Рішення № 10054350, 03.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2010 р. Справа № 42/83-10

вх. № 3782/4-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Баланчук С.О. (дов.)

відповідача - 1 Телитченко А.О. (дов.)

відповідача - 2 - не з'явився

відповідача - 3 - Телитченко А.О. (дов.)

розглянувши справу за позовом АКБ "Форум" м. Київ

до відповідача - 1- ПП "Євро-Альянс", м. Харків

відповідача - 2 - КП Київське МБТІ, м. Київ

відповідача - 3 - ПП "Меблевий Альянс", м. Харків

про стягнення заборгованості в розмірі 1816065,01 дол.США та 71548,09 грн. за рахунок предмету іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», після уточнення позовних вимог (заява про уточнення позовних вимог б/н від 19.05.2010 р.), які прийняті судом, просить суд стягнути солідарно з 1 - відповідача Приватного підприємства «Євро – Альянс» та 3 – відповідача Приватного підприємства «Меблевий Альянс», заборгованість за кредитним договором №121/03/00-KL від 12.05.03 р., яка виникла станом на 14.04.2010р., у сумі 1 816 065,01 доларів США (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч шістдесят п'ять доларів США 01 цент) - загальна сума заборгованості по кредиту та процентам, що становить 14 394 676,09 гривень по курсу Національного Банку України (7, 9263 грн. за 1 долар США) станом на 14.04.2010 року; 5 957,96 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 96 коп.) - пеня по кредиту та процентам; 65 590,13 грн. (шістдесят п'ять тисяч п’ятсот дев'яносто гривень) 13 коп. – штрафу. При цьому, з 3- відповідача просить стягнути за рахунок грошових коштів, а з 1-відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд.І-А (один «А») в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а 2-відповідача Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна позивач просить зобов’язати видати довідку – характеристику, а також всі інші документи, необхідні для оформлення Позивачем від свого імені договору купівлі – продажу нежилих приміщень (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. І-А (один «А»). Позивач також просить покласти на відповідачів 1, 3 судові витрати.

До даної заяви додані докази направлення уточнень на адресу відповідачів.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач -1 проти задоволення позову заперечує, але нормативно та документально свої заперечення по суті позову не обґрунтовує, надав тільки письмові клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідач – 2 у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач – 3 проти задоволення позову заперечує, але нормативно та документально свої заперечення по суті позову не обґрунтовує, надав письмове клопотання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 31.05.10р. було оголошено перерву до 03.06.10р. о 10:30 год. для вирішення клопотань 1-відповідача та прийняття рішення по справі.

Відповідачем -1 у судовому засіданні було заявлене клопотання про зупинення провадження по даній справі. Своє клопотання відповідач -1 обґрунтовував тим, що у провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №29/78-10 за позовом відповідача -1 до відповідача - 3 та позивача про визнання недійсними кредитного договору №121/03/00-KL від 12.05.03 р. та додаткових угод до нього та договору іпотеки №2266 від 13.05.03 р. та додаткових угод до нього, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, провадження по даній справі підлягає зупиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи той факт, що рішенням від 25.05.2010 р. по справі №29/78-10, господарський суд Харківської області відмовив відповідачу -1 у задоволенні позовних вимог та те, що відповідач -1 не надав доказів порушення провадження з апеляційного (касаційного) перегляду вищевказаного судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача -1.

Також відповідачем -1 було заявлене клопотання про зупинення провадження по даній справі з подальшим припиненням провадження у зв’язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. по справі №Б-39/47-10, відповідача -1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а отже відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.09 р. «Про судову практику в справах про банкрутство», стягнення з боржника, визнаного банкрутом можливе виключно в процедурі банкрутства.

Аналогічне клопотання надав і відповідач-3, посилаючись на те, що постановою господарського суду Харківської області від 31.05.10р. по справі №Б-39/57-10 його визнано банкрутом, з урахуванням особливостей ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та відкрита ліквідаційна процедура.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця (в нашому випадку відповідача -1) або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи – іпотекодавця, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Способи та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено спеціальним законом, а саме Законом «Про іпотеку», а не Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», законодавчі та інші нормативно – правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. До таких законодавчих актів відноситься і Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У частині 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки саме в порядку, встановленому цим Законом, а не Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Така позиція ґрунтується на системному тлумаченні норм чинного законодавства, зокрема ст. 1 , ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 6 ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.99 року.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача -1, відповідача -3 та вважає, що подання таких клопотань відповідачів спрямоване на затягування розгляду справи з метою уникнення від виконання своїх обов'язків перед позивачем за допомогою судової системи.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, відповідача-1 та відповідача -3 дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

12 травня 2003 року між Позивачем та Відповідачем - 3 був укладений кредитний договір № 121/03/00-KL (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач -3 отримав 1 700 000,00 $ (один мільйон сімсот тисяч доларів США).

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, в редакції згідно додаткового договору від 30.07.09 р., остаточний термін повернення кредиту «02» серпня 2010 р. з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних.

Відповідно до п. 1 Додаткового Договору від 30.07.2009р. ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно згідно наступного графіку: липень 2009 року - 10 000 доларів США; серпень 2009 року - 7 000 доларів США; вересень 2009 року - 7 000 доларів США; жовтень 2009 року - 7 000 доларів США; листопад 2009 року - 7 000 доларів США; грудень 2009 року - 7 000 доларів США; січень 2010 року - 7 000 доларів США; лютий 2009 року - 7 000 доларів США; березень 2010 року - 7 000 доларів США; квітень 2010 року - 7 000 доларів США; травень 2010 року - 7 000 доларів США; червень 2010 року -7 000 доларів США; липень 2010 року - 7 000 доларів США. Залишок заборгованості повертається в кінці строку.

Окрім того, згідно з умовами Кредитного Договору, Відповідач 3 зобов'язаний своєчасно, а саме: щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, сплачувати проценти за користування кредитними коштами (п.п.2.3.,2.6. (в редакції Додаткового договору від 27.03.2009 року), 2.7.,3.3.2. кредитного Договору.

Відповідно до п.2 Додаткового Договору від 30.07.2009р. встановлено наступний графік сплати відсотків: до 31 липня 2009 року - 5 000 доларів США, починаючи з серпня 2009 року - по 3 000 доларів США щомісячно. Строк сплати решти відсотків, нарахованих за період з 26.02.2009 року по 25.07.2010 року переноситься на 02 серпня 2010 року

Вказані вище зобов'язання за Кредитним договором відповідач -3 виконував неналежним чином, в результаті чого станом на 14 квітня 2010 року прострочена заборгованість Відповідача 3 по поверненню кредиту становить 21 000, 00 (двадцять одна тисяча) доларів США, по сплаті процентів в сумі 9 000,00 (дев'ять тисяч) доларів США.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 14.04.2010р. підтверджується наявність простроченої заборгованості за несплаченими в строк відсотками за користування кредитними коштами та наявність простроченої заборгованості по погашенню кредиту.

У зв'язку з несплатою суми Кредиту, її частини та процентів за користування Кредитом, на підставі п.п. 2.3., 3.2.2. кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті по цьому Договору).

На виконання даних приписів Договору, Позивачем на адресу відповідача -3 було надіслано повідомлення про відкликання кредиту №651/15.2.1.1. від 16.03.2010 року з зазначенням: наявності простроченої заборгованості по відсоткам, невиконання умов погашення заборгованості за кредитом, попередження Позичальника про примусове стягнення заборгованості за Кредитом відповідно до чинного законодавства у разі невиконання вимоги Банку про погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором в строк до «05» квітня 2010 р.. Але вимога Позивача була залишена Відповідачем -3 без задоволення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач -3 визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання по договору кредиту.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач -3, в порушення домовленості сторін, свої зобов’язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування виконував неналежним чином, вимогу позивача про повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач-3 не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по договору кредиту, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 1 816 065,01 доларів США - загальної суми заборгованості по кредиту та процентам, правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем -3, та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.4. Кредитного Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п.3.3., п.6.2. цього Договору, Відповідач 3 сплачує Позивачу штраф у розмірі 0,5 відсотків від суми кредитних коштів, зазначеної в п.1.1. Договору.

Згідно п.4.1. Кредитного Договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, відповідач 3 сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 %, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок нарахованої пені, сума якої складає 5 957,96 грн., з яких 4 170, 58 грн. – пеня за прострочення повернення кредиту та 1 787,38 грн. – пеня за прострочення сплати процентів. Також позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок штрафу відповідно п. 4.4. кредитного договору, сума якого становить 65 590,13 грн.

З наданого розрахунку вбачається, що позивач розрахував суму пені з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, відносинам, що склались між сторонами, та приймається судом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач -3 не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений кредитним договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 957,96 грн. та штрафу в сумі 65 590,13 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача - 3 перед позивачем за кредитним договором складає 1816065,01 доларів США - загальна сума заборгованості по кредиту та процентам, 5 957,96 грн. - пеня по кредиту та процентам; 65 590,13 грн. - штрафу.

В забезпечення виконання відповідачем - 3 своїх зобов'язань по кредитному договору, між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір поруки від 12.05.2003 року.

Відповідно до вищевказаного Договору поруки, відповідач-1 зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання відповідачем - 3 зобов'язань за кредитним Договором у повному обсязі (п.1.1. Договору поруки). У разі невиконання відповідачем - 3 своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач-1 зобов'язався погасити заборгованість по ньому, а саме: суму кредиту, нараховані відсотки по кредиту, пеню та інші платежі, передбачені кредитним договором (п.2.1. договору поруки від 12.05.03 р.).

Відповідно до п.3.1. договору поруки від 12.05.03 р., у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору відповідач - 3 та відповідач-1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач своїм листом № 653/15.2.1.1. від 16.03.2010р. звернувся до відповідача -1 з вимогою про виконання як поручителем відповідача - 3 зобов’язань за кредитним договором. Відповідач -1 відмовився від погашення заборгованості.

13.05.03 року , між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір іпотеки №2266, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2266.

Відповідно до п. 1 договору іпотеки ввід 13.05.03 р., в редакції додаткової угоди від 26.08.09 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєснік С.А., реєстраційний номер 2598, відповідач -1 в забезпечення виконання відповідачем - 3 зобов’язань, що випливають з кредитного договору передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - нежилі приміщення (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд.І-А (один «А»).

Сторони оцінили предмет іпотеки в 3 644 854,00 грн.

Пунктом 5.1. договору іпотеки №2266 від 13.05.03 р. передбачено право заставодержателя позивача) у разі невиконання зобов’язань відповідача - 3 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, іпотекою є - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від свого імені договору купівлі – продажу предмета іпотеки з третіми особами.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача до відповідача -1 та відповідача -3.

Згідно статті 55 Закону України «Про нотаріат», пунктів 47, 61, 63 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України N 20/5 від 3 березня 2004 року, пункту 2 наказу Міністерства юстиції України N 84/5 від 20 вересня 2002 року «Про надання витягів з Реєстру права власності на нерухоме майно на спеціальних бланках», для нотаріального посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, необхідно надати документи, підтверджуючі право власності на нерухоме майно за правилом і формою, встановленою статтями 4, 5, 17 - 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», пунктами 1 - 4, 5 - 6 наказу Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно».

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», право на отримання Витягів з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно мають виключно власники майна.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що відсутність Витягу з реєстру прав на нерухоме майно унеможливить нотаріальне посвідчення договору – купівлі продажу предмета іпотеки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог до відповідача -2 про зобов’язання видачі позивачу документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу предмета іпотеки.

Держмито та судові витрати покласти на відповідачів 1, 3 у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в клопотанні ПП "Євро-Альянс" та ПП "Меблевий Альянс" про зупинення провадження у справі.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за кредитним договором №121/03/00-KL від 12.05.03 року в розмірі 1 816 065,01 доларів США (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч шістдесят п'ять доларів США 01 цент), що становить 14394676,09 гривень по курсу Національного Банку України (7,9263 грн. за 1 долар США) станом на 14.04.2010 року – заборгованість по поверненню кредиту та сплаті процентів, 5 957,96 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 96 коп.) - пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів; 65 590,13 грн. (шістдесят п'ять тисяч п’ятсот дев'яносто гривень) 13 коп. - штрафу., 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень – держмита, 236,00 (двісті тридцять шість) гривень – витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового розгляду з:

- Приватного підприємства «Меблевий Альянс» (61033, м. Харків, майдан Рози Люксембург, 2, код ЄДРПОУ 31926182) за рахунок грошових коштів та будь-якого іншого рухомого або нерухомого майна, що належить Приватному підприємству «Меблевий Альянс» та буде виявлене державною виконавчою службою;

- Приватного підприємства «Євро – Альянс» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд.1-А (один «А»), надавши Публічному акціонерному товариству «БАНК «ФОРУМ» право на продаж від свого імені такого предмету іпотеки будь-якій особі - покупцю в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки. Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки, а саме: нежилих приміщень (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд.1-А (один «А») в розмірі оціночної вартості вказаної нерухомості, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу.

Зобов’язати Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в) видати Публічному акціонерному товариству «БАНК «ФОРУМ» довідку – характеристику, а також всі інші документи, необхідні для оформлення Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФОРУМ» від свого імені договору купівлі – продажу нежилих приміщень (в літ. А) № 64 1-го поверху площею 243,80 кв.м., № 73 2-го поверху площею - 203,40 кв.м., загальною площею 447,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд.1-А (один «А»).

Суддя