ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" травня 2010 р. Справа № 60/104-10
вх. № 3128/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - Остроги А.Г., довіреність № 76 від 17.05.2010 р.
відповідача - Шителя С.А., довіреність б/н від 15.04.2010 р.
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Приватного підприємства "Транс-сервіс", м. Харків
про стягнення 9716,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Транс-сервіс" пені у розмірі 9716,23 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне внесення орендних платежів за договором №3295-Н від 12.02.2007р., з урахуванням чого позивачем нараховано пеню у розмірі 9716,23 грн. за період з 02.07.2007р. по 21.04.2009р. згідно п.3.5. Договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 травня 2010 року о 10:40.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на 26 травня 2010 року о 10:20.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 26 травня 2010 року супровідним листом вх. 11822 копію довіреності № 76 від 17.05.2010 р. та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2010 р., які судом долучаються до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні на підставах, викладених у відзиві на позов (вх. №8955 від 07.05.2010р.), а саме вказує на встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України обмеження щодо розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка не може бути стягнута на підставі договору та вважає, що позивач порушив скорочені терміни позовної давності, оскільки згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
25 травня 2010 року відповідач надав супровідним листом (вх. №9912) копію рішення власника Приватного підприємства "ТРАНС - СЕРВІС" від 22.06.1998р., копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копію довідки №8852 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Дані документи суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 12 лютого 2007 року було укладено договір оренди № 3295-Н з метою приведення договору оренди №147 від 04.04.2001р. до господарського кодексу України (ст. 287), який набрав чинності з 01.01.2004р.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до умов договору № 3295-Н, а саме п.1.1., відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: складське приміщення №8, загальною площею 408,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 114, що знаходиться на балансі Харківського будівельно - монтажного експлуатаційного управління СТГО "Південна залізниця". Вартість майна визначена з незалежною оцінкою за станом на 21.12.2006р. і становить 371200,00 грн.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що позивач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.
За актом приймання - передачі орендованого майна від 12 лютого 2007 року позивач передав відповідачу спірне майно.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 12 лютого 2007 року до 11 січня 2008 року.
Додатковою угодою №1 до спірного договору оренди від 01 квітня 2008 року сторони подовжили строк дії договору з 11 січня 2008 року до 10 грудня 2008 року.
Згідно ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Крім того, згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, враховуючи те, що з боку позивача не було заперечень проти продовження користування відповідачем майном протягом місяця (п.10.9 Договору) та те, що відповідач продовжував користуватись цим нежитловим приміщенням, договір було подовжено на строк 11 місяців до 10 листопада 2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень - 3764,14 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий 2007 року.
Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також усі податки і збори, передбачені законодавством України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, станом на 02.07.2007 року у відповідача була наявна заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 9593,30 грн. та за період з липня 2007 року по квітень 2009 року також існувала заборгованість по сплаті орендної плати, з урахуванням чого за даний період позивачем нараховано пеню в сумі 9716,23 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
При укладенні договору оренди № 3295-Н від 12 лютого 2007 року сторони в пункті 3.5. та 5.2. передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України.
Вищенаведені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні, з огляду на наступне.
При укладанні Договору оренди №3295-Н сторони в пункті 3.5 та 5.2. передбачили, що пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати стягується до Державного бюджету в розмірі 0,5% від суми заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з наведеної вище правової норми, передбаченої ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.
Крім того, слід зазначити, що в преамбулі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10.01.2002 р. N 2921-ІІІ зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.
Таким чином, посилання на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, є незаконним, оскільки мала місце несвоєчасна оплата орендної плати та пені до Державного бюджету України.
З підстав, зазначених вище, не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до яких пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивач надав для стягнення розрахунок пені за період з 02.07.2007р. по 08.05.2009р., що порушує скорочені терміни позовної давності для стягнення пені - згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Однак дані твердження відповідача спростовуються наступним.
Відповідно до п.3.8. Договору строк позовної давності щодо штрафів, пені за невиконання умов договору (несвоєчасну плату або несплату орендної плати), відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України становить 1 рік.
Суд зазначає, що в контексті ст. 258 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України слід розрізняти такі поняття як обчислення строків позовної давності щодо нарахування пені (ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України) і строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня) - це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлені законом або договором (триваюче порушення). Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Щодо позовної давності, то за загальним правилом це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Власного поняття позовної давності Господарський кодекс України не дає відсилаючи до Цивільного кодексу України (ст. 223 Господарського кодексу України).
Згідно ч.2 та ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було заявлено клопотання про застосування позовної давності. Крім того відповідач безпідставно посилається на скорочені терміни позовної давності згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено строки, у межах якого нараховується пеня, та відсутні посилання на позовну давність.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заперечення відповідача є безпідставними та необгрунтованими.
Посилання відповідача на наявність рішення господарського суду Харківської області по справі №44/299-07 суд відхиляє, оскільки позивачем нараховується пеня з 03 липня 2007 року, а предметом розгляду справи №44/299-07 було, зокрема, стягнення пені за період з 11.03.2007р. по 02.07.2007р.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини, перевіривши нарахування пені та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку пені, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення пені в сумі 9716,23 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 629, 759, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 223, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС - СЕРВІС" (61052, м. Харків, вул. Переможців, б.4, кв. 25, ідентифікаційний код 25612328) до державного бюджету України на р/р №31115094700008 в УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ЄДРПОУ УДК 24134113, Управління державного казначейства в Харківській області, МФО 851011 пеню у розмірі 9716,23 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС - СЕРВІС" (61052, м. Харків, вул. Переможців, б.4, кв. 25, ідентифікаційний код 25612328) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС - СЕРВІС" (61052, м. Харків, вул. Переможців, б.4, кв. 25, ідентифікаційний код 25612328) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення по справі №60/104-10 підписано 27 травня 2010 року.
Судове рішення № 10053891, Господарський суд Харківської області було прийнято 26.05.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 60/104-10. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: