Рішення № 10054376, 02.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2010 р. Справа № 55/302-09

вх. № 10139/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,м.Харків

до Науково-виробничого приватного підприємства "Госпродукт", м. Харків

про стягнення 64800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого приватного підприємства "Госпродукт", м. Харків, 54000 грн. суми, яка була сплачена як оплата дозатора вагового, 10800 грн. штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 03 від 05.02.08 р. поставив товар неналежної якості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 січня 2010 р.

15 січня 2010 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що строк подання цього позову сплинув, на підставі чього заявив про застосування судом позовної давності до цього позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Відповідач вказував на те, що 13.06.08 р. позивач у відповідача отримав товар на підставі договору № 03 від 05.02.08 р., який мав належну якість, відповідав вимогам договору та технічних умов ТУУ 30751387.001.-2000 ,і впродовж гарантійного терміну від позивача не надходило заяв про необхідність його ремонту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 08 лютого 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 08 лютого 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 07 березня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 р. було відкладено розгляд справи на 01 березня 2010 р.

01 березня 2010 р. сторони звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, у зв"язку з необхідністю надання додаткових документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2010 року було відкладено розгляд справи на 22 березня 2010 р.

22 березня 2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 13 квітня 2010 року.

06 квітня 2010 року представник відповідача надав до суду пояснення, в яких повідомив, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не є працівниками НВПП "Госпродукт", та місце їх праці не відомо.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 13 квітня 2010 р., у зв"язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., справу № 55/302-09 було передано для подальшого розгляду судді Інте Т.В.

В судовому засіданні 22 березня 2010 р. було оголошено перерву до 13 квітня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2010 року було відкладено розгляд справи на 17 травня 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 17 травня 2010 р., у зв"язку з великою навантаженістю судді Інте Т.В., справу № 55/302-09 було передано для подальшого розгляду судді Гребенюк Н.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року було відкладено розгляд справи на 02 червня 2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

05 лютого 2008 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1,м.Харків (далі позивач) та Науково-виробничим приватним підприємством "Госпродукт", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 03, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався передати обладнання, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 2.1 договору передбачено найменування товару, що передається- дозатор ваговий, загальна вартість якого складає 54000 грн. Пунктом 6.1 договору передбачено, що за умови дотримання позивачем правил експлуатації товару згідно його паспорту та "керівництву по експлуатації", відповідач гарантує якість та надійність товару напротязі 12 місяців з моменту пуска в експлуатацію, але не більше 15 місяців з моменту поставки товару.

Позивач вказує на те, що ним на виконання умов вказаного договору було перераховано відповідачеві грошові кошти передплати за товар у сумі 54000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.08 р., від 06.03.08 р., від 07.03.08 р., від 13.03.08 р., від 14.03.08 р., від 17.03.08 р., від 28.03.08 р., від 07.04.08 р., від 13.05.08 р., від 20.05.08 р., від 21.05.08 р., від 23.05.08 р.

Відповідачем, в свою чергу, було поставлено позивачеві товар- дозатор ваговий, що підтверджується видатковою накладною №9 від 13.06.08 р., яка підписана обома сторонами.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.2.3 договору, позивач зобов"язаний здійснити перевірку товару по кількості, якості та асортименту, скласти та підписати відповідні документи(накладну).

Таким чином, позивачем було перевірено товар по якості, підписано накладну про отримання товару, ніяких претензій або зауважень щодо його якості у вказаній накладній не зазначено.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що раніше неодноразово в усній та письмовій формі звертався до відповідача та інформував його про неможливість почати експлуатацію дозатора вагового, тобто про неможливість почати його використання за призначенням, внаслідок його неправильної роботи, та просив відповідача усунути недоліки та здійснити наладку, але всі його вимоги залишились без реагування з боку відповідача. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують будь-які звернення до відповідача з вимогою усунути недоліки та здійснити наладку.

Позивач вказує на те, що був змушений звернутись до ДП "Харківстандартметрологія" для з"ясування питання про придатність дозатора вагового, як засобу вмірювання.

Внаслідок проведених випробувань, що підтверджується протоколом випробувань № 4113, ДП "Харківстандартметрологія" дійшло висновку про те, що дозатор ваговий є непридатним засобом вимірювальної техніки, та не відповідає вимогам ГОСТ 24619-81 "Дозатори вагові", в підтвердження чого надав до матеріалів справи належнми чином засвідчену копію довідки про непридатність засобу вимірювальної техніки № 04-0421 від 22.09.09 р.

Позивач вказує на те, що звертався до відповідача з претензіями (№ 1 від 17.08.09 р., б/н б/д) про розірвання договору та з вимогою перерахувати грошові кошти вартості товару.

Позивач зазначає, що відповідач не відреагував на його претензії, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості, а саме : 1. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченоїза товар грошової суми 2) вимагати заміни товару.

3. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав від відповідача товар на підставі видаткової накладної від 13.06.08 р., підписав її, що свідчить про те що вказаний товар мав належну якість, відповідав вимогам договору та Технічних умов ТУУ 30751387.001.-2000, і впродовж гарантійного терміну від позивача не надходило заяв про необхість усунення будь-яких недоліків.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що для проведення попереднього налагоджування обладнання відповідач зобов"язаний за 15 днів до настання строку відвантаження обладнання, надати позивачу зразки матеріалів (оригінали продукта та пакування) у кількості, необхідному для проведення вищевказаних робіт та наступного зберігання у якості речевих доказів.

Відповідач вказує на те, що позивачем не було надано йому матеріалів, що унеможливлювало налагоджування обладнання.

Відповідно до п. 6.4 договору, при виявленні неналежної якості товару, відповідач зобов"язаний викликати позивача напротязі 2-х днів для складання та підписання відповідного акту.

Проте відповідач вказує на те, що не отримував від позивача такого виклику, та в матеріалах справи відстуні будь-які документи, які свідчать про виклик відповідача для складання такого акту щодо виявлених недоліків.

Дійсно умовами договору, а саме п. 6.1 договору сторонами було встановлено гарантійний строк на продукцію- напротязі 12 місяців, який відліковується з моменту пуска в експлуатацію, але не більше 15 місяців з моменту поставки товару, та покупець має право заявляти вимоги в межах гарантійного строку на цю продукцію.

Суд звертає увагу на те, що позивач у позові наполягає на стягненні з відповідача сплаченої за товар грошової суми, при цьому посилаючись на ч.2 ст.678 ЦК України, проте позивачем не доведено документально, що вияленні недоліки, які не можна усунити, недоліків, усунення яких пов"язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з"явились знову після їх усунення, оскільки ч.2 ст.678 ЦК України, на яку посилається позивач, визначено саме перелічені обставини, на підставі яких покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, крім того, суд звертає увагу на те, що позивач подав свій позов через півтора року після отримання товару, при цьому не надав жодних доказів, що товар був поставлений несправним, що при поставці товар не відповідав вимогам договору і Технічних умов, що товар на цей час є несправним, та його неможливо відрегулювати або відремонтувати, тому прийшов до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення суми-54000 грн., яка була сплачена як оплата дозатора вагового, є необгрунтованою, не доведеною матеріалами справи, такою що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені обставини та розглянувши матеріали справи, суд не вбачає підстав для нарахування штрафних санкцій, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 10800 грн. штрафу, як безпідставно заявленої.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позову.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України, при відмові у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ст.676, ч.2 ст.678 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

В задоволенні позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 03 червня 2010 року.