Рішення № 10055239, 21.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 47/104-10

вх. № 2378/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кругового Д.С. довіреність №40 від 23.02.10 р.; Барилова Ю.В. довіренсть б/н від 24.04.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 18462,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" основної заборгованості у розмірі 16 269,49 грн., пені у розмірі 1 260,30 грн., 3% річних у розмірі 198,98 грн. та інфляційні у розмірі 862,50 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору № ВХ-80/07/Р від 24.04.2007 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 184,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 19.05.2010 р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 22.06.2010р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважних представників позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24          квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №ВХ-80/07/Р (надалі договір). Відповідно до умов цього договору позивач доставляв та передавав на умовах, та у встановлені цим договором строки товар у власність відповідача, а відповідач приймав та оплачував товар на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах ББР (пункт поставки - м. Харків, вул. Героїв Праці, 7) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року.

Згідно з пунктом 2.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Позивач зі свого боку виконав всі умови договору, що підтверджується видатковими накладними: №РНс-000279 від 23.01.09 р. на суму 5 592,06 грн.; №РНс-000805 від 17.02.09 р. на суму 3 368,42 грн., №РНс-001052 від 27.02.09 р. на суму 2 974,62 грн., №РНс-001415 від 18.03.09 р. на суму 2424,50 грн.,№РНс-001911 від 07.04.09 р. на суму 2401,54 грн., №РНс-003690 від 16.06.09р. на суму 13939,88 грн., №РНс -004251 від 06.07.09 р. на суму 3036,56 грн., №РНс-004800 від 27.07.09 р. на суму 1919,46 грн., №РНс-005290 від 17.08.09 р. на суму 8974,28 грн., №РНс-005959 від 14.09.09 р. на суму 10 943,28 грн., №РНс-006265 від 25.09.09 р. на суму 1795,80 грн., №РНс-006746 від 16.10.09 р. на суму 1 324,70 грн., №РНс-006930 від 27.10.09 р. на суму 1283,90 грн., №РНс-007036 від 02.11.09 р. на суму 1169,86 грн.

Відповідач отримав товар вказаний в видаткових накладних, що підтверджується підписами його повноважних представників за довіреностями: серії ЯПН №937138/2977 від 19.01.09 р., серії ЯПН №937400/3239 від16.02.09 р., серії ЯПН №931103/3342 від 23.02.09 р., серії ЯПН №931265/3504 від 16.03.09 р., серії ЯПН №931495/3734 від 06.04.09 р., серії ЯПТ №099305/4344 від 15.06.09 р., серії ЯПТ №099503/4542 від 06.07.09 р., серії ЯПТ №099762/4801 від 27.07.09 р., серії ЯПТ №098632/5072 від 17.08.09 р., серії ЯПТ №431451/5391 від 14.09.09 р., серії ЯПТ №431597/5537 від 21.09.09 р., серії ЯПТ №242199/5839 від 12.10.09 р., серії ЯПТ №242314/5954 від 26.10.09 р., серії ЯПТ №242418/6058 від 02.11.09 р.

Відповідно до пункту 7.7. договору, покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 45 календарних днів від дати поставки такого товару.

Відповідно до пункту 7.9. договору, за результатами кожного місяця покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний відповідачем за період з 01.01.09 до 25.02.10 сума основного боргу відповідача складає 16 269,49 грн., тобто сума боргу відповідачем не спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 25          лютого 2010 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу (вих.№33) про погашення боргу, яка залишилась без відповіді.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 16 269,49 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 1 260,30 грн., 3% річних у розмірі 198,98 грн. та інфляційні у розмірі 862,50 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. договору на суму простроченого грошового зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка починаючи з 12.08.09 складає 10,25%, подвійна - 20,5%.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних, пені та інфляційних, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 184,62 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, рах. № 26006065159900 в АК1Б "Укрсиббанк" м. Харків відділення №815 МФО 351005; код ЄДРПОУ 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків" (61001, м.Харків, вул. Лебединська, 3, кв.124.; рах. № 260000133895 в ВАТ "Сбербанк России" в м. Києві, МФО 320627; код ЄДРПОУ 30358448) основний борг у розмірі 16 269,49 грн., пеню у розмірі 1 160,30 грн., 3% річних у розмірі 169,80 грн., інфляційні у розмірі 862,50 грн., держмито у розмірі 184,62 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/104-10

Повний текст рішення підписано 22 червня 2010 року.