Рішення № 10054427, 03.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2010 р. Справа № П16/2069-10-37/48-10

вх. № 2041/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кириченко О.Г., директор

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Стройлайн ЖБИ", м. Нікополь

до ТОВ "С.К.С.М.", м. Харків

про стягнення 17300,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Стройлайн ЖБИ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 17300,41 грн. суми основного боргу з урахуванням 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 23/06/09 від 23.06.2009 р.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Позивач, через канцелярію господарського суду 03.06.2010 р. за вх. № 12573, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 25.05.2010 р. за вх. № 11508, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. За таких обставин та враховуючи те, що представником відповідача до клопотання не було надано доказів в підтвердження того, що він зайнятий у іншому судовому засіданні, господарський суд вважав за необхідне в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

23.06.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 23/06/09 (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач (постачальник) був зобов'язаний поставити, а відповідач (покупець) сплатити та прийняти товар по номенклатурі, кількості, у строки та цінам вказаній у специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору.

У специфікації № 1 до договору вказувалося проте, що товаром є щебінь гранітний в кількості 700,00 т, фракція 5-20 мм, загальною вартістю з ПДВ 56000,00 грн. Також, у специфікації вказувалося про те, що поставка здійснюється в період 2009 року на підставі заявки покупця.

23.06.2009 року за вих. № 84 на адресу позивача була направлена заявка відповідача про проведення відвантаження щебеня гранітного фракції 5-20 мм в кількості 10 вагонів за реквізитами вказаними у заявці.

Отже, позивачем відповідачу був поставлений товар - щебінь гранітний 5-20 в кількості 692 т на загальну суму 55360,00 з урахуванням ПДВ, згідно з накладною від 30.06.2009 № 30/06/09-04 та рахунку від 01.07.2009 року № 1/01/07/09.

Згідно п. 3.2. договору покупець здійснює оплату на р/р постачальника у розмірі 100% вартості партії товару на протязі 3 календарних днів з моменту надання продавцем факсимільної копії з/д накладної. Враховуючи те, що позивач у позові зазначає про те, що позивач отримав копії з/д накладної 30.06.2009 року, а іншого з матеріалів справи не вбачається, суд вважає, що відповідач повинен був сплатити вартість товару в строк до 03.07.2009 р.

При цьому, судом встановлено, що відповідач частково сплати вартість товару за договором перерахувавши на рахунок позивача 12456,00 грн. (платіжні доручення № 4448 від 15.07.2009р., № 203 від 27.07.2009р., № 220 від 29.07.2009р., № 257 від 31.07.2009р., № 267 від 03.08.2009р.).

Крім того, частина неоплаченого товару була повернута покупцем постачальнику, згідно накладних № СК0000001, СК0000002 від 07.07.09р., №СК0000003, СК0000004, СК0000005, СК0000006, СК0000007, СК0000008, СК0000009, СК00000010 від 10.07.09р., СК00000011, СК00000012, СК00000013, СК00000014, СК00000015 від 11.07.09р., СК00000016, СК00000017 від 14.07.09р.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що товар за договором був отриманий відповідачем, а залишок вартості товару у розмірі 17 000,00 грн. залишився не сплаченим.

Разом з цим судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем вартості товару у розмірі 17 000,00 грн. за договором позивачу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач має перед позивачем заборгованість за договором у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 17300,41 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 173,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." (61036, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Енергетична, буд. 18, код ЄДРПОУ 31797878, р/р 260050000116548 в ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма «Стройлайн ЖБИ» (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пінська, буд. 26 А, код ЄДРПОУ 36075552, р/р 2600498839 ВАТ «Райфайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) суму основного боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 17300,41 грн.; державне мито в сумі 173,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 07.06.2010 р.