Рішення № 100551147, 25.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року № 320/3724/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК - Газпрогрес" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0000713201 від 16.10.2020 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, довільним тлумаченням норм Податкового кодексу України, за відсутності обґрунтованого доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення.

Так, позивач зазначає, що товариством не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, оскільки під час оформлення доступу до проведення перевірки відповідачем грубо порушено приписи статті 81 ПК України.

Крім того, стосовно виявленого порушення в частині невстановлення на ємності із зберігання та відпуску пального рівнемірів та витратомірів-лічильників у передбачений законом строк позивач стверджує про відсутність власної вини та посилається на вжиття ним всіх можливих заходів для своєчасного встановлення відповідного обладнання. Стверджує, що запроваджений в Україні з 11.03.2020 режим карантину для протидії поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, став для позивача та його контрагента-постачальника форс-мажорною обставиною, що перешкодила своєчасному отриманню та встановленню відповідного обладнання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що документи для проведення фактичної перевірки були оформлені ним у повній відповідності до вимог податкового законодавства за наявності обумовлених причин і підстав для проведення такої перевірки. Стверджував, що позивач допустив представників ГУ ДПС у Київській області до проведення перевірки.

Крім того зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і відповідно до вимог податкового законодавства, зважаючи на те, що всі відповідні нормативно-правові акти, що врегульовують спірні правовідносини, були прийняті своєчасно та із наданням суб`єктам господарювання достатнього часу для ознайомлення із ними та приведення своєї діяльності у відповідність з їх вимогами, а також беручи до уваги те, що позивачем не спростовано фактів невстановлення передбаченого законодавством вимірювального обладнання на ємності для зберігання та відпуску пального з 01.04.2020.

Позивачем подано до суду відподь на відзив податкового органу, в якому товариство заперечує проти наведених у відзиві заперечень та просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (ідентифікаційний код 38168795, місцезнаходження: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Львівська, буд. 4) зареєстровано та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості юридичної особи 17.05.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основними видами діяльності позивача згідно із КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Позивач здійснює господарську діяльність із роздрібної торгівлі газом природнім і скрапленим на території автогазозаправної станції (АГЗС), що розташована за адресою: Київська обл., м . Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-А. Територія та відповідні приміщення за вказаною адресою використовуються позивачем на правах оренди згідно договору оренди №2 від 01.12.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТД Континент-Холдинг" передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 6 кв.м. з прилягаючою територією і проїздом, що знаходиться за адресою: Київська обл., м . Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-А.

Позивачем відповідно до платіжної вимоги № 1381 від 13.06.2019 було здійснено сплату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним в розмірі 2000,00 грн. за провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-А.

Відповідну ліцензію №10270314201900476 терміном дії з 26.07.2019 по 26.07.2024 на право роздрібної торгівлі пальним через АГЗП, розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83А позивач отримав 26.07.2019.

16.09.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу від 31.08.2020 №1085, направлень на проведення перевірки №№806, 807 від 15.09.2020 проведена фактична перевірка господарської одиниці - АГЗС, що розташована за адресою: Київська обл., м . Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-А суб`єкта господарської діяльності ТОВ "АК-Газпрогрес" (акт перевірки від 16.09.2020 № 361/10-36-32-00-10/38168795).

Під час перевірки посадові особи контролюючого органу виявили факт реалізації ТОВ "АК-Газпрогрес" пального у період з 01.04.2020 по 19.08.2020 без застосування рівнеміра-лічильника відповідно до кількості резервуарів пального та без застосування введеного належним чином в експлуатацію витратоміра-лічильника на місці відпуску пального, чим порушено п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Крім того, посадові особи контролюючого органу встановили, що ТОВ "АК-Газпрогрес" як розпорядник акцизного складу за період з 01.04.2020 до 19.08.2020 не подавались до центрального органу виконавчої влади, що релізує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, чим порушено п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.10.2020:

- №0000713201, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 і п.1281.1 ст. 1281 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 40000, 00 грн. (за кожний не обладнаний резервуар та/або незареєстрований рівномір-лічильник);

- №0000703201, яким за порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 140000,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 23.02.2021 №4166/6/99-00-06-03-01-06 скарга ТОВ "АК-Газпрогрес" була задоволена часково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000703201 від 16.10.2020, та залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000713201 від 16.10.2020.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000713201 від 16.10.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до приписів п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка Позивача проводилась на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області № 1085 від 31.08.2020 "Про проведення фактичних перевірок".

Проте, вказаний наказ не містить жодного найменування та реквізитів суб`єкта господарювання - Позивача (повна або скорочена назва, ідентифікаційний код, місцезнаходження юридичної особи тощо), у ньому не вказані ані адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, ані мета проведення такої перевірки, ані дата початку і тривалість перевірки, ані період діяльності ТОВ "АК-Газпрогрес", який буде перевірятися.

Визначення такого обов`язкового елемента наказу на проведення перевірки, як зазначення в ньому підстав для її проведення, визначених ПК України, наведене Відповідачем виключно до перерахування номерів підпунктів та пунктів статті 80 ПК України, без детального розшифрування та зазначення змісту отриманої інформації, що свідчить про порушення Позивачем вимог законодавства України про роздрібну торгівлю пальним.

Суд повторно наголошує, що цитований вище пункт 81.1 ст. 81 ПК України прямо та безпосередньо вимагає від контролюючого органу зазначення відповідних відомостей, що ідентифікують суб`єкт господарювання, що перевіряється, та безпосередній об`єкт перевірки саме у наказі на її проведення, а не у будь-якому іншому документі, створеному в якості доповнення до наказу.

Крім того, підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Змістовна конструкція п. 80.2 ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки, з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/4894/18 від 04.12.2018, у справі №820/4891/18 від 18.12.2018, у справі № 820/4895/18 від 18.12.2018, у справі №820/4893/18 від 05.03.2019, у справі № 1440/2045/18 від 11.06.2019.

Із змісту наказу №1085 від 31.08.2020 неможливо встановити яке з окремих вказаних порушень слугувало конкретною підставою для його прийняття.

За наведених обставин та установлених фактів, контролюючий орган не дотримався принципу "належного урядування", оскільки чіткої підстави у наявних документах на проведення фактичної перевірки не було вказано, чим порушено право ТОВ "АК-Газпрогрес" на належний захист своїх інтересів.

Підсумовуючи викладене, наказ №1085 від 31.08.2020 прийнято відповідачем з порушеннями вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України (в частині відсутності обов`язкових реквізитів, передбачених цією нормою права) та за відсутності достатніх та належних підстав, передбачених п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що зумовлює його незаконність як такого.

Щодо наявності в діях позивача порушення законодавства в частині не обладнання ємності для зберігання пального рівнеміром-лічильником, судом встановлено наступне.

Відповідно до пп. 14.1.4, 14.1.6, 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок № 891).

Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 891).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 891 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Відповідно до пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019;

2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019;

3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що норми п. 128-1 ст. 128-1 ПКУ Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст. 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" № 391-ІХ від 18.12.2019 внесено зміни до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України та слово "січня" замінено словом "квітня".

Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

17 березня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ, який набрав чинності 17 березня 2020 року.

Законом України № 530-ХІІ внесені зміни до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 58 Основного Закону України передбачає зворотну дію законів в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують саме юридичну відповідальність особи, що також є загальновизнаним принципом права.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив: "У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма)".

Три варіанти дії нормативних актів у часі забезпечують стабільність і необхідну гнучкість правового регулювання в часі - минулому, теперішньому та майбутньому. Як негайна, так і зворотна дія юридичної норми пов`язана з можливістю застосування "нової" норми щодо відносин, які виникли в минулому. Водночас негайна дія є усталеною практикою, а зворотна дія - виняток, який порушує конституційний принцип "закон не має зворотної сили" (lex ad praeterian non valet).

Конституційний Суд України неодноразово звертався до визначення змісту положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно з яким нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів уточнюється, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

У Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року у справі про податки зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України у Рішенні № 6-рп від 19 квітня 2000 року у справі про зворотну дію кримінального закону у часі визначив, що "Суть зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їхні приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи".

Для відносин, які мають тривалий характер, зворотна дія означає неможливість застосування норми "нового" нормативно-правового акта щодо відносин, які виникли до набуття ним чинності, але продовжують існувати. У такий спосіб відбувається змішування зворотної та безпосередньої дії нормативно-правового акта в часі, чим заперечується можливість негайного застосування норми права.

Іншим можливим правомірним проявом ретроактивного застосування юридичних норм є забезпечення недопустимості "повороту до гіршого". Принцип ретроактивності нерозривно пов`язаний зі створенням умов для недопущення "повороту до гіршого" під час регулювання суспільних відносин. У такий спосіб підтримується баланс між нагальністю оновлення нормативних актів чи заповнення прогалин у праві, з одного боку, і стабільністю та наступництвом правової системи, з іншого.

Правозастосовні орієнтири щодо реалізації принципів верховенства права, юридичної визначеності, res judicata та ретроактивності, а також правила недопустимості "повороту до гіршого" підлягають застосуванню згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95, § 61), "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, §§ 47, 52) та іншими.

Оскільки термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками закінчувався 01.04.2020, то період з 12 по 31 березня 2020 року припадає на період дії карантину, встановленого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

08 травня 2020 року між ТОВ "Технотрейд" (постачальник) та ТОВ "АК-Газпрогрес" (покупець) укладено договір поставки №08.15-05/20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця певну продукцію відповідно до договору та рахунку-фактури, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору та рахунку-фактури. Найменування товару: магнітострікційний рівнемір Alisonic Delphi 485 ExD SS/DP/LPG, 2 шт., бар`єр іскрозахисту 2 шт., консоль СИУР 2 шт.

Позивачем здійснено оплату товару згідно рахунків-фактур № 3793, № 3794 від 08.05.2020, що підтверджується платіжними дорученнями позивача №16 від 12.05.2020 на суму 68406,00 грн. та № 17 від 12.05.2020 на суму 68406,00 грн.

Проте вказане обладнання своєчасно поставлено та встановлено не було, оскільки поставка оплаченого обладнання, за твердженнями Позивача, була затримана у зв`язку зі введеними карантинними обмеженнями, що були зумовлені розповсюдженням короновірусної хвороби (COVID -19).

Як вбачається із відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті постачальника обладнання ТОВ "Технотрейд" (https://www.technotrade.ua/alisonic.html) країною походження рівнемірів моделі Alisonic Delphi 485 ExD SS/DP/LPG є Республіка Італія (виробник - ALISONIC.r.l., Via ERCOLANO, 3, 20900 MONZA (MB), Italia).

Отже, карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 в Україні, став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і не підвладною волі сторін договору обставиною щодо поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотрейд" Позивачу відповідного передоплаченого обладнання та встановлення його на відповідних ємностях для зберігання пального.

Вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачу здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками у строк до 01.04.2020.

За таких обставин відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ, які визначають процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в ухвалі від 15 березня 2021 року у справі № 420/6949/20.

При цьому суд виходить також з того, що законодавством не врегульовано, які дії за вказаних обставин суб`єкт господарювання повинен був додатково здійснити і чи повинен він був зупиняти здійснення реалізації пального взагалі під час дії карантину або внаслідок виникнення інших форс-мажорних обставин.

Одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню вказаний принцип, а також принцип верховенства права, встановлений ст.6 КАС України, зокрема, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача у відзиві не навів будь-яких обґрунтувань в спростування доводів позивача щодо неправомірності прийнятого рішення відносно нього, не зазначив, які дії при обставинах, які настали (не здійснення поставки лічильника, не установка їх у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), повинен був здійснити позивач як суб`єкт господарювання з метою дотримання вимог законодавства, але не здійснив, а також представник відповідача відповідно не посилається на норми законодавства.

Суд вважає, що при обставинах, які виникли, позивач здійснив всі можливі дії, які залежали від нього, з метою дотримання вимог податкового законодавства, а представником відповідача не наведено беззаперечних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які б при перевірці судом відповідали частині 2 статті 2 КАС України.

Приймаючи рішення, суд також враховує попередньо зроблені висновки стосовно незаконності та необґрунтованості призначення та проведення відповідачем перевірки на підставі наказу №1085 від 31.08.2020.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір на суму 2270,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2055439627.1 від 17.03.2021.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0000713201 від 16.10.2020 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 40000,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (ідентифікаційний код 38168795) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.