Рішення № 10054445, 07.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р. Справа № 66/193-10

вх. № 4038/1-66

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Євтушенко Н.Є. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ІнтерАМІ ЛТД", м. Київ

до Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків

про стягнення 23513000,00 грн. та припинення порушення прав

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер АМІ» ЛТД (далі-позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство(далі-відповідач), про визнання протиправними дій відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки та винаходи, припинення порушених майнових прав інтелектуальної власності та стягнення 23513000,00 грн. збитків за неправомірне використання об’єктів інтелектуальної власності, 2000,00 грн. витрат понесених на проведення експертизи, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 30 квітня 2010 року та призначено справу до розгляду 26 травня 2010 року.

26 травня 2010 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення до позовної заяви (вх. №10171) згідно якої позивач просив:

- внести зміни до п.п. 1 та 2 прохальної частини позовної заяви, а саме: додати патент на винахід №41494 та його копію долучити до матеріалів справи;

- доповнити прохальну частину позовної заяви п. 8 зі змістом: Зобов’язати відповідача укласти з позивачем, як з власником патентів та особою, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійні договори на використання об’єктів права інтелектуальної власності;

- додати до матеріалів справи копію Сертифіката Розробника Авіаційної Техніки СР №0002, платіжний документ, підтверджуючий сплату витрат на проведення експертизи, копію Сертифіката розробника комплектувальних виробів Авіаційної техніки СР КВ №0002.

Зазначена заява була розглянута та згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом, як така, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Крім того, 26 травня 2010 року від позивача до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №10172), згідно якого позивач просив суд витребувати докази від відповідача, які підтверджують, що Літак Ан-74ТК-300Д (серійний номер 2002) був переданий фірмі "Космопроект" (Москва, Російська Федерація), а саме: контракт SР/429103015 від 21.05.2005року та акт прийому-передачі літака АН-74ТК-300Д (серійний номер 2002). Розглянувши зазначене клопотання суд його задовольнив.

Під час судового розгляду, приймаючи до уваги неявку відповідача та необхідність витребування додаткових доказів, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався до 01 червня 2010 року об 11:30 год..

01 червня 2010 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про перерахування коштів на рахунок позивача за вказаними в довідці банку реквізитами (вх. №10359). Розглянувши зазначене клопотання суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

01 червня 2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд здійснювати фіксування судового процесу по цій справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, задовольнив клопотання, як таке, що не суперечить нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні 01 червня 2010 року позивачем були надані додаткові документи, а саме: Свідоцтво про державну реєстрацію позивача, Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивача, копія Статуту позивача, довідка про взяття на облік платника податків позивача, витребувані попередніми ухвалами суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

01 червня 2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

В зв’язку з чим в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12 години 00 хвилин 01.06.2010 року до 09 години 30 хвилин 02.06.2010 року для вирішення керівництвом суду питання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О. від 01 червня 2010 року заяву представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи задоволено та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя – Шатерніков М.І., судді - Чистякова І.О. та Суярко Т.Д.

До початку судового засідання 02 червня 2010 року секретарем судового засідання було оголошено присутнім представникам сторін про неможливість здійснення фіксації судового процесу технічними засобами в зв’язку з чим було складено відповідний акт №Т334 від 02.06.2010 року. Фіксація судового процесу проводилась за допомогою складання протоколу судового засідання в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду від 26 травня 2010 року відповідачем в судове засідання 02 червня 2010 року було надано витяг з контракту №SP/429103015, укладеного між Харківським державним авіаційним виробничим підприємством Україна та Дирекцією аерокосмічних проектів і програм «Космопроект» Російська Федерація. При цьому, відповідачем було наголошено на п. 1 ст. 23 контракту згідно якого продавець та покупець мають прийняти всі міри по забезпеченню конфіденційності усієї переписки та інформації, пов’язаної з контрактом та його виконанням.

Суд, дослідивши наданий документ, долучає його до матеріалів справи.

02 червня 2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12389), в якому він проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що позивач не надав доказів які б підтверджували обставини, викладені у позовній заяві. Також зазначив, що при проведенні експертизи, на яку посилається позивач, експерт-оцінювач підраховуючи розмір матеріальних збитків брав найбільший узагальнюючий патент №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300», який був зареєстрований 11.06.2001 року, що діє за умови подовшення до 11.06.2016 року, але як зазначає відповідач згідно бази «Український інститут промислової власності УКРПАТЕНТ» він є не чинним з 11.06.2006 року. На підставі чого відповідач вважає висновок експерта не чинним та таким, що не відповідач дійсності.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього документи, долучає його до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02 червня 2010 року представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача належним чином засвідчених копій другої сторінки патенту №19840, другої, четвертої та п’ятої сторінки патенту №19839 та патент №5200, а також надати перелічені у позовній заяві та заяві про уточнення до позовної заяви оригінали патентів в наступне судове засідання для огляду.

Суд розглянувши клопотання відповідача вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 02 червня 2010 року відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на два тижні для надання суду технічних креслень літака.

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення з наступних підстав. Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.06.2010 року в зв’язку з лікарняним судді Чистякові І.О. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шатерніков М.І., судді – Погорєлова О.В. та Суярко Т.Д.

03 червня 2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шатерніков М.І., судді - Чистякова І.О. та Суярко Т.Д. та передачу справи №66/193-10 на розгляд суддів в іншому складі.

До початку судового засідання 03 червня 2010 року секретарем судового засідання було оголошено присутнім представникам сторін про неможливість здійснення фіксації судового процесу технічними засобами в зв’язку з чим було складено відповідний акт №Т339 від 03.06.2010 року. Фіксація судового процесу проводилась за допомогою складання протоколу судового засідання в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03 червня 2010 року оголошувалась перерва з 10 години 30 хвилин 03.06.2010 року до 10 години 00 хвилин 04.06.2010 року для вирішення керівництвом господарського суду питання про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шатерніков М.І., судді - Чистякова І.О. та Суярко Т.Д. та передачу справи №66/193-10 на розгляд суддів в іншому складі.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.06.2010 року в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шатерніков М.І., судді - Чистякова І.О. та Суярко Т.Д. та передачу справи №66/193-10 на розгляд суддів в іншому складі відмовлено.

До початку судового засідання 04 червня 2010 року секретарем судового засідання було оголошено присутнім представникам сторін про неможливість здійснення фіксації судового процесу технічними засобами в зв’язку з чим було складено відповідний акт №Т340 від 04.06.2010 року. Фіксація судового процесу проводилась за допомогою складання протоколу судового засідання в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

04 червня 2010 р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до позивача про припинення дії та визнання недійсним патенту №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300» від 11.06.2001 р. на промисловий зразок.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на не чинність на момент подання первісного позову патенту №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300» від 11.06.2001 р. на промисловий зразок, згідно інформації отриманої позивачем з інтерактивної бази даних «Промислові зразки, які зареєстровані в Україні», на офіційному сайті ДП «Український інститут промислової власності УКРПАТЕНТ», внаслідок чого вказаний охоронний документ підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст.. 20, 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Відповідач проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує з підстав, викладених у первісній позовній заяві.

За таких обставин, відповідачем заявлені, а судом розглянуті зустрічні позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві від 04.06.2010 р. та зустрічна позовна заява прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.

04 червня 2010 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку зі зверненням відповідача на підставі п.2 ч.І ст. 5, ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» і ст. 29 ГПК України, до Прокуратури Харківської області із заявою про залучення у справу прокурора для представництва інтересів держави в особі - Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення з наступних підстав. Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

В судовому засіданні 04 червня 2010 року представниками сторін були подані додаткові документи, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04 червня 2010 року для виготовлення повного тексту рішення оголошувалась перерва з 10 години 30 хвилин 04.06.2010 року до 09 години 10 хвилин 07.06.2010 року.

До початку судового засідання 07 червня 2010 року секретарем судового засідання було оголошено присутнім представникам сторін про неможливість здійснення фіксації судового процесу технічними засобами в зв’язку з чим було складено відповідний акт №Т342 від 07.06.2010 року. Фіксація судового процесу проводилась за допомогою складання протоколу судового засідання в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд встановив наступне.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право та інші.

Згідно ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, визначених ст. 420 ЦК України належать, в т.ч. винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, згідно ч.1 ст.462 ЦК України, засвідчується патентами.

Державним Департаментом інтелектуальної власності видано патенти на промислові зразки власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерАМІ» ЛТД (позивач):

- № 5187 «Пасажирський блок керування», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 17.09.2001 року;

- №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки -11.06.2001 року;

- № 6654 «Попільниця транспортного засобу», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 15.11.2002 року;

-           № 6786 «Гардероб салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 16.12.2002 року;

- № 6787 «Контейнер для сміття», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 16.12.2002 року;

- № 6905 «Міні-бар салону пасажирського літака», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 15.10.2003 року;

- № 19839 Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 25.12.2009 року;

- № 19840 Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300 версія УІР, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки -25.12.2009 року;

та на винаходи:

- № 32655 «Спосіб виготовлення елементів салону літака з термопластичних матеріалів», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -15.02.2001 року;

- № 41492 «Елемент конструкції багажної полиці літака, переважно АН - 74 ТК -300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -17.09.2001 року;

- № 41493 «Пристрій кріплення індивідуального пасажирського блока салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 17.09.2001 року;

- № 41494 «Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН — 74 ТК - 300», , зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -17.09.2001 року;

- № 52842 «Багажна полиця літального апарата», , зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 15.01.2003 року;

- № 53803 «Пристрій відкривання кришки аварійного люка салону літака», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 17.02.2003 року;

- № 41494 «Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН-74ТК-300», зареєстрованого в Державному департаменті інтелектуальної власності - 17.09.2001 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Крім того, патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Відповідно до ст. 155 Господарського кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупність суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюється законом (ст. 462 Цивільного кодексу України).

На підставі патенту № 5187 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Пасажирський блок керування», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 17.09.2001 року.

На підставі патенту № 5200 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 11.06.2001 року.

На підставі патенту № 6654 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Попільниця транспортного засобу», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 15.11.2002 року.

На підставі патенту № 6786 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Гардероб салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 16.12.2002 року.

На підставі патенту № 6787 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Контейнер для сміття», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 16.12.2002 року.

На підставі патенту № 6905 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - «Міні-бар салону пасажирського літака», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 15.10.2003 року.

На підставі патенту № 19839 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 25.12.2009 року.

На підставі патенту № 19840 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на промисловий зразок - Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300 версія УІР, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 25.12.2009 року.

На підставі патенту № 32655 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Спосіб виготовлення елементів салону літака з термопластичних матеріалів», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 15.02.2001 року.

На підставі патенту № 41492 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Елемент конструкції багажної полиці літака, переважно АН - 74 ТК -300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 17.09.2001 року.

На підставі патенту № 41493 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Пристрій кріплення індивідуального пасажирського блока салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі 17.09.2001 року.

На підставі патенту № 41494 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН — 74 ТК - 300», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 17.09.2001 року.

На підставі патенту № 52842 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Багажна полиця літального апарата», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 15.01.2003 року.

На підставі патенту № 53803 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Пристрій відкривання кришки аварійного люка салону літака», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України 17.02.2003 року.

На підставі патенту № 41494 позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід - «Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН-74ТК-300», зареєстрованого в Державному департаменті інтелектуальної власності - 17.09.2001 року.

В абзацах четвертому і п'ятому частини другої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначено, що використанням винаходу визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях. За приписами абзацу восьмого частини другої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

15.10.2009 року Харківським державним авіаційним Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством (відповідач) було передано в експлуатацію до Лаоської Народно-Демократичної Республіки літак АН - 74 ТК - 300 VІР (заводський номер 365.470.989.82), чим порушено майнові права Позивача. Оскільки позивач не надавав відповідачу право на використання вищезазначених патентів.

Літак Ан-74ТК-300Д (серійний номер 2002) був переданий фірмі Космопроект (Москва, Російська Федерація) за контрактом SР/429103015 від 21.05.2005р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України позивачу належить виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання.

Відповідно до п.2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та п. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», патент надає його власнику або особі, яка отримала ліцензію правовласника, виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом та забороняти таке використання іншим особам.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та ч. 5 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» «власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок (винахід) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з даними законами порушенням прав власника патенту».

Відповідно до п. 2 ст.20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та п. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» використанням промислового зразка (винаходу) визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка (винаходу), застосування такого виробу (продукту), пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Відповідно до п.1 ст.26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки та п. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 (28) цих Законів, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 418 ЦК України, право інтелектуальної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в т.ч. невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно ст.ст. 155 Господарського кодексу, ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Судовий порядок захисту порушених прав власника патенту на промисловий зразок передбачений і в ст. 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та в ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

За результатами експертизи № 0110 «Про визначення розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ «ІнтерАМІ» ЛТД - власнику патентів України», проведеної 12.04.2010 р. на замовлення Позивача експертом-оцінювачем, патентознавцем Череповим Л.В., відповідачу, в зв'язку з незаконним використанням прав інтелектуальної власності на промислові зразки та винаходи було розраховано суму збитків, завданих позивачу.

Розмір завданих збитків, що визначені сертифікованим фахівцем Л. В. Череповим, станом на 12 квітня 2010 року становить: 23 513 000 гривень.

Таким чином матеріалами справи та висновками експертизи підтверджено, що відповідач незаконно порушує виключні патентні права позивача охоронювані патентами України на промислові зразки за № № 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 та на винаходи №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 53803, 41494.

Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим кодексом та іншими законами. До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом та іншими законами (ст. 154 Господарського кодексу України).

Об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп’ютерні програми; інші об’єкти, передбачені законом. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об’єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України (ст. 155 Господарського кодексу України).

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупність суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюється законом (ст. 462 Цивільного кодексу України).

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належить володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 464 Цивільного кодексу України).

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, виключну до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутності доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу (ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

Водночас, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, відповідно до ч.1 ст.465 ЦК України, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача укласти з позивачем, як з власником патентів та особою, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійні договори на використання об’єктів права інтелектуальної власності суд їх не задовольняє з огляду на наступне:

Стаття 10 Господарського процесуального кодексу України встановлюєспори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з будь-якими пропозиціями про укладення ліцензійних договорів, в порядку визначеному законодавством, а відтак позивач не довів порушення його прав відповідачем, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Стосовно зустрічного позову проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В обґрунтування порушеного права, що стало підставою для звернення до суду позивач посилається на те, що як йому стало відомо з інтерактивної бази даних «Промислові зразки, які зареєстровані в Україні», на офіційному сайті ДП «Український інститут промислової власності УКРПАТЕНТ» патент №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300» від 11.06.2001 р. на промисловий зразок втратив свою чинність 11.06.2006 р. На момент подання первісного позову патент був нечинний, в зв’язку з чим всі здійснені у висновку експерта розрахунки не відповідають чинності. Наголошуючи при цьому на те, що за приписами п.1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи заявниками, авторами та власниками вказаних патентів України є відповідач по зустрічному позову.

Відповідно до п.1 ст. 5 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки”, Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

У відповідності до п.п. 1,2 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

У відповідності з п.8 ст.14 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки”, розділами 3, 4 Правил розгляду заявки на промисловий зразок експертиза заявок на отримання патенту України на промисловий зразок здійснюється лише за формальною ознакою без перевірки на відповідність промислового зразка, що заявляється, зі схожими об'єктами промислової власності.

Заявка про видачу патенту України № 5200 відповідачем по зустрічному позову була подана до відповідної Установи і отримано патент на промисловий зразок «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300».

Посилання ж позивача на те, що патент №5200 «Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300» від 11.06.2001 р. є нечинним, суд вважає безпідставними оскільки наведені обставини не спростовують факту використання позивачем зазначеного промислового зразку при виготовленні літака АН-74ТК-300Д (серійний номер 2002) та укладенні контракту з фірмою Космопроект 21.05.2005 р.. В зв’язку з чим факт недійсності зазначеного патенту відповідача за зустрічним позовом не впливає на недійсність експертного висновку.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України сплачені позивачем судові витрати на проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності на підставі квитанції №б/н від 21.05.2010 року у розмірі 2000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 5, 6, 14, 20, 25, 26, 27 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та ст. 28, 34, 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», ст. 15, 16, 418, 420, 431, 432, 462, 464, 465, 627, 638, 641 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 32, 154, 155, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 20, 21, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИЛА:

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Позов задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача укласти з позивачем ліцензійні договори на використання об’єктів права інтелектуальної власності відмовити.

Визнати протиправними дії Відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 і на винаходи за патентами України №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 41494 та 53803.

Припинити порушення майнових прав на промислові зразки за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 і на винаходи за патентами України №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 41494 та 53803.

Стягнути з Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул.. Сумська, 134, ЄДРПОУ 14308894, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерАМІ» ЛТД (02002, м. Київ, вул.. Степана Сагайдака, 101, ЄДРПОУ 00151236, розрахунковий рахунок 2600501006992 ВАТ «Кредобанк» МФО 350415) збитки за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності в розмірі 23 513000,00 гривень, витрати понесені на проведення експертизи в розмірі 2000,00 грн., 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.2010 року.