Рішення № 100551145, 23.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 року № 320/3891/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2ї категорії у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на 8 років, з дня звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як особа, яка не менше 14 календарних днів у 1987 році працювала в зоні відчуження, має право відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на призначення пенсії за віком із його зменшенням на 8 років, однак відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив йому у цьому, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років з огляду на неподання ним первинних документів на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, а також довідок про період (періоди) його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Мінським РУГУ МВС України в м. Києві 19.12.1995.

04.10.1993 Державною адміністрацією м. Києва було видано позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорії 2) серії НОМЕР_2 .

Згідно відомостей про роботу, наявних в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :

22.09.1983 зарахований учнем слюсаря в Київський експериментально-механічний завод (наказ №179);

03.05.1984 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №82);

01.08.1984 зарахований водієм 3 класу на підприємство автомобільного транспорту "Київенерго" (наказ №596-к);

15.04.1985 звільнений з роботи у зв`язку з призовом на військову службу (наказ №265-к);

24.04.1985 - 01.07.1987 служба в лавах Радянської Армії (військовий квиток №959428);

01.08.1987 зарахований водієм 3 класу на підприємство автомобільного транспорту "Київенерго" (наказ №514-к);

11.12.1989 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №706-к).

Згідно з копіями наказів Відділу робітничого постачання Київської ТЕЦ-6 Управління робітничого постачання Міністерства енергетики та електрифікації УРСР від 17.08.1987 №67к та від 30.10.1987 №98-к ОСОБА_1 у періоди з 19.08.1987 по 05.09.1987 та з 01.11.1987 по 15.11.1987 був відряджений в ОРС Чорнобильської АЕС в якості повара.

Відповідно до довідки Виробничо-комерційної фірми Товариство вирішення соціальних програм Київської ТЕЦ-6 від 01.04.1993 №02/145 ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах н/л "Казковий" селище Іловниця зони відчуження у періоди з 19.08.1987 по 05.09.1987 та з 01.11.1987 по 15.11.1987 по місцю роботи ИРСП Київської ТЕЦ-6 по відомостях від 10.08.1987 №345 та від 20.11.1987 №404 виплачена заробітня плата в сумі 1145 крб 54 коп з урахуванням коефіцієнта три відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.

26.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» за встановленою формою.

До заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано копії таких документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення пенсії, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідки від 01.04.1993 №02/145, наказів від 17.08.1987 №67к та від 30.10.1987 №98-к, трудової книжки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління застосування пенсійного законодавства) від 01.03.2021 №104850002664 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1987 році.

Рішення вмотивоване тим, що до заяви для призначення пенсії не додано Довідку форми 122 та будь-які первинні документи, які б підтверджували роботу в зоні відчуження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з пунктом 1 абзацу 1 статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Статтею 10 зазначеного Закону передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені статтею 55 Закону № 796-XII.

Так, відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, цією статтею встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частина третя статті 55 Закону № 796-XII).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Таким чином, необхідними умовами для отримання права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років є: 1) набуття особою в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів; 2) наявність у такої особи страхового стажу не менше 15 років; 3) досягнення особою 52-річного віку.

У свою чергу документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Так, в силу приписів підпункту 5 пункту 2.1 цього Порядку документами, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказаним вище нормам кореспондують положення частини третьої статті 65 Закону № 796-XII, згідно з якими документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналізуючи наведені вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого позивачу 04.10.1993 Державною адміністрацією м. Києва.

Згідно відомостей про роботу, наявних в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :

22.09.1983 зарахований учнем слюсаря в Київський експериментально-механічний завод (наказ №179);

03.05.1984 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №82);

01.08.1984 зарахований водієм 3 класу на підприємство автомобільного транспорту "Київенерго" (наказ №596-к);

15.04.1985 звільнений з роботи у зв`язку з призовом на військову службу (наказ №265-к);

24.04.1985 - 01.07.1987 служба в лавах Радянської Армії (військовий квиток №959428);

01.08.1987 зарахований водієм 3 класу на підприємство автомобільного транспорту "Київенерго" (наказ №514-к);

11.12.1989 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ №706-к).

Судом також встановлено, що позивач приймав участьу ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.

Так, згідно з копіями наказів Відділу робітничого постачання Київської ТЕЦ-6 Управління робітничого постачання Міністерства енергетики та електрифікації УРСР від 17.08.1987 №67к та від 30.10.1987 №98-к ОСОБА_1 у періоди з 19.08.1987 по 05.09.1987 та з 01.11.1987 по 15.11.1987 був відряджений в ОРС Чорнобильської АЕС в якості повара.

Відповідно до довідки Виробничо-комерційної фірми Товариство вирішення соціальних програм Київської ТЕЦ-6 від 01.04.1993 №02/145 ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах н/л "Казковий" селище Іловниця зони відчуження у періоди з 19.08.1987 по 05.09.1987 та з 01.11.1987 по 15.11.1987 по місцю роботи ИРСП Київської ТЕЦ-6 по відомостях від 10.08.1987 №345 та від 20.11.1987 №404 виплачена заробітня плата в сумі 1145 крб 54 коп з урахуванням коефіцієнта три відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.

З наведених документів також вбачається, що позивач отримував за вказані вище періоди заробітну плату у підвищеному розмірі.

Таким чином, вказані вище документи підтверджують періоди участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та отримання ним за роботу в зоні відчуження заробітної плати у підвищеному розмірі.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що за наявності первинних документів, що підтверджують періоди участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутність довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, не може слугувати самостійною підставою для відмови особі у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

У свою чергу твердження відповідача про те, що позивачем до заяви не приєднано необхідних документів для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, у тому числі досліджених судом вище, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Таким чином, вказані вище документи підтверджують періоди участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та отримання ним за роботу в зоні відчуження заробітної плати у підвищеному розмірі.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що за наявності первинних документів, що підтверджують періоди участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутність довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, не може слугувати самостійною підставою для відмови особі у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

У свою чергу твердження відповідача про те, що позивачем до заяви не приєднано необхідних документів для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, у тому числі досліджених судом вище, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Крім того, жодних документальних свідоцтв, які б спростовували факт відкомандирування позивача в зону Чорнобильської АЕС у 1987 році, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду також не надано.

При цьому досягнення позивачем відповідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII відповідачем не оспорюється.

За наведених обставин суд, враховуючи досягнення позивачем на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення 52-річного віку, наявність у нього страхового стажу не менше 15 років, набуття позивачем в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняття ним у 1987 році участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дійшов висновку про наявність у позивача всіх визначених чинним законодавством складових для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

В силу положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління застосування пенсійного законодавства) від 01.03.2021 №104850002664, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти із певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Разом з тим, за наявності у позивача страхового стажу не менше 15 років, досягнення ним певного віку, набуття позивачем в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняття ним у 1987 році участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідача є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Суд констатує, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV і Закону № 796-XII.

Частиною першою статті 45 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 26.02.2021, що не заперечується відповідачем.

При цьому досягнення позивачем пенсійного віку відбулось 26.06.2018, у зв`язку з чим суд, керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, починаючи з 26.02.2021.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню зі сторін не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.03.2021 №104850002664, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області призначити ОСОБА_1 з 26.02.2021 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.