Рішення № 10053498, 19.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2010 р. Справа № 47/105-10

вх. № 2479/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Балабай М.Л. довіреність б/н від 02.04.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач", м. Бровари

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Сахновщина

про стягнення 2390,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 2390,30 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі видаткових накладних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2010 р. порушено провадження у справі № 47/105-10, розгляд справи призначено на 14.04.2010 р.

Приймаючи до уваги неявку відповідача ухвалою суду розгляд справи відкладено на 19.05.2010 р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 19 травня 2010 року не зявився, свого повноважного представника не направив. Через канцелярію господарського суду 14 квітня 2010 року надав відзив на позовну заяву (вх.№1610) в якому повідомив, що суму боргу перед позивачем у розмірі 2390,30 грн. визнає у повному обсязі, але зазначає на скрутному матеріальному становищі та просить дати згоду на виплату боргу протягом 2010 року поквартально. Крім того, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, яке судом задоволено.

Також через канцелярію господарського суду 27 квітня 2010 року відповідачем надана заява про розстрочку виконання рішення терміном на один рік, у зв"язку з тяжким фінансовим та матеріальним становищем.

Представник позивача проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення заперечував та пояснив, що відповідачем у довгий термін заборгованість у розмірі 2 390,30 грн. не сплачується. Крім того, зазначив, що сума заборгованості не велика тому наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" (позивач) 02.04.2007р. за видатковими накладними №М-00000476 та №Б-00000371 передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала товар на загальну суму 2390,30 грн., про що свідчіть власноручно написана заява відповідача на отримання товару від 02.04.2007р. та підписи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За видатковими накладними №М-00000476 та №Б-00000371 від 02.04.2007р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 2390,30 грн.

Зазначені накладні та заява відповідача на отримання товару від 02.04.2007р. власноручно підписані відповідачем, що є належним підтвердженням поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Таким чином, позивачем за видатковими накладними 02.04.2007р. було передано відповідачу товар на загальну суму 2390,30 грн.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

17.12.2009р. та 4.02.2010р. позивачем направлялися відповідачу вимоги про сплату заборгованості відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

За таких умов, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 2390,30 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі основної заборгованості 2390,30 грн.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік, та приймаючи заперечення позивача проти задоволення даного клопотання, дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки викладені відповідачем у клопотанні обставини не підтверджуються матеріалами справи, крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, господарський суд вважає, що не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення скрутне фінансове становище. До того ж, відповідач не довів суду наявність виняткових випадків та обставин щодо неможливості своєчасно розрахуватися, у зв`язку з чим підстави для надання відстрочки виконання рішення суду відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 693 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності - задовольниьи.

Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпром-постач" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьонного, 23-а; п/р 26004011000241 у ВАТ “БТА Банк” м. Київ, МФО 321723; ЄДРПОУ 31033523) 2390,30 (дві тисячі триста девяносто) гривень 30 коп. боргу, 102 (сто дві) гривні 00 коп. державного мита та236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення - відмовити.

Суддя

Справа №47/105-10

Повний текст рішенняпідписано 19 травня 2010 року.