Рішення № 10054310, 02.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2010 р. Справа № 60/133-10 (н.р.27/165-09)

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області

при секретарі судовогозасідання: Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Гавриленко О.В., посвідчення №173 від 23.08.2007р.

позивача - Пащенко О.М., довіреність №14712 від 30.12.2009р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №3136 від 15.09.2008р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Мерефа

про стягнення 55512,00 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідача - Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про розірвання договору №3849-В-С від 23.01.2008р. купівлі - продажу нежитлової будівлі літ . "А-1", загальною площею 226,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 55512,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладення між позивачем та відповідачем спірного договору купівлі - продажу, відповідно до якого відповідач зобов`язався сплатити позивачу 277560,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, однак відповідач свої зобов`язання в частині оплати не виконав, у зв`язку з чим просить суд розірвати договір та стягнути неустойку, нараховану відповідно до п. 6.3 цього договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року повернуто позовну заяву та додані до неї документи на 10 аркушах.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року апеляційне подання прокурора задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 грудня 2008 року по справі №27/126-08 позовні вимоги прокурора задоволено, розірвано договір № 3849-В-С від 23.01.2008 купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 226,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку в розмірі 55 512,00 грн., стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до державного бюджету України державне мито в сумі 640,12 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 02 грудня 2008 року по справі №27/126-08 скасовано та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 квітня 2009 року касаційне подання прокурора задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008р. у справі №27/126-08 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено, розірвано договір № 3849-В-С від 23.01.2008 р. купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПДФО ОСОБА_4, стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку в розмірі 55512,00 грн., стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 на користь держбюджету України 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2009 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2009р. у справі №27/165-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 березня 2010 року касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2009р. у справі №27/165-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування вищенаведеного рішення та постанови стало те, що попередні судові інстанції не з`ясували обставини щодо надіслання відповідачем 22.02.2008р. на адресу позивача листа з проханням надати згоду на розірвання договору купівлі - продажу №3849-В.С. з 23.01.2008р. у зв`язку з його матеріальними труднощами та поганим станом здоров`я (інвалідність 2 групи), на який позивач листом №5144 від 22.04.2008р. повідомив про надання згоди на розірвання договору купівлі - продажу та необхідність сплатити неустойку. Крім того судом не було надано вищенаведеним обставинам належної правової оцінки відповідно до положень ст. ст. 207, 652, 654 Цивільного кодексу України, суди не встановили усіх суттєвих обставин щодо розірвання спірного у справі договору та момент його припинення з настанням правових наслідків, передбачених ст. 653 Цивільного кодексу України.

Зокрема, судами не встановлено підстави і обставини дії договору після 22.04.2008р. з урахуванням умов п.8.1. договору, яким передбачено оформлення розірвання договору посвідченого нотаріально. Оскільки матеріалами справи виконання п.8.1. договору не доведено і не встановлено причин відсутності у справі такої угоди, визначення права на стягнення передбаченої ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" неустойки є передчасним з огляду на не визначення факту прострочення сплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року призначено розгляд справи №60/133-10 (н.р. №27/165-09) до розгляду у судовому засіданні на "17" травня 2010 р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на 02 червня 2010 року о 10:20.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 02 червня 2010 року клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Позивач надав 20 травня 2010 року клопотання (вх. №11369) про долучення до матеріалів справи копії договору оренди №2818 від 03.11.2004р. та копії додаткових угод №1, №2, №3, №4 та №5.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Позивач підтримує позов прокурора, у письмових поясненнях (вх. №8938) вказує про надання відповіді щодо розірвання договору після збігу 20 днів, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України для розгляду пропозицій про розірвання договору, тому підставою для розірвання спірного договору є згода сторін, однак слід враховувати обставини стосовно дотримання сторонами вимог ст. 654 Цивільного кодексу щодо форми розірвання договору. Крім того позивач зазначає, що підстав для виконання п.5.2.2. договору у позивача не було, а п.8.1. Договору, на який звертає увагу Вищий господарський суд України регулює оформлення змін до договору, а розірвання договору проводиться у відповідності з діючим законодавством (п.8.2. договору).

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Надав 02 червня 2010 року письмові пояснення стосовно обставин, викладених Вищим господарським судом України у постанові від 03.03.2010р. по справі №27/165-09, відповідно до яких відповідач зазначає, що позиція по справі викладена в запереченнях на позовну заяву, в апеляційних та касаційних скаргах та додатково пояснив, що на момент подачі заяви згідно ст. 652 Цивільного кодексу України про розірвання договору купівлі - продажу у зв`язку з істотною зміною обставин 23 лютого 2008 року договір оренди був чинним, відповідно до п. 9.2. договору № 3849-В-С від 23.01.2008 р., яким передбачено, що договір оренди № 2818 від 03.11.2004 р. втрачає чинність з моменту повної сплати відповідачем позивачу суми вказаної в п. 2.1. договору купівлі-продажу. Таким чином підписання акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 28 лютого 2008 року відповідач вважає згодою на розірвання обох договорів, згідно заяви від 22 лютого 2008 року, оскільки в означені законодавством терміни позивач не заявив інше. До наданих пояснень відповідач додав копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача.

Суд надані відповідачем пояснення з додатком приймає та долучає до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою прокурора за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем на підставі рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 117/05 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесії Харківської міської ради з питань Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р." 23 січня 2008 року було укладено договір №3849-В-С купівлі - продажу нежитлової будівлі, орендованої суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, орендовану відповідачем згідно з договором оренди №2818 від 03.11.2004р.

Згідно п.2.1. Договору оціночна вартість нежитлової будівлі, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р., зафіксована в висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки (додаток №1 до цього договору), затверджених начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області наказ від 19.07.2007р. за №1151 і складає 231300,00 грн. Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість становить 20% від вартості нежитлової будівлі та складає 46260,00 грн. Разом ціна продажу нежитлової будівлі становить 277560,00 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору відповідач сплачує позивачу вартість нежитлової будівлі в сумі 277560,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. При умові внесення відповідачем не менше 50% від ціни продажу, термін оплати продовжується ще на 30 календарних днів.

Судом встановлено, що даний договір 23 січня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В. було нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №185.

Згідно п.5.2.2. Договору відповідач зобов`язався повідомляти позивача у разі несвоєчасного внесення платежів за об`єкт приватизації.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк оплати ціни продажу об'єкта минув 23.02.2008 року, однак відповідачем не було сплачено вищезазначені кошти, що підтверджується поясненнями позивача та відповідача.

Згідно п.6.3. Договору у разі, якщо на протязі 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору відповідачем не буде внесена на розрахунковий рахунок позивача встановлена в договорі ціна продажу об`єкта приватизації, то договір купівлі - продажу нежитлової будівлі підлягає розірванню зі сплатою позивачем протягом 20 календарних днів неустойки в розмірі 20% від ціни продажу нежитлових приміщень, а їх подальша приватизація здійснюється на загальних підставах.

22 лютого 2008 року на адресу позивача надійшов лист від покупця ОСОБА_4 з проханням надати згоду на розірвання договору купівлі-продажу № 3849-В-С, а також договіру оренди за № 2818 від 03 листопада 2004 р., при цьому покупець посилався на матеріальні труднощі та поганий стан здоровя (інвалідність 2групи).

Позивач листом № 5144 від 22.04.2008р. повідомив відповідача про надання згоди на розірвання договору купівлі-продажу, але вказав про необхідність сплатити неустойки, що складає 55512,00 грн.

В пункті 8.2. Договору сторони погодили, що розірвання цього Договору проводиться у відповідності з діючим законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 1 ст. 604 Цивільного Кодексу України зобовязання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач неотримавши від позивача відповіді у встановлений ст. 188 ГК України строк не скористався своїм правом щодо звернення до суду з відповідним позовом про розірвання спірного договору купівлі-продажу, тому суд вважає, що спірний договір купівлі-продажу припинив свою дію з 22 квітня 2008 року, коли позивач фактично надав письмову згоду про розірвання цього договору, що узгоджується з приписами ст.ст. 653, 654 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що п. 8.1. договору купівлі-продажу передбачено оформлення письмовою угодою, що підлягає обов`язковому посвідченню в органах нотаріату змін умов цього договору, а не розірвання цього договору.

Твердження відповідача стосовно того, що спірний договір купівлі-продажу припинив свою дію з 28 лютого 2008 р., оскільки відповідач повернув позивачу за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 28 лютого 2008 року, підписаному сторонами орендоване майно за договором оренди № 2818 від 03.11.2004 року суд вважає безпідставним, оскільки в даному випадку має місце припинення договору оренди № 2818 від 03.11.2004 року за згодою сторін.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент звернення прокурора з позовом до суду (07 серпня 2008 року) договір купівлі-продажу № 3849-В-С було вже розірвано за згодою сторін, тому позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору купівлі-продажу заявлено безпідставно, у зв`язку з чим в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 55512 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення неустойки в сумі 55512,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, не наведено обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру належної до стягнення неустойки відповідно до приписів ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, не надано документального підтвердження того, що відповідач є інвалідом 2 групи, отже з урахуванням викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення неустойки в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 555,12 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 626, 627, 629, 653, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 233 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (62472, Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на корись Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, р/р 35311002002208 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011, ідентифікаційний код 14095412) неустойку у розмірі 55512,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (62472, Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 555,12 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (62472, Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в решті частині позову щодо розірвання договору №3849-В-С від 23.01.2008р. купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 226,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/133-10 (н.р. №27/165-09) підписано 07 червня 2010 року.