Рішення № 10054780, 10.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р. Справа № 57/79-09

вх. № 2547/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Панаїд І.В., дов. №01/1 від 12.01.09р.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - Пилипенко Я.А., дов. від 01.04.09р. треті особи - не з'явились

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест", м. Харків, треті особи, які не не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) ФОП Плетньова Ю.В.,м. Харків 2)ФОП Лазаренко О.В., м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Колосок", м. Харків

про стягнення 147313,25 грн.

та зустрічної позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колосок", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест", м. Харків

про стягнення 62180,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „С-Инвест” (позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Колосок” (відповідача за первісним позовом) (з урахуванням уточнених позовних вимог) суми 274809,25 грн. суми основної заборгованості, яка складається з : 99047, 52 грн. витрати на оренду приміщення;18150,00 грн. витрат на охорону приміщення та 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів які передані підряднику та які не було повернуто замовнику, а також які не використано в процесі виконання робіт на об’єкті та 127496,00 грн. –суми витрат сплаченими перед ФОП Плетньовою Ю.В. та ФОП Лазаренко О.В. свої вимоги позивач за первісним позовом мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору підряду № 6-06 від 10.01.2008 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Колосок” (позивач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" (відповідач за зустрічним позовом) (з урахуванням прийнятою до розгляду ухвалою суду від 26.05.2010 року уточнень до зустрічної позовної заяви) 88317,65 грн. основного боргу, 883,18 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 квітня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2009 року залучено до участі у справі ФОП Плетньову Ю.В. та ФОП Лазаренко О.В. в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 19.05.2009 року, 01.06.2009 р., 14.07.2009 р., 14.09.2009 р., 06.10.2009 р., 27.10.2009 р., 17.12.2009 р., 25.03.2010 року, 26 травня 2010 року, 02 червня 2010 року розгляд справи відкладався.

Присутній у судових засіданнях представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом наполягає на задоволенні первісних позовних вимог, проти зустрічних вимог заперечує частково, проти стягнення 23553,95 грн. суми боргу за актами 1-10 не заперечує, проти інших зустрічних позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, з підстав визначених у наданих до матеріалів справи, відзиву та додаткових поясненнях

Представник позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог з урахуванням наданих уточнень (вх. № 8194), вважає необґрунтованими первісні позовні вимоги, та просить відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах та додаткових поясненнях.

Треті особи правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

У судовому засіданні 09 червня 2010 року оголошувалась перерва до 10 червня 2010 року о 10:00 год.

Позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом надав клопотання (вх. № 13191 від 10.06.2010 року) в якому посилаючись на те, що після остаточного ознайомлення з матеріалами справи, з’ясувалось , що в матеріалах справи не має підтверджуючих документів про сплату позивачем за первісним позовом за матеріали СПДФО Удовиченко К.В та за виконані роботи НПП «Промтехснаб», просить зобов’язати позивача за первісним позовом документальне підтвердження: 1) що позивач за первісним позовом сплатив за матеріали СПДФО Удовиченко К.В., по яким надало видаткові касові накладні; 2) що позивач за первісним позовом сплатив за виконані роботи НПП «Промтехснаб» по яким надано акт виконаних робіт, а саме: платіжні документи та податкові накладні.

Це клопотання залишено судом без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд відхиляє клопотання позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним позовом про витребування доказів, як необґрунтоване. Так в клопотанні не зазначено, які саме конкретні документи мають значення для цієї справи, а також не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи. Тобто позивачем не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи –ст. 34 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов’язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності –ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у позивача (за зустрічним позовом) і у суду відсутні правові підстави для спонукання відповідача (за зустрічним позовом) подати докази на підтвердження позиції позивача, або на підтвердження позиції відповідача. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих доказів.

Присутні у судовому засіданні 10 червня 2010 року представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, необхідні для розгляду справи по суті. Вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників третіх осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У судовому засіданні 10 червня 2010 року оголошувалась перерва до 10 червня 2010 року о 14:30 год.

У судовому засіданні 10 червня 2010 року оголошується повний текст рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.01.2008 року між позивачем за первісним позовом (Замовник) та відповідачем за первісним позовом (Підрядник) укладений договір № 6-06 (далі –Договір), відповідно умов якого замовник доручив та зобов’язався в порядку та на умовах Договору прийняти та оплатити, а підрядник зобов’язався в порядку та на умовах цього договору на свій ризик виконати наступні роботи в офісному центрі позивача, розташованого за адресою: м. Харків, вул..Бакуліна, 4-А: робочий проект дизайну інтер’єра нежитлових приміщень площею 478,00 кв.м, розташованих на сьомому та восьмому поверхах об’єкту та ремонтно-будівельні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях з використанням відповідачем свого обладнання.

Згідно п.1.2 Договору, відповідач виконує робочий проект дизайну інтер’єру у відповідності з завданням на проектування позивача, а також інших вихідних даних, необхідних для виконання робочого проекту.

Відповідно до п.1.3,1.4,1.5 Договору, відповідач зобов’язаний здійснити ремонтно-будівельні роботи згідно проекту дизайну інтер’єра, наданого позивачем, який зазначає об’єм, зміст робот та інші вимоги, які відносяться до роботи; у випадку виникнення необхідності здійснення додаткового об’єму робіт, сторони домовляються про об’єми, види, вартість та строки виконання таких робіт та оформлюють ці роботи додатковими угодами до Договору; позивач надає відповідачу будівельні матеріали, за допомогою яких він виконує роботи, вказані в п.1.1 Договору.

Згідно розділу 2 “Строк виконання робіт”, розробка проекту дизайну інтер’єру починається з моменту підписання даного Договору (п.2.1.1). Ремонтно-будівельні роботи відповідач починає виконувати з 14.01.2008 року (п.2.1.2). Розробку робочого проекту дизайну інтер’єру відповідач виконує 2 місяця з моменту початку робіт, зазначених п.2.1.2 договору (п.2.2.1). Ремонтно-будівельні роботи відповідач виконує 4 місяця з моменту початку робіт, зазначених в п.2.1.2 Договору. Підрядник має право на дострокове виконання роботи по даному Договору.

Відповідно до п.2.4 Договору, строки розробки робочого проекту дизайну інтер’єру, ремонтно-будівельні роботи можуть бути змінені у випадках: несвоєчасного прийняття рішення Замовником, необхідним для виконання Підрядником робіт, передбачених цим Договором, відповідно робочого проекту дизайну інтер’єру, інженерних комунікацій і т.д.; внесення замовником змін до робочого проекту дизайну інтер’єру; несвоєчасного надання чи ненадання будівельних матеріалів замовником та несвоєчасного внесення або невнесення оплати Замовником за виконання Підрядником роботи , відповідно умов цього Договору.

Відповідно п.3.1 Договору, вартість робіт зазначених цим Договором, визначається як сумарна вартість робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що поточна сплата здійснюється замовником в готівковій або безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника по факту виконаних робіт, шляхом множення об’єму виконаних робіт на вартість даних робіт згідно з розцінками підрядника (Додаток № 1), розрахунок проводиться замовником після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, включаючи усунення виявлених недоліків.

Згідно п.3.4 Договору, розрахунок Замовником здійснюється після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно п.7.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та діючим Законодавством України.

20.02.2008 р. сторони уклали додаткову угоду до Договору про конкретизацію строків виконання робіт, відповідно до умов якої сторони, у зв’язку з необхідністю конкретизації строків виконання робіт, підписали графік проведення робіт по Договору з розшифровкою видів робіт та строків їх виконання та яка є невід'ємною частиною Договору.

З вказаного графіку вбачається погодження між сторонами видів робіт (35 найменувань), строків виконання кожного з етапів робіт, а також приблизна вартість цих робіт; останній строк виконання робіт сторонами встановлено 31 травня 2009 року.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди вказнаий графік є невід'ємною частиною до додаткової угоди та договору підряду № 6-06 від 10.01.2008 року.

Відповідно до п. 6.3.12 Договору, відповідач за первісним позовом зобов’язався здати виконані роботи в порядку та строки, встановлені договором.

Як зазначає позивач за первісним позовом в позовній заяві та уточненнях до позовної заяви, відповідач за первісним позовом порушив умови договору щодо виконання своїх зобов’язань за договором у встановлені договором та додатковою угодою строки, внаслідок чого, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 274809,25 грн. суми основної заборгованості, яка складається з : 99047, 52 грн. витрати на оренду приміщення;18150,00 грн. витрат на охорону приміщення та 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів які передані підряднику та які не було повернуто замовнику, а також які не використано в процесі виконання робіт на об’єкті та 127496,00 грн. –суми витрат сплаченими перед ФОП Плетньовою Ю.В. та ФОП Лазаренко О.В.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів, які передані підряднику та які не було повернуто замовнику позивач за первісним позовом посилається на те, що підряднику було передано матеріальні цінності згідно актів прийому-передачі, які не були використані підрядником та не повернуті замовнику.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у розмірі 99047, 52 грн. витрат на оренду приміщення; 18150,00 грн. витрат на охорону приміщення, позивач за первісним позовом посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем за первісним позовом будівельних робіт у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 1 до договору) строки і неможливості позивачем за первісним позовом використовувати приміщення по вул. Бакуліна, 4-а за його цільовим призначенням як офісного приміщення, позивач за первісним позовом був вимушений орендувати інше приміщення по вул. Космічній,21 у м. Харкові, а також здійснювати охорону вказаного приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення 127496,00 грн., позивач за первісним позовом посилається на наступне.

Між позивачем за первісним позовом та ФОП Лазаренко О.В. (третя особа) укладено договір оренди № 1/Б-20-02-08 від 20.02.2008 року, відповідно до умов якого, позивач за первісним позовом зобов’язався надати ФОП Лазаренко О.В. в оренду частину нежитлового приміщення м. Харків, вул. Бакуліна, 4-А, загальною площею 150 кв.м., яке позивач за первісним позовом зобов’язався передати орендарю в строк не пізніше до 05.06.2008 року.

Між позивачем за первісним позовом та ФОП Плетньовою Ю.В. (третя особа) укладено договір оренди № 2/Б-20-02-08 від 20.02.2008 року, відповідно до умов якого, позивач за первісним позовом зобов’язався надати ФОП Плетньовій Ю.В. в оренду частину нежитлового приміщення м. Харків, вул. Бакуліна, 4-А, загальною площею 150 кв.м., яке позивач за первісним позовом зобов’язався передати орендарю в строк не пізніше до 05.06.2008 року.

У зв’язку з тим, що позивач за первісним позовом своєчасно не виконав своє зобов’язання щодо надання орендарям в передбачені договорами оренди строки, приміщення в оренду ФОП Лазаренко О.В. та Плетньова Ю.В. звернулися до господарського суду Харківської області з позовними заявами про стягнення з ТОВ “С –Инвест”на свою користь штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 травня 2009 року по справі № 59/87-09 з ТОВ “С-Инвест”позивача за первісним позовом стягнуто на користь ФОП Лазаренко О.В. 63000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 травня 2009 року по справі № 59/88-09 з ТОВ “С-Инвест”позивача за первісним позовом стягнуто на користь ФОП Лазаренко О.В. 63000,00 грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно до ст.ст.193,198 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Ст. 612 Цивільного кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом названої норми, правопорушенням є, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. При цьому, боржник не звільняється від господарсько-правової відповідальності за неможливе його виконання за таких обставин як то порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання є відшкодування збитків.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статтях 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

Виходячи з приписів цивільного та господарського законодавства України, відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової (господарсько-правової, майнової) відповідальності, в тому числі за порушення договірних зобов'язань.

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

          Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи.

          Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, до них відносяться:

- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, внаслідок чого завдаються збитки потерпілому (позивачу у справі) та обґрунтований розмір збитків, яких зазнала потерпіла сторона;

- протиправність поведінки правопорушника, тобто його дія або бездіяльність, що порушує правову норму або умови договору;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; тобто, необхідно довести, що протиправна дія (або бездіяльність) є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки, завдані кредитору у визначеному ним розмірі;

- вина господарського правопорушника.

Застосування майнової відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право, зокрема, на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ” від 27.03.1992 року. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві згідно з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивачеві належало довести обставини невиконання умов зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України, встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідально до ст. 852 Цивільного кодексу України , якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали справи, сторонами в договорі підряду, зокрема, графіком виконання робіт до договору підряду, який є його невід’ємною частиною обумовлено загальний строк виконання робіт на об’єкті – 31 травня 2009 року.

При цьому, пунктом 2.4 договору сторони встановили підстави для продовження строків розробки робочого проекту дизайну та ремонтно-будівельних робіт, а пунктом 2.5 договору сторони визначились, що у разі необхідності внесення змін в строки виконання робіт такі зміни вностяться за згодою сторін в письмовій формі та оформлюється додатковою угодою до договору.

Як свідчать матеріали справи, сторони не домовлялись щодо продовження строків виконання підрядником робіт, шляхом підписання додаткової угоди до договору, передбаченої п. 2.5 договору підряду.

Також, матеріали справи не містять доказів звернення підрядника (відповідача за первісним позовом) з вимогою про перегляд встановлених договором строків виконання робіт, окрім того, відповідач у зустрічній позовній заяві пояснив, що він не скористався правом перегляду строків виконання підрядних робіт.

Проте, матеріали свідчать, що підрядник (відповідач за первісним позовом) підрядні роботи у встановлений договором (графіком виконання робіт) строк –31 травня 2009 року не виконав.

20 лютого 2008 року, позивач за первісним позовом, розраховуючи на належне виконання відповідачем за первісним позовом своїх обов’язків щодо виконання підрядних робіт у встановлений договором строк, уклав з ФОП Лазаренко О.В. та Плетньовою Ю.В. договори оренди № 1/Б-20-02-08 від 20.02.2008 року, № 2/Б-20-02-08 від 20.02.2008 року відповідно до умов яких, позивач за первісним позовом зобов’язався передати кожному з орендарів по акту приймання-передачі в оренду частини офісного приміщення площею по 150 кв.м. у офісному центрі, який розташований в м. Харкові, по вул. Бакуліна, 4-а.

Строк передачі приміщення в оренду було визначено п. 2.1.1. зазначених договорів - протягом п’яти днів з моменту завершення ремонтних робіт, але не пізніше 05 червня 2008 року.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Матеріали справи свідчать, що позивачу за первісним позовом належить приміщення в будівлі по вул.Бакуліна,4-а в м.Харкові,на підставі свідоцтва на право власності серії САВ № 923539, виданого міським головою м. Харкова(а.с 73 том 4).

Однак ТОВ “С-Инвест”(позивач за первісним позовом) у встановлений договором строк приміщення в оренду передано не було. На звернення орендарів від 16.06.2008р. позивач по первісному позову листом №256/1 від 10.07.2008р. повідомив орендарів про неможливість передачі приміщень в оренду, оскільки ремонтні роботи не завершені.

У зв’язку з порушенням позивачем за первісним позовом встановлених договором строків передачі приміщення орендарям, відповідно до п. 4.3. договору оренди, ТОВ “С-Инвест” зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 3-х місячної орендної плати.

Проте, у зв’язку з тим, що відповідач за первісним позовом не виконав підрядні роботи у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 4-А у встановлений договором строк, позивач не передав в оренду орендарям у визначений договорами оренди строки приміщення.

ФОП Лазаренко О.В. та ФОП Плетньова Ю.В. звернулися до господарського суду Харківської області з позовами до ТОВ “С-Инвест”про стягнення в загальній сумі 126000,00 грн. штрафу.

Зазначені факти встановлені рішеннями господарського суду Харківської області від 06 травня 2009 року по справам № 59/88-09 та 59/87-09, які набрали законної сили.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 травня 2009 року по справі № 59/87-09 з ТОВ “С-Инвест”позивача за первісним позовом стягнуто на користь ФОП Лазаренко О.В. 63000,00 грн. штрафу., 630,00 грн. держмита та 118 грн. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 травня 2009 року по справі № 59/88-09 з ТОВ “С-Инвест”позивача за первісним позовом стягнуто на користь ФОП Лазаренко О.В. 63000,00 грн. штрафу, 630,00 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Як свідчать видаткові касові ордери (а. с. 15-28 том 3) в період з 08 травня 2009 року по 18 травня 2009 року позивач за первісним позовом здійснив погашення ФОП Лазаренко О.В. та Плетньовій Ю.В. стягнутої за рішеннями суду заборгованості в загальній сумі 126000,00 грн. 1260,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Окрім того, як свідчать надані позивачем за первісним позовом пояснення (вх. № 3268 від 18.02.2010 р.) та надані в підтвердження цих пояснень докази (свідоцтво на право власності), в нежитловій будівлі по вул. Бакуліна, 4-а в м. Харкові, нежитлові приміщення 7-го та 8-го поверху належать ТОВ “С-Инвест”на праві приватної власності, ніякі інші приміщення за цією адресою позивачу за первісним позовом не належать.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з тим, що відповідач за первісним позовом не виконав у встановлений договором та додатковою угодою № 1 строк підрядні роботи в нежитлових приміщеннях за адресою: вул. Бакуліна, 4-а в м. Харкові, 7-го та 8-го поверху, позивач за первісним позовом не надав у встановлений договорами оренди строк ці приміщення в оренду, внаслідок чого, позивач за первісним позовом поніс збитки у вигляді стягнених з нього у судовому порядку ФОП Лазаренко О.В. та Плетньовою Ю.В. за рішеннями суду грошових коштів в загальному розмірі 126000,00 грн..

Розглянувши вимогу позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 99047,52 грн. витрат на оренду приміщення;18150,00 грн. витрат на охорону приміщення суд зазначає наступне.

01 квітня 2004 року ПП “Стройинвест”(код 32567175) (правонаступником якого є С-Инвест) та АОЗТ “Техноімпекс”укладено договір оренди № 25/04 від 01 квітня 2004 року, відповідно до умов якого, позивач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Космічна,21, 9 пов., кімн. 811, з метою використання під офіс (розділ 1 договору оренди).

Пунком 8.1 договору оренди від 01.04.2004 року встановлено, що договір діє 360 днів.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Як свідчить додаткова угода № 4 від 01.12.2006 року, акти виконаних робіт, станом на липень 2008 року між АОЗТ “Техноімпекс” та позивачем за первісним позовом існували орендні правовідносини. Окрім того, додатковою угодою № 4 сторони зменшили площу орендованого майна до 240,29 кв.м та змінили орендну плату до 12644,06 грн.

Факт отримання позивачем за первісним позовом орендних послуг у червні та липні 2008 року підтверджується наявними в матеріалах справи (а.с. 81,82 том 1) актами виконаних робіт № 21, 24, які фактично сплачені позивачем за первісним позовом. Про що свідчать платіжні доручення № 532 від 13.06.2008 року, № 678 від 21 липня 2008 року (а.с. 79,80 том1)

01 серпня 2008 року між позивачем за первісним позовом та ФОП Зубчик М.Ю. укладено договір оренди № 171-О від 01 серпня 2008 року, відповідно до умов якого, позивач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 240,29 кв.м, що розташовані в будинку № 21 по вул.. Космічній у м. Харкові, з метою використання під офіс (розділ 1 договору оренди). Відповідно до п. 3.1 договру оренди № 171-О від 01.08.2008 року орендна плата складає 18439,85 грн.

Як свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт (том 1 а.с.81,82,87) позивач за первісним позовом орендував у серпні, жовтні та вересні 2008 року приміщення, сторони не мали претензій щодо наданих орендних послуг, окрім того позивач за первісним позовом здійснював їх повну оплату.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 532 від 13.06.2008 року, № 678 від 21 липня 2008 року, № 878 від 04.09.2008 року, № 932 від 23.09.2008 року, № 9089 від 03.10.2008 року, № 1011 від 08.10.2008 року, № 1068 від 27.10.2008 року№ 1102 від 06.11.2008 року свідчать про фактичну сплату позивачем за первісним позовом орендної плати на загальну суму 99047,52 грн.

Позивач за первісним позовом розраховуючи на належне виконання з боку відповідача за первісним позовом підрядних робіт у встановлених договором строк, мав намір використовувати частини нежитлового приміщення (об’єкт) для розміщення офісу свого підприємства.

Проте, у звязку з тим, що відповідач за первісним позовом не виконав підрядні роботи у нежитловому приміщенні м. Харків, вул. Бакуліна, 4-А у встановлений договором строк, позивач був вимушений орендувати інше приміщення по вул.. Космічній,21 у м. Харкові для розміщення офісу та сплачувати орендну плату за користування цим приміщенням в загальному розмірі 99047,52 грн..

Суд критично оцінює твердження відповідача за первісним позовом стосовно того, що сторонами було змінено строки виконання робіт на підставі Додатків 2-10 до Договору.

Як зазначено вище, умови договору містять застереження щодо форми, в якій має бути оформлена зміна строків проведення робіт. Зокрема, пункти 1.4., 2.5 Договору встановлюють, що зміна строків виконання робіт оформлюється додатковою угодою до Договору.

Відповідно до пункту 11.3 Договору зміни та доповнення до нього вносяться лише за згодою сторін і оформлюються додатковою угодою. Додатки до Договору №№1-10, за змістом положень п.п.1.4., 2.5., 11.3 не є додатковими угодами до Договору.

Також, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача за первісним позовом, що порушення строків виконання підрядних робіт договору мало місце внаслідок порушень позивачем за первісним позовом своїх зобов’язань щодо оплати виконаних підрядних робіт, оскільки оплата робіт це є обов’язком замовника за договором підряду, а належне виконання робіт у встановлений строк - є обов’язком підрядника за договором підряду (п. 2.2.2, п.6.3.12 договору). Відсутність оплати за виконані роботи не впливає на якість та строки виконання робіт підрядником. В матеріалах справи відсутні докази звернень відповідача за первісним позовом з претензіями про прострочення сплати виконаних робіт до позивача за первісним позовом в період здійснення ним підрядних робіт з вказівками про прострочення сплати виконаних робіт та з цієї підстави продовження строків цих робіт.

Окрім того, суд виходить із приписів статті 837 ЦК України, за змістом якої підрядник зобов'язаний на свій страх і ризик (після укладення договору) виконати визначену в договорі роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити її.

При цьому, відповідно до ст..847 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи, а також відповідно до ст.851 Цивільного кодексу України,підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Зазначені приписи законодавства відображені нормами Договору.

Зокрема, відповідно до п.5.5. Договору підряду підрядник завчасно в письмовій формі повідомляє замовника про можливе призупинення робіт, а також про найменування та кількість матеріалів, необхідних підряднику для виконання договору.

Суду не надано доказів направлення підрядником замовнику будь-яких повідомлень щодо призупинення виконання робіт по незалежним від підрядника обставинам, зокрема обставинам, пов’язаним з ненаданням вихідних даних та завдання на проектування, відсутністю робочого проекту, відсутністю матеріалів чи обладнання, з моменту укладання договору підряду №6-06 від 10.01.08 та додаткової угоди №1 до цього договору.

ТОВ фірма “Колосок” не відмовилася від договору підряду з посиланням на неналежне виконання замовником своїх зобов’язань, як того вимагає пункт 5.5. Договору, статті 847, 851 ЦК України.

Підставою для нарахування збитків є порушення зобов’язання (п.4 ст. 611, ст. 623 ЦК України, 218 ГК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про невиконання підрядником підрядних робіт у повному обсязі як на об’єкті (офісний центр замовника, розташований за адресою м. Харків, вул.. Бакуліна, 4-А загальною площею 478,00 кв.м) так і в його окремих частинах, що надало б можливості позивачу за первісним позовом використовувати дане приміщення або його частини за його цільовим призначенням.

Так, між позивачем за первісним позовом та НПП “Промтехснаб”товариства інвалідів Київського району м. Харкова фактично було укладено договір підряду №78-Б від 10.11.08р. на завершення ремонтних робіт на 7-му, 8-му поверхах в приміщеннях офісу ТОВ “С-Инвест” по вул.Бакуліна, 4-а в м.Харкові.

Як свідчить акт виконаних робіт від 25.12.08 року №1, який було оформлено за результатами виконання підрядником –НПП “Промтехснаб” товариства інвалідів Київського району м. Харкова умов договору підряду №78-Б від 10.11.08р., вбачається, що роботи, виконувались НПП “Промтехснаб” товариства інвалідів Київського району м. Харкова на всьому об’єкті, в приміщеннях сьомого та восьмого поверхах об’єкту.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Отже, відповідно до статей 530, 837 Цивільного кодексу України, підрядник був зобов’язаний виконати прийняті на себе зобов’язання у строк, визначений Договором.

Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного Кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Укладаючи договір підряду № 6-06 від 10.01.2008 р. позивач за первісним позовом мав право очікувати на виконання відповідачем за первісним позовом належним чином підрядних робіт у встановлений договором строк в приміщенні, яке належить позивачу за первісним позовом на праві власності з метою здачі частини цього в приміщення в оренду іншим особам для отримання прибутку, а також з метою розміщення офісу свого підприємства в іншій частині приміщення для здійснення своєї підприємницької діяльності, проте відповідач за первісним позовом у встановлений договором підряду строк підрядні роботи не виконав..

З огляду на вищевикладене, судом встановлено в діях відповідача по первісному позову склад цивільного правопорушення, який складається з наявності реальних збитків, розмір яких підтверджений рішеннями суду, договорами, наявністю причинного зв’язку між діями відповідача, а саме неналежним виконання ним умов Договору в частині виконання умов Договору у передбачений Договором та додатковою угодою до нього строк та заподіянням збитків, а також наявністю вини, відсутність якої не доведено відповідачем по первісному позову, як того вимагає закон.

Таким чином, позовні вимоги позивача по первісному позову щодо стягнення 127496,00 грн., збитків (суми витрат сплачені перед ФОП Лазаревою та ФОП Плетньовою Ю.В.) та 99047,52 грн. –витрат на оренду приміщення, суд вважає обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та наданими доказами та таким , що підлягають задоволенню.

Щодо стгянненя 18150,00 грн. витрат на охорону приміщення, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторони договорів оренди № 25/04 від 01.04.2004 року та № 171-О від 01.08.2008 року не встановлювали обов’язок орендаря (позивача за первісним позовом) укладати з іншими особами договри на охорону орендованого приміщення.

Отже, з наданих до матеріалів справи документів, суд не вбачає доведеності позивачем по первісному позову наявності повного складу правопорушення, в результаті якого можуть бути стягнуті збитки, а саме: наявності збитків; протиправної поведінки заподіювача збитків; причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вини заподіювача.

Розглянувши вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів які передані підряднику та які не було повернуто замовнику, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 5.4 договору підряду передбачено, що роботи виконуються із матеріалів замовника. Позивач, на підставі актів прийому передачі матеріальних цінностей, у тому числі актів № АПП-000010 від 29.02.2008 року, № АПП-000015 від 31.03.2008 року, № АПП-000045 від 30.05.2008 року, № АПП-000065 від 30.06.2008 року, передавав відповідачу для виконання підрядних робіт матеріали.

Проте, частина матеріалів замовника, яка не була використана підрядником після припинення підрядних робіт замовнику не повернуто, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів які передані підряднику.

Пунктами 6.3.3 та 6.3.5 Договору підряду встановлено обов’язок підрядника забезпечувати збереження матеріалів та обладнання.

Статтями 840, 841 Цивільного кодексу України передбачено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Як свідчать, підписані з обох сторін після проведення певного етапу підрядних робіт акти прийому-передачі матеріальних цінностей № АПП-000010 від 29.02.2008 року, № АПП-000015 від 31.03.2008 року, № АПП-000045 від 30.05.2008 року, № АПП-000065 від 30.06.2008 року, зазначені позивачем за первісним позовом в переліку матеріали були передані відповідачу. В цих актах сторонами узгоджено найменування, кількість кожного з переданого матеріалу та його вартість.

Як свідчать підписані з обох сторін акти про використані матеріали, зазначені в переліку матеріали підрядником при виконанні робіт використані не були.

Позивач за первісним позовом навів перелік матеріалів, які були передані відповідачу за первісним позовом та не були використані ним на підрядні роботи на загальну суму 30115,73 грн. (а.с 70 том 1).

Вартість цих матеріалів підтверджується з підписаними сторонами актами прийому –передачі матеріальних цінностей, у тому числі актів № АПП-000010 від 29.02.2008 року, № АПП-000015 від 31.03.2008 року, № АПП-000045 від 30.05.2008 року, № АПП-000065 від 30.06.2008 року, в яких сторони чітко визначили вартість цих матеріалів.

Враховуючи, що суду не надано доказів використання відповідачем за первісним позовом матеріалів, переданих йому за актами, та перелік яких наведено позивачем за первісним позовом, та не надано суду доказів використання цих матеріалів, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 30115,73 грн. вартості витрат на придбання матеріалів які передані підряднику.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ фірма “Колосок”до ТОВ “С-Инвест”судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2008 року між позивачем по зустрічному позову - ТОВ фірмою “Колосок”(далі - підрядником) та відповідачем по зустрічному позову - ТОВ “С-Инвест”(далі - замовником) був укладений договір № 6-06 (далі –договір), відповідно умов якого замовник доручив та зобов’язався в порядку та на умовах Договору прийняти та оплатити, а підрядник зобов’язався в порядку та на умовах цього договору на свій ризик виконати наступні роботи в офісному центрі позивача, розташованого за адресою: м. Харків, вул..Бакуліна, 4-А: робочий проект дизайну інтер’єра нежитлових приміщень площею 478,00 кв.м, розташованих на сьомому та восьмому поверхах об’єкту та ремонтно-будівельні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях з використанням відповідачем свого обладнання.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що поточна сплата здійснюється замовником в готівковій або безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника по факту виконаних робіт, шляхом множення об’єму виконаних робіт на вартість даних робіт згідно з розцінками підрядника (Додаток № 1).

Згідно п.3.4 Договору, розрахунок Замовником здійснюється після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, включаючи усунення виявлених недоліків.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата робот, виконаних Підрядником по даному Договору здійснюється Замовником на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, а саме: на протязі 3-х днів з моменту виконання робіт, Підрядник надає Замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт: Замовник забезпечує розгляд та приймання цього Акту на протязі 5-ти днів з моменту його надання або повертає в то же строк з письмовою мотивувальною відмовою; на протязі 5-ти днів з моменту підписання Замовником Акту приймання-передачі виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику вартість робіт, виконаних відповідно цього Акту.

Як свідчать матеріали справи, на підставі умов договору підряду позивачем за зустрічним позовом –підрядником та відповідачем за зустрічним позовом - замовником перед початком виконання певного етапу робіт узгоджувалось перелік робіт, які будуть виконуватись підрядником, кількість цих робіт та їх вартість, а також перелік матеріалів які використовуються та строк виконання цих підрядних робіт.

Згідно актів виконаних робіт № 1-10 складеними сторонами з лютого по липень 2008 року, позивач за зустрічним позовом виконав підрядні роботи на загальну суму 196791,20 грн., проте відповідач за зустрічним позовом прострочував сплату позивачу за зустрічним позовом за актами № 1-10 виконані підрядні роботи; сплатив позивачу за зустрічним позовом за виконані ним підрядні роботи всього в сумі 173237,25 грн. Таким чином, несплаченою залишилось 23553,95 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Розділом 4 Договору, сторони передбачили порядок та строки оплати виконаних робіт –протягом 5 днів з моменту підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт замовник сплачує підряднику вартість робіт, виконаних згідно акту виконаних робіт.

Вказану заборгованість визнано відповідачем за зустрічним позовом при підписанні акту звірки розрахунків, наявного в матеріалах справи (а.с. 111 том 3) та не спростовується присутнім у судовому засіданні представником відповідача за зустрічним позовом.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача за зустрічним позовом щодо стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи згідно актів виконаних робіт 1-10 в сумі 23553,95 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивачапо зустрічному позову про стягнення з відповідача по зустрічному позову 10748,70 грн. пені., яка нарахована на заборгованість по актам виконаних робіт 1-10 в сумі 23553,95 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналіз вищезазначених норм права дає суду підстави вважати, що сторони повинні забезпечити виконання зобов’язання неустойкою (пенею, штрафом) у письмовій формі за згодою сторін, якщо забезпечення виконання зобов`язання не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи сторони не забезпечили у відповідності до чинного законодавства (у письмовій формі) виконання зобов’язання відповідачем за зустрічним позовом неустойкою, не погодили її розмір, тому нарахування пені в сумі 10748,70 грн. є безпідставним, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" є безпідставним, оскільки цим законом встановлюється лише граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченного платежу), а не забезпечення виконання зобов’язання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для стягнення 10748,70 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання в сумі 23553,95 грн. по договору підряду нараховано 3% річних в розмірі 1426,34 грн., та інфляційні у розмірі 5919,11 грн., нарахування яких суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює твердження відповідача за зустрічним позовом про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з тим, що позивач протягом всього часу дії договору несвоєчасно здійснював підрядні роботи, оскільки обов’язком замовника (відповідача за зустрічним позовом) відповідно до п. 4.1 договору є сплачувати протягом 5-ти днів з дати підписання акту виконаних робіт вартість підрядних робіт. Порушення строків виконання підрядних робіт не є підставою для несплати вже виконаних та прийнятих замовником підрядних робіт у встановлений договором строк. Проте, після підписання сторонами актів виконаних робіт, відповідач за зустрічним позовом прострочував сплату цих робіт.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 28120,63 грн. заборгованості за актом приймання-передачі № 11 за серпень 2008 року, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами при виконанні договору підряду встановлювались такі правовідносини: перед початком виконання певного етапу робіт узгоджувалось перелік робіт, які будуть виконуватись підрядником, кількість цих робіт та їх вартість, а також перелік матеріалів які використовуються та строк виконання цих підрядних робіт; після виконання цих робіт складались акти виконаних робіт, які підписувались обома сторонами та скріплялись їх печатками.

Як свідчить акт виконаних робіт № 11 від 31 серпня 2008 року, перед початком вказаних в цьому акті робіт між сторонами не узгоджувалось перелік робіт, їх кількість та їх вартість, а також не узгоджено перелік матеріалів які використовуються та строк виконання цих підрядних робіт.

Як свідчать матеріали справи, Акт № 11 від 31 серпня 2008 року надіслано позивачем на адресу відповідача. Проте, відповідач за зустрічним позовом відмовився від його підписання, а у судових засіданнях, відзиві та додаткових поясненнях відповідач за зустрічним позовом вказує, що ці роботи підрядником не виконувались, а тому заперечує проти стягнення 28120,63 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору підряду, якщо при прийомі виконаних робіт будуть встановлені недоліки або роботи будуть виконані з відхиленням від будівельних норм, замовник вправі не підписувати акт виконаних робіт до їх усунення за рахунок підрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач за зустрічним позовом (замовник) надіслав на адресу позивача за зустрічним позовом (підрядника) лист № 340 від 03 вересня 2008 року (який прийнято особисто 03.09.2008 року представником підрядника), в якому висловив своє незадоволення виконаними підрядником роботами, посилаючись на виконання позивачем за зустрічним позовом неузгоджених робіт, що привело к пошкодженню матеріалів. Просив надати графік усунення допущених недоліків.

Також відповідачем надіслано на адресу позивача за зустрічним позовом вимогу в порядку ст. 530 ЦК України № 344 від 05.09.2008 року та заяву № 348 від 10.09.2008 року, в яких відповідачем за зустрічним позовом зазначалось про незадоволеність виконанням позивачем за зустрічним позовом своїх обов’язків за договором підряду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав вважати, що спірні роботи були прийняті відповідачем (замовником).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “С-Инвест”і НПП “Промтехснаб” товариства інвалідів Київського району м. Харкова було укладено договір підряду №78-Б від 10.11.08р. на завершення ремонтних робіт на 7-му, 8-му поверхах в приміщеннях офісу ТОВ “С-Инвест”по вул.Бакуліна, 4-а в м.Харкові, а 11 листопада 2008 року між ТОВ “С-Инвест”і НПП “Промтехснаб”було складено акт прийому-передачі приміщення, в якому зафіксовано його стан на момент передачі.

З цього акту, а також з акту виконаних робіт від 25.12.08 року №1, який було оформлено за результатами виконання підрядником –НПП “Промтехснаб”умов договору підряду №78-Б від 10.11.08р., вбачається, що роботи, перелічені ТОВ фірма “Колосок”в акті виконаних робіт №11 від 31 серпня 2008 року, фактично виконувались НПП “Промтехснаб”відповідно до умов договору підряду №78-Б від 10.11.08р. і були оплачені ТОВ “С-Инвест”за результатами підписання акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.12.08 №1.

Отже, акт виконаних робіт №11 від 31 серпня 2008 року, складений і підписаний ТОВ фірма “Колосок”, не відповідає приписам ст.837 ЦК України (Підрядником не було отримано завдання від Замовника на проведення робіт), ст.ст.843, 844 ЦК України, розділу 3 Договору (Підрядником не було складено та узгоджено із замовником договірну ціну робіт), пункту 2.6. Договору підряду №6-06 від 10.01.08 (Підрядником не було отримано дозвіл Замовника на виконання робіт), а відомості, зазначені в цьому акті щодо проведених ТОВ фірма “Колосок”робіт спростовуються договором підряду №78-Б від 10.11.08р., актом прийому-передачі приміщення від 11.11.08, актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.12.08 №1, які були укладені та підписані ТОВ “С-Инвест”й НПП “Промтехснаб”. Тому ТОВ “С-Инвест”обґрунтовано відмовився від підписання акту виконаних робіт №11 від 31 серпня 2008 року, який було оформлено ТОВ фірма “Колосок”.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача 28120,63 грн. заборгованості за актом приймання-передачі № 11 за серпень 2008 року. У зв’язку з чим нараховані на цю суму заборгованості річні та інфляційні є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові державне мито підлягає покладенню на позивача. Таким чином судові витрати стягуються із сторні пропорційно задоволених їх позовних вимог (зустрічних та первісних).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,16,525,526,530,548,598,599,612,614,625,629,837,840,841,846,847,851,852, 853,Цивільного кодексу України, статтями 174,179,193,198,218,343,Господарського кодексу України, ст.. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" ст.ст. 1, 4, 12,33,34, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Колосок”(61051, м. Харків, вул.. Заводу Комсомолець, 26-Б; код 31225757, р/р 2600130125052 у ВАТ “Реал Банк”м. Харків, МФО 351588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Инвест” (61166, м. Харків, вул.. Бакуліна, 4-а, оф. 72; код 32567175, п/р 260023011053 в Першій ХФ АКБ “Базис”, МФО 351599) 30115,73 грн. витрат на придбання матеріалів, 127496,00 грн. збитків, 99047,52 грн. витрат на оренду приміщення, 2566,59 грн. держмита та 110,21 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Инвест”(61166, м. Харків, вул.. Бакуліна, 4-а, оф. 72; код 32567175, п/р 260023011053 в Першій ХФ АКБ “Базис”, МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Колосок”(61051, м. Харків, вул.. Заводу Комсомолець, 26-Б; код 31225757, р/р 2600130125052 у ВАТ “Реал Банк”м. Харків, МФО 351588) 23553,95 грн, основної заборгованості, 5919,11 грн. інфляційних, 1426,34 грн. 3% річних, 308,99 грн. держмита, 41,28 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення оголошено та підписано 10 червня 2010 року

справа № 57/79-09