Рішення № 10054904, 14.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2010 р. Справа № 60/103-10

вх. № 3076/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Торговий дом Астрон", м. Краматорськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм

про стягнення 857,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Торговий дом Астрон" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 687,22 грн., пені у розмірі 82,24 грн., інфляційного збільшення у розмірі 51,87 грн. та 3% річних у розмірі 36,03 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору оренди № 26/09-01 від 09.01.2008 року не сплатив позивачу орендну плату за березень та квітень 2008 року з урахуванням інфляції, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі за березень 2008 р. в сумі 165,80 грн. та квітень 2008 р. - 305,42 грн., всього 471,22 грн., на вказану суму позивачем нараховано пеню за період з 11.06.2008 року по 09.12.2008 року, що становить 56,39 грн., а також 3% річних за період з 11.06.2008 року по 29.03.2010 року, що становить 25,45 грн., крім того, в порушення умов договору № Дрв-26/09-01 від 09.01.2008 року відповідачем не сплачено позивачу експлуатаційні витрати відповідно до рахунку № Др 08/01-24 від 01.08.2008 р. в сумі 216 грн., у зв`язку з чим нараховано пеню згідно п. 4.1. цього договору за період з 11.08.2008 року по 08.02.2009 року в сумі 25,85 грн., а також інфляційні за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року, що становить суму у розмірі 51,87 грн. та 3% річних за період з 11.08.2008 року по 29.03.2010 року, що становить 10,58 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 травня 2010 року о 09:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на 26 травня 2010 року о 11:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 26 травня 2010 року строк вирішення спору було продовжено за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 30 червня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на "14" червня 2010 р. о 10:00.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

08 червня 2010 року до господарського суду Харківської області надійшли від позивача пояснення (вх. 2492), відповідно до яких він зокрема пояснив, що базова орендна плата за березень 2008 року склала 1759,32 грн., за квітень 2008 р. - 3636 грн., отже за березень 2008 року нараховано індекс інфляції в сумі 165,81 грн., а за квітень 2008 р. - 305,41 грн., стосовно нарахування індексу інфляції за березень 2008 року позивач пояснив, що п.1.5. договору передбачено, що приміщення передаються з лютого 2008 року, тому нарахування індексу інфляції було здійснено з другого календарного місяця - березня 2008 р. Крім того, зазначає, що оскільки позивачем було виставлено рахунки про сплату індексу інфляції за березень та квітень 2008 року 04 червня 2008 року, тому відповідач повинен був сплатити орендну плату до 10 числа червня місяця 2008 року, однак враховуючи те, що відповідачем не було сплачено у цей строк вказану суму позивач нарахував пеню з 11 червня 2008 року по 09.12.2008 року.

До пояснень позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача станом на 25.05.2010 року, копії банківських виписок про часткову сплату відповідачем орендної плати та копії рахунків № 3/26-10 від 26.03.2008 р., № Др04/01-01 від 01.04.2008 р., акт виконаних робіт № 3/26-10, № Др04/14-01. Суд долучає до матеріалів справи надані документи.

Крім того, через канцелярію господарського суду Харківської області 11 червня 2010 року надійшлателеграма від позивача, в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з відсутністю можливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні, оскільки представник перебуває у службовому відрядженні, а також повідомляє про те, що підтримує позов повністю.

Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відхиляє його як необгрунтоване та безпідставне, враховуючи наступне.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Позивачем не надано документального підтвердження викладеним у телеграмі обставинам, а саме знаходження представника позивача у службовому відрядженні, а також відсутності можливості позивача направити іншого представника або директора підприємства, з урахуванням чого суд відхилив клопотання позивача.

Крім того, суд зазначає, що строк вирішення спору вже було продовжено до 30 червня 2010 року, тому суд не має процесуальної можливості відкласти розгляд справи в межах строку встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на більш пізній термін.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102206704666. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 09 січня 2008 року було укладено договір оренди №26/09-01.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., за даним договором Орендодавець (позивач) зобов`язується передати Орендарю (відповідачу) у строкове платне використання (оренди) нежитлові приміщення, розташовані на об`єкті нерухомості за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 32-А, бутик 204.

Згідно п.1.2. Договору площа приміщень, що передаються в оренду складає 36 кв.м.

П. 1.5. Договору сторони визначили, що приміщення передаються у користування на строк з лютого 2008 року до 31 грудня 2008 року в порядку передбаченому даним договором.

Згідно п.2.1. Договору приміщення передаються у користування (оренди) за актом приймання - передачі, в якому вказуються: площа, стан, недоліки та інші показники, які характеризують реальний стан приміщень. Приміщення вважаються переданими з моменту підписання відповідного акту прийому - передачі приміщення.

17 березня 2008 року позивач передав відповідачу за даним договором вищезазначене приміщення загальною площею 36 кв.м., що підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 17 березня 2008 року, підписаному сторонами .

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до п.4.1. Договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання Акта приймання-передачі приміщень.

Відповідно до п.4.2. Договору базова орендна плата за 1 кв.м. приміщень включає вартість комунальних платежів та складає 101,00 грн. в тому числі НДС.

Згідно п.4.3. Договору при підписання акту прийому - передачі приміщень в строк з 01 по 10 число місця оренда плата сплачується відповідачем в повному обсязі місячної орендної плати. У разі підписання акту прийому - передачі приміщень після 10 числа місяця, відповідач сплачує орендну плату за наступний місяць у формі авансового платежу та орендну плату у розмірі пропорційному строку користування приміщеннями за поточний місяць.

У відповідності до п.4.4. Договору розмір орендної плати, починаючи з другого календарного місяця від дати підписання акта приймання-передачі приміщення, за кожний наступний місяць, визначається шляхом корегування розміру базової орендної плати на коефіцієнт інфляції зростаючим з початку строка сплати по даному договору.

Згідно п. 4.6. Договору орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у Договорі, в строк до 10 числа поточного місяця авансовим платежем за поточний місяць.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції за березень 2008 року в сумі 165,80 грн. не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав у користування вищезазначене приміщення за актом приймання-передачі приміщення 17 березня 2008 року, тому за умовами вищезазначеного договору, зокрема п. 4.4. орендна плата, повинна визначатися шляхом корегування розміру базової орендної плати на коефіцієнт інфляції зростаючим з початку строка оплати починаючи з квітня 2008 року, тобто з другого календарного місяця від дати підписання акта приймання-передачі приміщення.

Отже, твердження позивача щодо нарахування орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексу інфляції з березня 2008 року, з посиланням на п. 1.5. Договору є безпідставним та таким, що не відповідає умовам вищезазначеного договору та грунтується на довільному тлумаченні умов договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в сумі 305,42 грн. за квітень 2008 року, судом встановлено, що згідно повідомлення Державного комітету статистики України від 08 травня 2008 року індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2008 року становив 103,1 відсотка порівняно з березнем 2008 року.

Як вбачається із матеріалів справи базова орендна плата складає 3636,00 грн., тому орендна плата внаслідок інфляційного збільшення у квітні 2008 року складає суму 3748,72 грн., отже інфляційне збільшення у квітні 2008 року становить суму 112,72 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції за квітень 2008 року підлягають задоволенню в сумі 112,72 грн., оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та не спростовані відповідачем, щодо нарахування решти частини індексу інфляції за квітень 2008 року в сумі 192,70 грн. позов не підлягає задоволенню, оскільки нарахування інфляційного збільшення в цій частині не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4.10 Договору при несвоєчасній оплаті відповідачем орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, позивачем нараховується пеня у розмірі, передбаченого п.10.4, п.10.7. даного договору, яка включається до рахунку для оплати орендної плати за наступний місяць.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що у разі невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання відповідачем зобов`язань, передбачених п.п. 4.6., 4.7., п.п. 3.1., 3.3. Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від розміру місячної орендної плати (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки платежу) за кожний день прострочки виконання зобов`язань.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що строк сплати орендної плати відповідно до п. 4.6. Договору встановлено до 10 числа поточного місяця авансовим платежем за поточний місяць, а також те, що відповідачем не було сплачено інфляційне збільшення орендної плати за квітень 2008 року, що становить суму 112,72 грн., суд дійшов висновку, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України) - до 11 жовтня 2008 року

Перевіривши нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивач розраховує пеню за період з 11.06.2008 року по 09.12.2008 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, нарахованої за період з 11.06.2008 року по 11.10.2008 року на суму простроченої заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 112,72 грн. (інфляційне збільшення за квітень 2008 року), що становить 9,10 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства, доведені суду, а також не спростовані відповідачем.

В решті частині позову щодо нарахування пені за вищезазначеним договором в сумі 47,29 грн. позов не підлягає задоволенню, оскільки заявлений безпідставно та спростований вищевстановленими фактами.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3% річних, судом встановлено, що розмір 3% річних за період з 11.06.2008р. по 29.03.2010р. від простроченої суми боргу - 112,72 грн. становить 6,08 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В решті частині позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 19,37 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно заявлені до стягнення.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 216,00 грн., пеню у розмірі 25,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 51,87 грн. та 3% річних у розмірі 10,58 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про порядок відшкодування експлуатаційних витрат №Дрв-26/09-01 від 09.01.2008р.

Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між сторонами було укладено договір №Дрв 26/09-01 про порядок відшкодування експлуатаційних витрат.

Відповідно до п.1.1. даного договору орендодавець (позивач) забезпечує належне обслуговування та експлуатацію об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 32а та прилеглої до нього території, а орендар (відповідач) відшкодовує експлуатаційні витрати, пропорційно займаної площі у даному об`єкті нерухомості (згідно договору оренди нежитлового приміщення №Др26/09-01 від 09.01.2008р.).

Пунктом 1.3. Договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р. встановлено, що метою даного договору є відшкодування відповідачем витрат позивача по забезпеченню належного обслуговування об`єкта нерухомості у цілому, його інженерного обладнання та комунікацій, технічного обслуговування будівлі, проведення санітарно - гігієнічних заходів, планово - попереджувальних та регламентних робіт, обслуговування систем кондиціонування, вентиляції, пожежотушіння, систем електропостачання, водопостачання та каналізації, систем теплопостачання, вивіз твердих побутових відходів та прилеглої до нього території.

Згідно п.2.1. Договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р. ціна відшкодування експлуатаційних відходів за даним договором складає 6,00 грн. в тому числі НДС за місяць за 1 кв.м. орендованих приміщень. З урахуванням площі орендованих приміщень (36 кв.м.), загальна сума відшкодування експлуатаційних витрат за договором складає 216,00 грн. у місяць, в тому числі НДС.

Відповідно до п.2.2. Договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р. нарахування оплати за договором починається з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому - передачі приміщення, згідно договору оренди нежитлового приміщення №Др26/09-01 від 09.01.2008р.

Згідно п.5.1. Договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р. сума відшкодування експлуатаційних відходів розраховується у відповідно до п.2.1. Договору та підлягає оплаті відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача щомісячно в строк до 10 числа поточного місяця авансовим платежем на підставі рахунку, виставленого відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було виконано вимоги п.5.1. договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р., а саме виставлено рахунок №Др08/01-24 від 01.08.2008р., в якому визначено вартість експлуатаційних витрат за серпень 2008 року в сумі 216,00 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання по відшкодуванню експлуатаційних витрат за рахунком №Др08/01-24 від 01.08.2008р. в сумі 216,00 грн. в строк до 10 числа поточного місяця, тобто до 10.08.2008р., що підтверджується матеріалами справи та не було спростовано відповідачем.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів за відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 216,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.3. Договору №Дрв 26/09-01 від 09.01.2008р. у разі порушення відповідачем строків платежів, передбачених п.5.1., 5.2. договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від місячного розміру експлуатаційних витрат (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки платежу), за кожний день прострочки.

Перевіривши нарахування позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ - 24,00% за період з 11.08.2008р. по 08.02.2009р. (182 дня) на суму боргу - 216,00 грн., що складає - 25,85 грн. Даний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивачем нараховано інфляційні втрати за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року в сумі 51,87 грн. та 3% річних за період з 11.08.2008р. по 29.03.2010р. (596 днів) в сумі 10,58 грн., судом даний розрахунок перевірений та встановлено, що нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 51,42 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,97 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи - відхилити.

Позов задовольнити частково в сумі 432,20 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (64300, Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Торговий дом Астрон" (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 6, п/р №26008198019601 у Донбаській філії ВАТ "Кредитпромбанк", м. Донецьк, МФО 335593, індентифікаційний код 20387067) індекс інфляції за квітень 2008 року в сумі 112,72 грн., суму експлуатаційних витрат у розмірі 216,00 грн., пеню в сумі 34,95 грн., інфляційні втрати в сумі 51,87 грн., 3% річних в сумі 16,66 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 51,42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 425,16 грн. відмовити.

Суддя

Рішення підписано 14 червня 2010 року о 16:50 год.