Ухвала суду № 100533788, 15.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12862/21

Провадження № 1-кс/369/2430/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської областi Ковальчук Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Приймак М.В.,

прокурора Мороза І.О.,

підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Бреуса Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області Субботіна В.М. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111050001906 від 13.09.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вікнини Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ніде не зареєстрованого, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області Субботіна В.М, погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Морозом І.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12021111050001906 від 13.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Встановлено, що 12.09.2021 близько 23 год. 00 хв. у ОСОБА_1 , який перебував за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, навпроти будинку № 10, виник прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, перебуваючи у тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою відкритого викрадення майна ОСОБА_2 , з корисливих мотивів підійшов до останньої та шляхом ривка з шиї потерпілої відкрито заволодів її прикрасами, а саме ланцюжком, виконаним із золота 585 проби, вартістю 2000 грн., вагою приблизно 4,5 грамів, з хрестиком, виконаним із золота 585 проби, вартістю приблизно 2000 грн., з підвіскою у вигляді букви «В», виконаною із золота 585 проби, вагою приблизно 2 грами, вартістю приблизно 1500 грн., загальною вагою ланцюжка з прикрасами близько 6-7 грамів, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерплій матеріальної шкоди на суму приблизно 5500 грн.

13.09.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.09.2021 у громадянки ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 12.09.2021 навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом затримання особи, підозрюваного у вчинені злочину від 13.09.2021; показаннями потерпілої ОСОБА_2 , які містяться в протоколі допиту потерпілого від 13.09.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2021 за участю потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 13.09.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_3 від 13.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 13.09.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2021 участю свідка ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 13.09.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2021 за участю свідка ОСОБА_5 ; протоколом огляду місця події від 13.09.2021, яким оглянуто приміщення ломбарду за адресою: АДРЕСА_3 в ході якого виявлено та вилучено золотий ланцюжок із хрестиком і підвіскою у вигляді букви «В»; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_2 від 13.09.2021; іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.

В даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.

Захисник проти задоволення клопотання заперечував та просив слідчого суддю обрати до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження не пов`язаний із позбавленням волі.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

13.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 12021111050001906) відносно того, що 12.09.2021 близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів та маючи намір на незаконне збагачення, шляхом ривка з шиї потерпілої ОСОБА_2 , відкрито заволодів її прикрасами, а саме ланцюжком з хрестиком та буквою «В» із золота 585 проби з камінцями цирконію вагою близько 6-7 грамів, чим завдав потерпілій матеріального збитку.

13.09.2021 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Зі змісту протоколів допиту потерпілої, свідків, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, довідки від 13.09.2021 № 3404/109/1403-21 ВП «Відділення № 59 ПТ «Ломбард Роял Кредит», протоколу огляду місця події від 13.09.2021, протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками вбачається причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 1 ст. 186 КК України передбачає позбавлення волі на строк до 4 років. З довідки № 34-13092021/32011 вбачається, що ОСОБА_1 раніше судимий.

Отже, виходячи із кваліфікацій кримінального правопорушення – ч. 1 ст. 186 КК України – застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри – це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до нетяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на потерпілого та свідків. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Слідчий суддя зазначає, що ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим та прокурором не доведені.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до нетяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилось 23 роки, офіційно не працевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання, не одружений;

- підозрюваний раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності.

Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом ОСОБА_1 до потерпілого та свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак, зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав. Крім того, слідчий суддя бере до уваги те, що у ОСОБА_1 відсутнє зареєстроване місце проживання.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів до 11.11.2021.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя Л.М. Ковальчук