Рішення № 10055171, 16.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 45/165-10

вх. № 4566/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко С.П., керівник

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Хал-Тех", м. Харків

до ТОВ "Інтеко", м. Харків

про стягнення 22710,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 22710,38 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 18210,40 грн., 3678,51 грн. інфляційних та 821,47 грн. річних, а також відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30 вересня 2008 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 29660,00 грн., проте відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 18210,40 гривень.

          Ухвалою суду від 25 травня 2010 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16 червня 2010 року.

          В судовому засіданні 16 червня 2010 року позивач повністю підтримує позовні вимоги, надав суду витребувані докази, які залучено до матеріалів справи.

          Відповідач в судове засідання 16 червня 2010 року не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 25 травня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що на підставі рахунку № 691 від 13 серпня 2008 року та накладної № 646 від 30 вересня 2008 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 29660,00 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, в тому числі дорученням відповідача № 55 від 30 вересня 2008 року на отримання ТМЦ, яке було виписано відповідачем своєму належному представнику

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є накладна № 646 від 30.09.2008 р. та рахунок № 691 від 13.08.2008 р. виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреність, що була виписана відповідачем своєму представнику на отримання саме того товару і в тій кількості, що був визначений позивачем в накладній та рахунку, а також містить реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 11449,60 гривень. та гарантійним листом № 36 від 30 вересня 2008 року зобов’язувався оплатити позивачу решту коштів по строку до 15 жовтня 2008 року.

Проте по встановленому строку - до 15 жовтня 2008 року відповідач розрахунок з позивачем за отриманий товару не здійснив, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 18210,40 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатково, 19 листопада 2009 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в розмірі 18210,40 гривень, про що свідчить поштове повідомлення з датою отримання відповідачем - 02 грудня 2009 року.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в частині 18210,40 грн. основного боргу обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

З посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем також пред’явлено до стягнення 3678,51 грн. інфляційних та 821,47 грн. річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума річних та інфляційних підтверджена наданим суду розрахунком, є обґрунтованою та підлягаю задоволенню в розмірі 3678,51 грн. інфляційних та 821,47 грн. річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 227,10 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Інтеко", 61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська, 6/8, кв. 7 (в тому числі з п/р 260030137211 в ВАТ "Інпромбанк" м. Харків, МФО 351878, код ЗКПО 32438645) на користь ТОВ "Хал-Тех", 61099, м. Харків, вул. Лодзинська, 8а (п/р 26006811282390 ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЗКПО 32337367) 18210,40 грн. основного боргу, 3678,51 грн. інфляційних, 821,47 грн. річних, 227,10 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/165-10 підписано 18 червня 2010 року.