Ухвала суду № 100547123, 25.10.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1546/17

Провадження № 6/188/28/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Гречко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання до органу ДВС та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» (далі – заявник, стягувач), посилаючись на ст.433 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України. пункт 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання до органу ДВС та видачу дубліката виконавчого листа Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області року по справі № 188/1546/17 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 268 грн 86 коп. та судових витрат в розмірі 1600,00 грн.

У заяві стверджується, що в провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа №188/1546/17 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області у справі №188/1546/17 винесено заочне рішення від 29.11.2017р. На виконання заяви представника АТ КБ «Приватбанк» до Петропавлівського районного суду про видачу виконавчого листа представнику АТ КБ «Приватбанк» було видано один виконавчий лист по справі № 188/1546/17 за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості на суму 33 268,86 грн та судових витрат в розмірі 1 600,00 грн. про стягнення заборгованості на користь АТ КБ «Приватбанк». Отриманий виконавчий лист по справі № 188/1546/17 АТ КБ «Приватбанк» направив до виконання у Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Вказаний виконавчий лист АТ КБ «Приватбанк» направив до виконання у Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), але виконавчий лист було втрачено органом ДВС. Пошуки не призвели до позитивного результату.

Заявник зазначає, що відповідно до довідки Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 5896 від 22.07.2021 виконавчий документ по справі № 188/1546/17 за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 33 268,86 грн та судових витрат в розмірі 1600,00 грн. з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до відділу ДВС на виконання не надавались.

Суд, вивчивши заяву та додані до неї документи, перевіривши матеріали справи № 188/1546/17, щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання до органу ДВС, зазначає таке.

Відповідно до ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Незважаючи на те, що рішення суду у справі № 188/1546/17 провадження № 2/188/512/2017 було винесено 29 листопада 2017 року, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з заявою про видачу виконавчого листа лише в березні 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у цій справі становив три роки, з 11 грудня 2017 року до 11 грудня 2020 року.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2019 року за заявою АТ КБ «Приватбанк» виправлено допущену у виконавчому листі описку. При цьому заяву про виправлення цієї описки подано 11 квітня 2019 року. Ухвалу про виправлення описки винесено 03 червня 2019 року, тобто більше, ніж за півтора року до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви АТ КБ «Приватбанк» в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, враховуючи таке.

Причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувач у своїй заяві не зазначив.

Відповідно до довідки Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 5896 від 22.07.2021, яку додав до своєї заяви стягувач, виконавчий документ по справі № 188/1546/17 за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 33 268,86 грн та судових витрат в розмірі 1600,00 грн. з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до відділу ДВС на виконання не надавались.

Відтак, звертаючись до суду з заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявник намагається без відповідних підстав поновити через суд цей строк.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

У ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику цього Суду, як джерело права.

Ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.

Як передбачено ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Одним із принципів справедливого судового розгляду, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, є рівність сторін.

Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується, як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Положення ч.1 ст.6 Конвенції гарантують «процесуальну» справедливість, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін.

Отже, той факт, що заявником в порушення наведених вище норм ЦПК України не було надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування твердження про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, свідчить про його процесуальну недбалість.

Прийняття судом тверджень АТ КБ «Приватбанк», як належних доказів в обґрунтування заявлених вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, призведе до порушення приписів ст.433 ЦПК України та фактично порушить права боржників на правову визначеність (передбачуваність), що випливає із застосованого у ст.6 Конвенції словосполучення «встановлений законом» згідно з рішеннями ЄСПЛ, а також право на дотримання судом принципу рівності і змагальності сторін, оскільки в наведеній ситуації судом необґрунтовано буде віддано перевагу інтересам заявника як перед законом, так і перед судом.

Згідно з пунктом 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Судом встановлено, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року у справі № 188/1546/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 49094. м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ( для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299 ): заборгованість за кредитним договором від 18.09.2013р. в сумі 33 604 ( тридцять чотири тисячі шістсот чотири) грн 32 коп., яка складається з наступного:

1997.67 грн. - заборгованість за кредитом;

27951.65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1500 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

А також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500.00 грн. - штраф (фіксована частина);

1655.92 грн. - штраф (процентна складова);

та судові витрати в розмірі 1600 ( одна тисяча шістсот ) грн. 00 коп.

19 березня 2019 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області було направлено виконавчий лист за цим рішенням стягувачу за вих. № 313 від 21 березня 2019 року. Останній отримав виконавчий лист 26.03.2019 за вхідним № 323523. Ці обставини підтверджуються копією виконавчого листа, завіреного Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», який 15 травня 2019 року звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з заявою про виправлення описки у виконавчому листі, а саме: у виконавчому листі невірно вказано П.І.Б. відповідача, додавши завірену ним копію цього листа. Слід зазначити, що у заяві було вказано, що додається оригінал виконавчого листа, однак його до заяви не було додано, про що складено акт працівниками суду від 11 квітня 2019 року та направлено заявнику того ж дня за вих.4050/19.

03 червня 2019 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу про виправлення описки у виконавчому листі у справі № 188/1546/17, провадження № 2/188/512/2017 від 29.11.2017, який було виписано 19 березня 2019 року та направлено стягувачу за вихідним № 313 від 21.03.2019р.

06 червня 2019 року вказану ухвалу було направлено до ПАТ КБ «Приватбанк» для відома за вих. № 2-во/188/10/19/5935/19, а 03 липня 2019 року направлено ухвалу, яка набрала законної сили, для пред`явлення до виконання за вих. 2-во/188/10/19/6786/19.

Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Згідно з висновком Верховного Суду, який міститься в постанові від 18.11.2020 у справі № 263/4331/18 належним доказом втрати виконавчого листа є сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду1. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що виконавчий лист було втрачено, однак відсутні підстави для поновлення строку для пред`явлення його до виконання, отже, заява в частині видачі дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню.

Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу на ухвали судів першої та апеляційної інстанції, постановлені за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у своїй постанові від 15 листопада 2018 року у справі №474/783/17, звернув увагу на положення ст.12 ЦПК України, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених ухвал про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для задоволення заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволення заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

На підставі викладеного, ст.ст. 433, 259, 260 ЦПК України, 12, 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункта 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

У заяві Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання до органу ДВС та видачу дубліката виконавчого листа відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда