Рішення № 100552924, 13.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року

справа №380/4447/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

від позивача ОСОБА_2 ,

від відповідача 1 не прибув,

від відповідача 2 не прибув,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі – позивач) з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (далі – відповідач 1, Управління СЗН Миколаївської РДА), Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (далі – відповідач 2, Стрийська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації (далі – третя особа, Управління СЗН Стрийської РДА), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15.02.2021 про звільнення позивача з посади провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації;

- поновити позивача на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації з 16.02.2021;

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.02.2021 по день винесення судового рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушив процедуру звільнення з Управління у зв`язку з його реорганізацією, а саме: не повідомив працівника про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Позивачу під час звільнення не було запропоновано посаду в реорганізованому органі. Звільнення проводилися без обговорень у трудовому колективі, профспілковому органі, таємно і без врахування переважного права залишення на роботі стосовно позивача. Встановлена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Способом відновлення своїх трудових прав позивач вважає поновлення на попередній роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 26.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження /арк.спр.28-29/.

Протокольною ухвалою від 14.07.2021 за клопотанням представника відповідача 1 залучено як другого відповідача Стрийську районну державну адміністрацію /арк.спр.63/.

Ухвалою суду від 18.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /арк.спр.75-77/.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Відповідачі уповноважених представників в судове засідання не направили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідач 2, Стрийська районна державна адміністрація Львівської області, подала клопотання про розгляд справи без участі представника.

Третя особа, Управління СЗН Стрийської РДА, уповноваженого представника в судове засідання не направила, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, пояснень, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Представником подано клопотання про розгляд справи без його участі/арк.спр.65/.

Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин суд з`ясував можливість розгляду справи в судовому засіданні, проти чого заперечень не висловлено, та здійснив судовий розгляд.

Суд заслухав вступне слово позивача, з`ясував підстави позову, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 01.06.2004 працював у Миколаївському управлінні праці та соціального захисту населення. 01.05.2016 У зв`язку зі змінами у штатному розписі переведений на посаду провідного спеціаліста у відділ грошових виплат та компенсацій. 01.05.2019 присвоєно черговий 8-ий (восьмий) ранг державного службовця /арк.спр.9-12/.

Розпорядженням Миколаївської РДА віл 11.01.2021 №2 реорганізовано структурні підрозділи Миколаївської РДА зі статусом юридичної особи шляхом їх приєднання до Стрийської РДА (п. 1). Начальників структурних підрозділів зобов`язано персонально попередити усіх працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації із статусом юридичної особи публічного права про можливе вивільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (п. 3.1) /арк.спр.14/.

Наказом Управління СЗН Миколаївської РДА від 11.01.2021 №2 Управління СЗН реорганізовано шляхом його приєднання до Стрийської РДА. Також, вирішено персонально попередити усіх працівників про можливе вивільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» /арк.спр.14/.

Відповідач 1 надіслав поштою позивачу повідомлення від 11.01.2021 про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 і ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» /арк.спр.16/.

Наказом Управління СЗН Миколаївської РДА від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління СЗН РДА 15.02.2021 у зв`язку з реорганізацією Управління СЗН Миколаївської РДА, що припиняється, шляхом приєднання до Стрийської РДА відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» /арк.спр.7-8/.

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Основним питання цього спору є оцінка дій суб`єкта владних повноважень Управління СЗН Миколаївської РДА в частині дотримання процедури звільнення позивача з державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Законом №899-VІІІ визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Положеннями ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно ст. 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості та, зокрема, стабільності – призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Таке розуміння принципу стабільності кореспондує положенням ст. 43 Конституції України, згідно з якими кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1); громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6).

Приписами ст. 5 Закону №889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 1).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Статтею 87 Закону №889-VIII передбачено підстави та процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (ч. 1).

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч. 3).

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (ч. 3).

Системний аналіз норм закону України «Про державну службу» дозволяє виснувати, що у випадку припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення за п. 1 ч. 1 ст. 87 у зв`язку з реорганізацією, суб`єкт призначення або керівник державної служби повинен попередити державного службовця про таке звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що повідомлення про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією від 11.01.2021 Управлінням СЗН Миколаївської РДА відправлено рекомендованим листом 12.01.2021 за адресою проживання ОСОБА_1 /арк.спр.16/.

Проте з повідомленням позивач не ознайомився, оскільки в період з 11.01.2021 по 22.01.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному клінічному лікувально діагностичному центрі /арк.спр.20/. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи; причина інвалідності – загальне захворювання /арк.спр.21-22/.

У судовому засіданні позивач пояснив, що з 23.01.2021 після стаціонарного лікування приступив до роботи, однак з повідомленням про можливе звільнення від 11.01.2021 роботодавець його не ознайомив. Відповідачем ці обставини не спростовано.

Водночас в матеріалах справи міститься довідка видана ВПЗ Новосілки-Опарські про те, що рекомендований лист із повідомленням, адресований ОСОБА_1 , який надійшов із Управління соціального захисту населення, вручений адресату 09.02.2021 /арк.спр.17/.

З врахуванням встановлених обставин суд робить висновок, що про можливе звільнення ОСОБА_1 дізнався лише 09.02.2021, а звільнення відбулося 15.02.2021.

Доказів ознайомлення позивача з наступним звільненням раніше відповідачем не надано.

Таким чином, з позиції суду відповідач порушив норму законодавства в частині повідомлення державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а отже порушив процедуру звільнення позивача.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Враховуючи викладене, наказ Управління СЗН Миколаївської РДА від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 » слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на попередній або рівнозначній посаді, суд зазначає, що така є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади, належним способом захисту його прав є поновлення на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління СЗН Миколаївської РДА, з 16.02.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок №100).

Відповідно до підп. «ж» п. 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно із абз. 3 п. 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом з`ясовано, що період з 16.02.2021 до 13.10.2021 є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 165 робочих днів.

Оскільки у січні 2021 (місяць, що передував місяцю звільнення) позивач не отримав заробітну плату за повний місяць, за основу для розрахунку суд бере показники заробітної плати позивача за попередні місяці листопад-грудень 2020 року.

Згідно з цією довідкою про доходи /арк.спр.92/ заробітна плата позивача за листопад 2020 року становить 10683,28 грн., за грудень 2020 року – 7966,50 грн. /арк.спр.92/. Отже, середньоденний заробіток складає – 433,71 грн. ((12137,50 грн. + 12137,50 грн.)/43 робочих дні); середній заробіток за один місяць – 9324,89 (10683,28 грн. + 7966,50 грн. / 2).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 16.02.2021 до 13.10.2021 складає 71562,15 грн. (433,71 грн. х 165 робочих днів) з урахування податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).

Таки чином, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, позов слід задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, тому судові витрати зі сторін стягувати не слід.

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, з 16.02.2021.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Пришляків,2; ЄДРПОУ 25258633) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 16.02.2021 по 13.10.2021 в сумі 71562 (сімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) грн. 15 коп., з відрахуванням передбачених чинним законодавством податків і зборів.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 9324 (дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 89 коп. допустити до негайного виконання.

6. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 23.10.2021.

Суддя Кравців О.Р.