Рішення № 100534189, 21.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/6956/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

відповідач: Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, код ЄДРПОУ 34977753)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Полудня Є.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (надалі - Кропивницький ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро)) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВП №66397914 від 05.08.2021 року.

Позов мотивовано тим, що на виконанні у Кропивницькому ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження ВП №66095833 щодо примусового виконання виконавчого листа №390/479/20 про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні житловим будинком шляхом його вселення до житлового будинку з передачею йому ключів від будинку. Попри те, що рішення суду про вселення ОСОБА_2 було виконано боржником до відкриття виконавчого провадження, державний виконавець повідомив про відсутність підстав для скасування накладеного виконавчого збору. Після того, як вказане виконавче провадження 30.07.2021 року було закінчено, державним виконавцем винесено постанову від 05.08.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №66397914 про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 12000 грн. Позивач вважає протиправним стягнення з нього виконавчого збору та вказує, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір повинен стягуватися лише за примусове виконання рішення немайнового характеру. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП №66397914 від 05.08.2021 року.

Ухвалою судді від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.10.2021 року.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на виконанні у Кропивницькому ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження ВП №66095833 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.05.2021 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, яке відкрито постановою державного виконавця 15.07.2021 року. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанову від 15.07.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12000 грн. Виконавче провадження закінчено 30.07.2021 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", після того, як 29.07.2021 року державним виконавцем перевірено виконання боржником рішення про вселення стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору від 15.07.2021 року виведена в окреме виконавче провадження та розпочато її примусове виконання. Доводячи правомірність спірної постанови державного виконавця, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 21.10.2021 року сторони не прибули, їхня неявка відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2021 року у цивільній справі №390/479/20 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення, скасування права власності на житловий будинок. Цим рішенням суд присудив усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його вселення до вказаного будинку з передачею йому ключів від будинку.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22.04.2021 року.

На виконання цього судового рішення Кіровоградський районний суд Кіровоградської області 06.05.2021 року видав виконавчий лист, боржником у якому вказаний ОСОБА_1 . (а.с. 104 - 105)

Вказаний виконавчий лист 14.07.2021 року пред`явлений стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро). (а.с. 89 - 90)

Постановою державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) від 15.07.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №66095833 з виконання цього виконавчого листа та зобов`язано боржника ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. (а.с. 91)

Також державним виконавцем 15.07.2021 року у виконавчому провадженні ВП №66095833 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, що склало 12 000 грн. (а.с. 40)

До Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) 28.07.2021 року надійшла заява боржника ОСОБА_1 , в якій він повідомив, що добровільно виконав рішення суду про вселення ОСОБА_2 ще у травні 2021 року, що підтверджується актом від 27.07.2021 року, та просив закінчити вказане виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також не стягувати з нього виконавчий збір. (а.с. 95 - 98)

Державний виконавець 29.07.2021 року у присутності сторін виконавчого провадження, за участю понятих перевірила виконання боржником рішення про вселення стягувача та встановила, що стягувач ОСОБА_2 має право безперешкодного користування житловим будинком з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а боржник ОСОБА_1 передав йому ключі від будинку. Ці обставини зафіксовані актом державного виконавця від 29.07.2021 року. (а.с. 100 - 101)

Державний виконавець 30.07.2021 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №66095833 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. (а.с. 102) Пунктом 3 цієї постанови вирішено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Тож постанова про стягнення виконавчого збору від 15.07.2021 року виділена з виконавчого провадження ВП №66095833 та 04.08.2021 року передана для примусового виконання. (а.с. 38)

Постановою державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) від 05.08.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №66397914 з примусового виконання постанови державного виконавця від 15.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 12000 грн. (а.с. 41)

Позивач отримав копію цієї постанови 12.08.2021 року та, не погодившись з нею 25.08.2021 року, звернувся до суду з позовом щодо її оскарження.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року у справі №340/5190/21 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Отримавши копію вказаної ухвали 02.10.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою від 21.10.2021 року суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору також є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. (пункт 1 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень немайнового характеру унормований Розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, стаття 67 Закону України "Про виконавче провадження" визначає такий порядок виконання рішення про вселення стягувача:

Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

2. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

3. Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.

4. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

5. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.

6. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені у статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У частині 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" наголошено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкції №512/5).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 13 розділу IX Інструкції №512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Верховний Суд у постанові 16.09.2021 року у справі №640/20241/20 вказав, що системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження у разі закінчення того виконавчого провадження, у межах якого з боржника було стягнуто виконавчий збір. При цьому, у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована) законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.

Суд установив, що на момент закінчення виконавчого провадження ВП№66095833 виконавчий збір, про стягнення якого з ОСОБА_1 у цьому виконавчому провадженні прийнята постанова від 15.07.2021 року, стягнуто не було. Тому ця постанова державного виконавця від 15.07.2021 року була виділена із завершеного виконавчого провадження ВП№66095833, зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як новий виконавчий документ та звернута до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією №512/5.

Виведена в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанова державного виконавця від 15.07.2021 року про стягнення виконавчого збору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та відповідає вимогам, зазначеним у статті 4 цього Закону. З огляду на відсутність підстав для повернення цього виконавчого документу, передбачених у частині 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець правомірно 05.08.2021 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66397914 за нею з метою примусового стягнення з боржника коштів виконавчого збору до державного бюджету.

Позивач оскаржує постанову ВП №66397914 від 05.08.2021 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього на користь держави виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця від 15.07.2021 року. Однак позивач не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця ВП №66095833 від 15.07.2021 року про стягнення виконавчого збору, яка у цій справі не оскаржується.

У межах спірних правовідносин доводи позивача про безпідставність стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №66095833 не мають правового значення для вирішення даного спору щодо законності постанови ВП №66397914 від 05.08.2021 року про відкриття нового виконавчого провадження за виконавчим документом, який є чинним.

Відтак, у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови ВП №66397914 від 05.08.2021 року слід відмовити, оскільки це рішення прийняте державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №0340/1792/18, постановах Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі №360/4369/19, від 26.08.2021 року у справі №500/362/19 у подібних правовідносинах.

Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, суд не приймає, оскільки у вказаній справі розглядався інший предмет спору, ніж у цій справі, та мали місце інші обставини справи. Так, предметом судового розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18 була постанова державного виконавця безпосередньо про стягнення з боржника виконавчого збору, а не про відкриття виконавчого провадження за чинним виконавчим документом (постановою державного виконавця). Крім того, у справі №2540/3203/18 спір виник внаслідок повернення виконавчого документу майнового характеру стягувачу за його заявою без реального стягнення суми боргу, а в даній справі має місце виконання боржником (позивачем) рішення немайнового характеру. До того ж тлумачення відповідних норм Закону України "Про виконавче провадження" у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18 було здійснене Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням редакції, чинної на момент виникнення спору, до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року. Тож правовідносини, які вирішувалися у справі №2540/3203/18, не є подібними.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш