Рішення № 10054119, 26.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2010 р. Справа № 49/53-10

вх. № 3804/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Криштоф Р.С., дор. № 94/2 від 12.04.2010 року

відповідача - Малиновська С.О., дор. від 11.05.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія", с. Затишшя

про стягнення 129027,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 28ХВ-1/09 від 01.07.2009 року щодо своєчасної оплати наданих послуг. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 129027,06 грн., з яких 99440,50 грн. - сума основного боргу, 12010,38 грн. пені, 17576,18 грн. - 30% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд зменшити розмір пені.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01 липня 2009 року був між ТОВ „Укрнафтагазенерго" (Постачальник) та ТОВ „Українська сокова компанія" (Покупець) був укладений договір постачання природного газу №28ХВ-1/09. Відповідно умов договору, ТОВ „Укрнафтагазенерго" зобов'язувалось поставити ТОВ „Українська сокова компанія" природний газ, а останнє зобов'язувалось прийняти та оплатити його в строки та на умовах визначених цим договором.

Оплату за отриманий в поточному місяці природний газ, у відповідності до п.5.3. Договору, відповідач зобов'язувався здійснювати наступним чином: 40% вартості - до 10 числа місяця споживання природного газу; 40% вартості - до 20 числа місяця споживання природного газу; 20% вартості - до 25 числа місяця споживання природного газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору в період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року поставив для потреб ТОВ „Українська сокова компанія" природний газ в об'ємі 106,558 тис. м.куб. на загальну суму 263494,50 грн., що підтверджується актами прийому передачі газу, копії яких додані до матеріалів справи. Проте відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений газ, у зв'язку з чим станом на час звернення з позовом до суду виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 99440,50 грн. До матеріалів справи доданий акт звірки розрахунків між товариствами, відповідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.2009 року становить 99440,50 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 99440,50 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 6.2.1. договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, відповідно якого належна до сплати сума становить 12010,38 грн.

Але вислухавши доводи відповідача, надані в судовому засіданні в обґрунтування клопотання про зменшення пені, суд вважає їх таким, що заслуговують на увагу, а клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Тому, враховуючи скрутний фінансово - економічного стан підприємства, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 6005,19 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6005,19 грн. відмовити.

Крім того, у відповідності до п. 6.2.4 договору, сторони домовились, що у випадку прострочення заборгованості більше тридцяти календарних днів постачальник стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок 30% річних, відповідно якого належна до сплати сума становить 17576,18 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 1290,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія" (адреса: 62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5, п/р 26009036173600 в АКБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 33368988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" (адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, п/р 26007301261122 в Подільському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322197, код ЄДРПОУ 30677120) - 99440,50 грн. основного боргу, 6005,19 грн. пені, 17576,18 грн. 30% річних, 1290,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти вимог щодо стягнення 6005,19 грн. пені відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 31.05.2010 року.