Ухвала суду № 100552435, 25.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5587/21

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про відмову від позову до Буського дитячого будинку «Добре серце» про застосування заходів реагування щодо державного нагляду,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулося 02.04.2020 до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Буського дитячого будинку «Добре серце» з вимогою зупинити експлуатацію приміщень дитячого будинку за адресою: Україна, 80540, Львівська область, Буський район, село Новий Милятин, вул. Шевченка, буд. 1 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

08.10.2021 до суду надійшла заява позивача від 08.10.2021 №5801-7936/5814, відповідно до якої Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області відмовляється від позову до Буського дитячого будинку «Добре серце». Відмова від позову обґрунтована тим, що до прийняття судом рішення у цій справі відповідач усунув усі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що слугували підставою звернення позивача до суду з позовом про зупинення експлуатації приміщень. Ця обставина підтверджується актом позапланової перевірки №47 від 22.09.2021. У зв`язку з відмовою від позову позивач просить суд на підставі статті 140 КАС України стягнути з відповідача сплачений за подання цього позову судовий збір в розмірі 2270 грн.; обґрунтовує це клопотання тим, що відмова від позову зумовлена задоволенням його вимог відповідачем. Покликається на правові висновки щодо розподілу судових витрат, висловлені Верховним Судом у справах №200/6826/20-а, №380/3138/20.

Відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (ділі – КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 47 КАС України передбачено право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, при цьому суд не приймає відмови позивача від позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки відмова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від позову про застосування до Буського дитячого будинку «Добре серце» заходів реагування в сфері державного нагляду не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав, свобод та інтересів, суд її приймає.

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини третьої цієї статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки провадження за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області Буського дитячого будинку «Добре серце» закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову після початку розгляду справи по суті, то підстав для повернення позивачу судового збору немає.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору суд керується такими міркуваннями:

І) відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Отже, друге речення статті 140 КАС України стосується ситуації, коли позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви. Для вирішення питання про застосовність цієї норми до обставин цієї справи слід розмежувати підставу та предмет позову - з метою встановлення того, чи дійсно Буський дитячий будинок «Добре серце» задовольнив позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області. Суд звертає увагу на те, що позивач просив суд зупинити експлуатацію приміщень дитячого будинку шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, а підставою для звернення до суду з цим позовом були виявлені в ході перевірки порушення відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Суд з`ясував, що відповідач не зупиняв експлуатацію приміщень дитячого будинку шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, тому немає підстав стверджувати про задоволення ним вимог позивача. Отже, підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача на підставі статті 140 КАС України в цій ситуації відсутні.

ІІ) суд також вважає за необхідне висловити свою позицію щодо можливості тлумачення статей 139, 140 КАС України у спосіб, про який просить позивач.

Відповідно до статей 139, 140 КАС України:

- при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України);

- при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України);

- при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України);

- у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).

Підхід касаційного суду, висловлений у наведених позивачем судових рішеннях, полягає у тому, що норми ст.ст. 139, 140, 142 КАС України мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування, а тому обґрунтованим покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати на сплату судового збору - як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору.

Суд не поділяє такий підхід та переконаний, що системне тлумачення статей 139, 140 КАС України у їх взаємозв`язку дозволяє належно обґрунтувати інше правозастосування.

Так, стаття 139 КАС України складається з одинадцяти частин та регулює питання розподілу судових витрат, понесених сторонами та третіми особами, - залежно від прийнятого судом рішення, суб`єктного складу сторін та особливостей їх правового статусу тощо.

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити однозначний висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не стягуються з особи, котра не є суб`єктом владних повноважень. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються часткової (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації – реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює засадничого підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України), - витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не можуть бути покладені на особу, котра не має цього статусу.

Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу – у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача не стягується, а у випадку сплати особою-відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача – суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості – до стягнення з відповідача (особи) судового збору. Суд вважає, що наведений приклад ілюструє помилковість описаного Головним управлінням ДСНС у Львівській області підходу до тлумачення норм про розподіл судових витрат у випадку відмови позивача-суб`єкта владних повноважень від позову до відповідача-особи. Такий помилковий підхід не сприятиме врегулюванню відповідачами (особами) спорів в позасудовому порядку, оскільки їм буде «вигідніше» програти справу і не відшкодовувати судові витрати на сплату судового збору, аніж добровільно виконати вимоги позивача-суб`єкта владних повноважень до вирішення спору по суті та мати обов`язок відшкодовувати його витрати на сплату судового збору. В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про обов`язок відповідача (особи) відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір «як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору», - адже законодавець не покладає на відповідача-особу такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача – суб`єкта владних повноважень. Іншими словами, у випадку програшу відповідач (особа) не відшкодовує суб`єкту владних повноважень судовий збір як «міру відповідальності за поведінку», яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Наведені мотиви додатково підтверджують наведений вище висновок суду про відсутність підстав для стягнення з дитячого будинку витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 132, 142, 238, 241, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про відмову від позову до Буського дитячого будинку «Добре серце» про застосування заходів реагування щодо державного нагляду.

Закрити провадження в адміністративній справі №380/5587/21.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Суддя Москаль Р.М.