Рішення № 10054396, 01.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 57/284-09 (н.р. 40/206-09

вх. № 8741/4-57 (н.р. 6433/4-40)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лебедєв М.І., дов № 07/11-09 від 10.11.2009 р.; Савельєва Т.Я., дов. № 05/11 від 09.10.2009 року;

відповідача - Єгоров С.Г., дов. № 08-11/3693/2-08 від 25.12.2008 року;

2-1й відповідач - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - центр" м. Харків

до 1) Харківської міської Ради, м. Харків

2) Закритого акціонерного товариства „Фрукто - Стар” , м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Олімп-центр” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач) про визнання права власності на будівлю, загальною площею 36,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР".

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 червня 2006 року по справі № 40/206-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП - ЦЕНТР" м. Харків до Виконавчого комітету Харківської міської Ради Харківської області, м. Харків про визнання права власності, позовні вимоги задоволено; визнано право власності на будівлю, загальною площею 36,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 11/2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР" .

Постановою Вищого господарського суду України від 10 вересня 2009 року рішення господарського суду Харківської області від 06 червня 2006 року скасовано; справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2009 року о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2009 року замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Харківської міської ради на належного відповідача – Харківську міську раду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 грудня 2009 року зупинено провадження у справі, у зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи до Верховного суду України за касаційною скаргою позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2010 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 квітня 20010 року змінено процесуальний статус Закритого акціонерного товариства „Фрукто - Стар” з Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на другого відповідача по даній справі; залучено до участі у справі Закрите акціонерне товариство „Фрукто - Стар”, в якості другого відповідача по справі; розгляд справи відкладено на 01 червня 2010 року о 10:30 год.

28 травня 2010 року позивачем через канцелярію суду надано уточнену позовну заяву (вх. № 12021), в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 03 жовтня 1995 року окремо розташованого металевого павільйону, обкладеного цеглою , загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2; Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР" (позивачем) право власності на будівлю, загальною площею 36,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2 з 05 жовтня 1995 року.

Вимоги позивача мотивовані тим, що згідно договору від 03 жовтня 1995 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР" (позивач) придбав у Закритого акціонерного товариства "Фрукто-стар" (другого відповідача) будівлю за адресою: 61091, м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2, загальною площею 36,3 кв.м.

В грудні 2003 року позивач отримав технічний паспорт на цей виробничий будинок. Але, коли позивач звернувся до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", то отримало лист № 4317 від 26 грудня 2003 року, в якому позивачу було відмовлено в реєстрації власності, з посиланням на відсутність первинної реєстрації права власності та оригіналу правовстановлюючого документа первісного власника об’єкту нерухомості документації.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнену позовну заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представники позивача у судовому засіданні 01 червня 2010 року позов (уточнений) підтримали та наполягали на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача у судовому засіданні надав заяву (вх. № 10386), в якій не заперечує проти уточнених позовних вимог.

Другий відповідач свого представника у судове засідання не направив, проте через канцелярію суду надав заяву (вх. № 10389), в якій просить розглядати справи без його участі, проти позову не заперечує; також надав додаткові документи (вх. № 10388 від 01.06.2010 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

Другий відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутні в судовому засіданні 01 червня 2010 року позивач та перший відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника другого відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно п. 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин, які виникли до 01.01.2004 року застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР 1963 р.

Як свідчать матеріали справи другому відповідачу належало право власності на металевий павільйон, обкладений цеглою, загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2,про що свідчить свідоцтво на право власності , видане 05 липня 1994 року, реєстраційний номер 114, начальником Регіонального відділення Фонду державного майна, видане організації орендарів орендного підприємства «Фрукто-Стар» (правонаступником якого є другий відповідач) на підставі договору купівлі-продажу № 158 від 30.12.1993 року посвідченого у 12 державній нотаріальній конторі 30.12.1993 року за № 1-6646.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на момент придбання відповідачем за договором купівлі-продажу від 18.01.1994 року № 200 спірних приміщень передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, з зазначеного вбачається, що другий відповідач був власником спірних приміщень з 05 липня 1994 року.

03 жовтня 1995 року між позивачем та другим відповідачем укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР" (позивач) придбав у Закритого акціонерного товариства "Фрукто-стар" (другого відповідача) окремо розташований металевий павільйон, обкладений цеглою , загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2.

Факт передачі вказаного нежитлового об’єкту підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами 05 жовтня 1995 року.

Статтею 224 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу Української РСР, встановлено, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що сторони за спірним договором уклали договір у простій письмовій формі, домовленості щодо нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу сторони в договорі не висловили; діюче на момент укладання договору купівлі-продажу законодавство не передбачало укладання спірного договору у нотаріальній формі.

Дослідженням умов укладеного між сторонами договору та інших матеріалів справи судом встановлено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося виконання його умов сторонами.

Із врахуванням приписів вищенаведених положень закону та фактичних обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу майна б/н від 03 жовтня 1995 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд також враховує, що другий відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Розглянувши вимогу позивача щодо визнання за ним права власності суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на момент придбання позивачем за договором купівлі-продажу від 03 жовтня 1995 року спірних приміщень передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно акту прийому –передачі другий відповідач передав а позивач прийняв проданий згідно договору купівлі – продажу від 03 жовтня 1995 року окремо розташований металевий павільйон, обкладений цеглою , загальною площею 36,3 кв.м, розташований за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2.

Таким чином, позивач набув права власності на спірне майно з 03 жовтня 1995 року.

Проте, позивач не здійснив реєстрацію права власності на спірне майно у встановленому діючим законодавством порядку, оскільки діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалась його реєстрація.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухо ме майно та їх обмежень”та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від )7”лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких про водиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду... про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить дер жавну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєст рацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2 з 05 жовтня 1995 року правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.41,124,129 Конституції України, ст.ст. 16, 220, ст. 328, ст. 391, 392 ЦК України статтями 4-2,4-3, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги.

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 03 жовтня 1995 року окремо розташованого металевого павільйону, обкладеного цеглою , загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2 та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-ЦЕНТР" код ЄДРПОУ 14088553, (адреса: 61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 12-А,) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 36,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 11/2 з 05 жовтня 1995 року правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 04 червня 2010 року

справа № 57/284-09(н.р. 40/206-06)