Рішення № 10054714, 08.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 15/66-10

вх. № 2638/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В,С.,дов№8/29/801 від 04.01.2010р. відповідача - Рогожина В.В.,дов .б/н від 01.07.09.р.

розглянувши справу за позовом КП ВТП "Вода", м. Харків

до АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків

про стягнення 1786,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство"Вода" просить суд стягнути з відповідача - АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків пеню у розмірі 1786,38 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

          До початку судового засідання представники сторін звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі, вказана заява розглянута та задоволена судом, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору № 5999 від 01.12.04 р. позивач надавав послуги з водопостачання відповідачу, але в наслідок прострочення виконання платежу за надані послуги відповідачу була нарахована пеня за весь час прострочення платежу за подвійною ставкою НБУ у розмірі 1786,38 грн.

В засіданні суду 02.06.10 р. оголошувалась перерва до 08.06.10 р до 9 год.30 хв.

          Позивач в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач визнає позовні вимоги частково, в своєму відзиві на позов вказує, що не згоден з позивачем щодо розрахунку пені, крім того, як стверджує відповідач позивачем не враховані деякі оплати, які були виконані відповідачем в рахунок сплати зобов”язання по договору № 5999 від 01.12.04 р. На підставі вищевикладеного, у зв”язку з важким матеріальним становищем на підприємстві з метою недопушення дестабілізації роботи підприємства просить суд надати розстрочку виконання рішення терміном на три місяця.

Розглянуши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом встановлено наступне, що 15.03.2005 року між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" та АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків (Абонент) був укладений договір № № 5999 від 01.12.04 р. на відпуск та споживання води.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 2.1. договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві питну воду у розмірах, встановлених Абоненту ліміту, згідно Додатку № 1. А відповідач відповідно п. 3.4.2 договору своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за питну воду згідно встановлених тарифів на послуги централізованого питного водопостачання. Згідно п. 4.1 всі розрахунки за воду здійснюються відповідачем щомісячно платіжними документами КП "ВТП "Вода" або "Абонента" на підставі діючих тарифів за обсяги водоспоживання, які визначені за показниками приладів обліку або нормам водоспоживання. Пунктом 4.5. сторони передбачили, що "Абонент" робить оплату за спожиту воду протягом трьох банківських днів від дня одержання платіжного документу.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання з урахуванням діючих тарифів в період з травня по грудень 2009. Як свідчать матеріали справи, відповідачу були виставлені рахунки - фактури на оплату вищевказаної суми. Факт отримання рахунків підтверджується печаткою підприємства відповідача в графі „Підпис, П,І,П. принял” Але, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, в наслідок прострочення виконання платежу за надані послуги відповідачу була нарахована пеня за весь час прострочення платежу за подвійною ставкою НБУ у розмірі 1786,38 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 212 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 4.5. договору при несплаті або частковій несплаті рахунку відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми несплати за кожний прострочений день до погашення заборгованості відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи важке матеріальне становище на підприємстві з метою недопушення дестабілізації роботи підприємства та те, що відповідач визнав позовні вимоги частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1000 грн. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегедь встановленої сили.

          Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при подачі позовної заяви до суду позивачем було сплачено державне мито у розмірі 51,00 грн.

Відповідно Декрету кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв, що подаються до господарських судів: а) із заяв майнового характеру розмір ставки державного мита встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи з вищевикладеного позивач при подачі позову до суду з ціною позову у розмірі 1786,38 грн. повинен був сплатити державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а саме - 102, 00 грн. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за потрібне зобов”язати позивача доплатити суму державного сума при поданні позову до суду у розмірі 51,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

В задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду по сплаті пені терміном на три місяці відмовити.

Стягнути з АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 155, р/р 2600810035 Комерційний банк „БАЗИС”, МФО 351760, ЄДРПОУ 33206804) на користь Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство"Вода" ( м.Харків, вул.Червоножовтнева,90 р/р 2902300201 в ВАТ"Мегабанк" МФО 351629, код ЄДРОПУ 09804119) пеню у розмірі 1000 грн., 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині стягнення пені в сумі 786,38 грн - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство"Вода" ( м.Харків, вул.Червоножовтнева,90 р/р 2902300201 в ВАТ"Мегабанк" МФО 351629, код ЄДРОПУ 0980411) на користь державного бюджету (отримувач УДК у м. Харкові, код 24134490, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області, код банку – 851011, кредит рах № 31110095700002, призначення платежу *;101; 22090200; сплата держмита за подання позовної заяви до АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків до госп. суду Харківської області) – 51,00 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

повний текст рішення підписаний 09.06.2010 року.