Вирок № 100548839, 25.10.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2447/21

Номер провадження 1-кп/623/326/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурорів Козир М.В., Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320001093 від 12 вересня 2017 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 8 вересня 2017 року, приблизно о 2 годині, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через паркан проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де, з незачиненого гаражу таємно викрав спортивний велосипед «Салют Men 28», який належав ОСОБА_2 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, на суму 1031 грн., своїми умисними діями ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище.

Крім того, ОСОБА_1 , повторно, 11 вересня 2017 року, приблизно о 8 годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги зі сторони ОСОБА_3 , таємно викрав мобільний телефон «Samsung GT-1080W», вартість якого складає 204 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму, своїми умисними діями ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 , вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнав повністю, не заперечував факт скоєння ним кримінальних правопорушень за обставин, викладених вище, у скоєному розкаявся.

Потерпілі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 3 статті 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, застосувавши положення частини 1 статті 70 КК України, із застосуванням положень статей 75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки, міру запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 3 статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, та за частиною 2 статті 185 КК України крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 , не є особою з інвалідністю, офіційно не працює, перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному міському військовому комісаріаті, проходив строкову військову службу, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, відповідно до характеристики ДОП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області В.В.Супруна ОСОБА_1 характеризується негативно, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського об`єднаного міського військового комісаріату, характеристика, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становити високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб), є середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останнім.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до нетяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до тяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставинами, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не встановлені.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_1 , визнав свою провину, раніше не судимий, у потерпілих відсутні претензії матеріального та морального характеру, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 , має бути призначене покарання у межах санкції статті.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироку законної сили не обрати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, пов`язані з проведенням судових товарознавчих експертиз в сумі 692 гривні 09 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешти, накладені згідно ухвал слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілим.

Керуючись статтями 50, 65-67, 70, частиною 3 статті 185, частиною 2 статі 185 КК України, статтями 100, 124, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

-за частиною 3 статті 185 КК України у виді 4 (чотирьох ) років позбавлення волі,

-за частиною 2 статті 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк 2 роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз №4236 від 15 вересня 2017 року в розмірі 395 гривень 48 копійок, №4277 від 21 вересня 2017 року в розмірі 296 гривень 61 копійка, всього в сумі 692 гривні 09 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешти, накладені згідно ухвал слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року.

Речові докази: спортивний велосипед «Салют Men 28» - який передано під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_2 ,

мобільний телефон «Samsung GT-1080W» - який передано під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_3 - після набрання вироком законної сили вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Головуючий суддя О.М. Герцов