Рішення № 10055001, 10.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р. Справа № 54/106-10

вх. № 3731/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився

позивача - не з'явився

відповідача - Кайдалова С.С, довіреність від 24.12.2009 року

розглянувши справу за позовом Прокурора м. Суми в особі ВАТ "Укртелеком" м. Київ в особі Сумської філії ВАТ "Укртелеком", м. Суми

до ТОВ "Велтон.Телеком", м. Харків

про стягнення 13143,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі ВАТ "Укртелеком" м. Київ в особі Сумської філії ВАТ "Укртелеком" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань передбачених договором № 287-590070 про оренду нерухомого майна товариства від 03.01.2006 р., укладеним між позивачем та відповідачем, щодо перерахування орендної плати. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 13143,32 грн., з яких 7287,69 грн. - сума основного боргу, 744,94 грн. - пеня, 827,95 грн. - сума 3% відсотків річних, 4282,74 грн. - інфляційні. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог прокурора заперечує у повному обсязі, зокрема посилався на те, що ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" не може відповідати за порушені зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" щодо виникнення заборгованості у 2006 році, оскільки договір № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" не укладався та зобов'язання за Договором № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна від ТОВ "ТК "Велтон.Телеком" до ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" ані за розподільчим балансом, ані іншим шляхом не передавались.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Сумської філії ВАТ „Укртелеком" Кравченко Віктора Васильовича (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія „Велтон. Телеком" особі директора філії у м. Суми Старцева Сергія Миколайовича (орендар) було укладено договір № 287-590070 про оренду нерухомого майна товариства, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно в м. Суми, розташоване на 1 поверсі 3-х поверхового будинку № 16 по вул. Воскресенська, загальною площею 162,42 квадратних метри (АТС-22) для надання телекомунікаційних послуг.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на той факт, що в порушеннявимог ст. 762 ЦК України та п. 6.1.3 договору відповідач не виконав свої зобов'язання, та не здійснив оплату орендованого майна за договором № 287-590070 про оренду нерухомого майна товариства від 03.01.2006 року у терміни, визначені договором, у зв'язку з чим його заборгованість становить 7287,69 грн., що підтверджується розрахунком суми позову.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав позивача та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Ч. 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З наведених норм Господарського процесуального кодексу України, випливає, що прокурор має право звертатися до господарського суду з позовом за захистом порушених і охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даному разі прокурором та позивачем, всупереч вимог ст.4-3, 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), не надано доказів порушення або оспорювання саме відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Натомість матеріали справи свідчать про відсутність підстав вважати право позивача порушеним з боку відповідача. Підставами для такого висновку є наступне.

Договір № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна був укладений між ВАТ "Укртелеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (код ЄДРПОУ 30184815) в особі Східної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком". Строк дії Договору № 287-590079 передбачений з 03.01.2006 року до 03.12.2006 року.

Як встановлено судом, ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" є юридичною особою, що була створена 01.08.2007 року в порядку ст. 109 Цивільного кодексу України - шляхом виділення з ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком", тобто була створена після закінчення строку дії Договору № 287-590079 від 03.01.2006 року.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Таким чином, на 01.08.2007 року існувало дві компанії, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (код ЄДРПОУ 30184815) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (код ЄДРПОУ 35074228).

Згідно з вимогами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни сторони у зобов'язанні вчинюється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається. Таким чином до Договору повинна бути підписана додаткова угода про заміну сторони у зобов'язанні, згідно з умовами якої до нової сторони за Договором переходять усі права та обов'язки за зобов'язанням.

Прокурором та позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би підтверджував перехід права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (код ЄДРПОУ 30184815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ".

Натомість відповідач наголошує та тому, що договір № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" не укладався та зобов'язання за Договором № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна від ТОВ "ТК "Велтон.Телеком" до ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" ані за розподільчим балансом, ані іншим шляхом не передавались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги прокурора про стягнення з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" заборгованості за договором № 287-590079 від 03.01.2006 року про оренду нерухомого майна є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не приймав на себе права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (код ЄДРПОУ 30184815) та ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» не може відповідати за порушені зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком", що виникли у 2006 році.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тому з огляду на вищезазначене, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки заявлені безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 15.06.2010 року