Рішення № 10053309, 13.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. Справа № 61/68-10 (н.р. 29/286-09)

вх. номер 1854/4-61 (н.р. 4799/5-29)

Судова колегія господарського суду у складі :

головуючий суддя

судді:

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Петренко В.В., за довіреністю б/н від 19.02.2010р.; Атісков О.В., за довіреністю б/н від 19.02.2010р.;

відповідача - Походенко О.М., за довіреністю б/н від 01.12.2009р.;

третьої особи –Альошин В.В., за довіреністю №010-01/4901 від 03.04.2009р.;

прокуратури - Супрун О.М., за посвідченням №241 від 16.12.2009р.;

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків;

третя особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові;

за участю прокуратури Харківської області, м. Харків

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ фірма "Ідалія", звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Таміра" про визнання дійсним договору №К-12/01/06 від 12.01.2006р. , укладеного між ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра", а також про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”, які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2009р. позов задоволено повністю, визнано дійсними договір № К-12/01/06 від 12 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таміра”, а також визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” право власності на нежитлову будівлю літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія”державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. , про що було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2009р. по справі №29/286-09 скасовано , справу передано на новий розгляд господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2010р. справі № 29/286-09 присвоєно новий № 61/68-10, призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2010р. та до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові.

В судовому засіданні 07.04.2010р. представником прокуратури Харківської області в поряду ст. 29 ГПК України заявлено про вступ у справу.

В судовому засіданні 22.04.2010р. було оголошено перерву до 26.04.2010р.

22.04.2010 року на адресу господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вх. №126) від позивача про призначення колегіального розгляду зазначеної справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 23.04.2010р. задоволено клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи №61/68-10 (н.р. 29/286-09). Для розгляду справи №61/68-10 (н.р. 29/286-09) призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Бринцев О.В. та суддя Аюпова Р.М.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 11.05.2010р. у зв'язку з відпусткою судді Аюпової Р.М. , справу № 61/68-10 (н.р. 29/286-09) передано колегії суддів: головуючий суддя Рильова В.В. , суддя Бринцев О.В., суддя Шатерніков М.І.

В судовому засіданні 11.05.2010р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд позов задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні 11.05.2010р. проти позову заперечував, письмових обґрунтувань своїх заперечень не надав, усно повідомив суд, що підставою заперечень проти позовних вимог є те, що спірне майно не може бути предметом продажу , оскільки воно є предметом договору іпотеки № 6806Z67 від 27.03.2006р., укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Таміра».

В судовому засіданні 11.05.2010р. представник третьої особи (ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України») проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві та просить в позові відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2010р. не з’явився.

В судовому засіданні 11.05.2010р. було оголошено перерву до 13.05.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

Після судового засідання 11.05.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням його представника та неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 11.05.10р.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про його необгрунтованість, оскільки відповідачем не надано обґрунтувань та доказів щодо неможливості направлення в дане судове засідання іншого представника відповідача. Крім того, в даному клопотанні відповідач не наводить доводів щодо неможливості проведення засідання без участі його представника у зв’язку з тим, що ним будуть надані нові докази , що мають значення для розгляду даної справи. Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 26.04.2010р. сторони було повідомлено, що у разі нез’явлення їх представників в судове засідання, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами. На підставі вказаного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, після судового засідання 11.05.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, які долучені до матеріалів справи.

Після судового засідання 11.05.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника ТОВ фірма «Ідалія» Скоркіної І.С., що діє на підставі довіреності , виданої Герасимовою В.В.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відмовляє в його задоволенні у зв’язку з тим, що згідно з положеннями статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представником підприємства може бути крім керівника інша особа, повноваження якої підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Відповідно до наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2010р. (том ІІ, арк.спр. 79-80) керівником позивача (ТОВ фірма «Ідалія») є Ісмайлов Ельдар Вячеславович. Відповідно до ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які містяться в Єдиному державномуо реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того відповідно до наявної у справі заяви (том ІІ, арк. спр. 6) довіреність, видану Герасимовою В.В. на ім’я Скоркіної І.С. від 01.10.09р. скасовано та припинено її дію. Посилання відповідача на розслідування кримінальної справи № 59100063 СВ Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області не приймається судом, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є обов’язковим лише вирок суду з кримінальної справи. Проте, матеріали справи не містять вироку суду з кримінальної справи та відповідачем такі докази суду не надані.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

12 січня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ідалія» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таміра” було укладено договір № К-12/01/06.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору договору відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України передати у власність позивача майно - нежитлову будівлю літ. “Ь-1”; нежитлову будівлю літ. “Л-2”; нежитлову будівлю літ. “Щ-1”; нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3 в літ. “Ш-2”; нежитлову будівлю літ. “Э-1”; нежитлову будівлю літ. “Ф-1”; нежитлову будівлю літ. “Ц-2”; нежитлову будівлю літ “Г4-3”; нежитлові будівлі: літ. “Г-1”, літ. “Г`-3”; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 в літ. “Г-1”; нежилі приміщення 1-го поверху №35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. “Г-1”; нежитлові приміщення підвалу №32-37 в літ. “Г-1”; нежитлові приміщення 1-го поверху №14, 15 в літ. “А`-3”, – які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, - а позивач зобов’язаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що передача майна відповідачем позивачеві здійснюється після повного розрахунку останнього згідно Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов’язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особам (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід’ємною частиною договору.

Позивач стверджує, що він належним чином виконав свої зобов’язання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна, здійснив оплату за Договором, відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором. Проте, відповідач безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Таким чином, на думку Позивача, він належним чином виконав всі умови Договору. З цих підстав просить суд визнати Договір К-12/01/06 від 12 січня 2006 року дійсним та визнати право власності на частину майна, яке було предметом купівлі-продажу за Договором і щодо якого відповідач не виконав своїх зобов’язань, - нежитлову будівлю літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”- які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечують сторони позивачем 01.06.2009 року здійснено повну оплату за договором від 12.01.2006р. № К-12/01/06, а відповідач частково виконав свої зобов’язання щодо укладання угоди купівлі-продажу нерухомого майна, передбаченої Договором.

Наявне у справі листування між сторонами свідчить про те, що відповідач вимог п. 6.1 вказаного договору щодо зобов’язання забезпечити нотаріальне посвідчення договору та понесення витрат , пов’язаних з нотаріальним посвідченням договору, не виконав, неодноразово повідомляв позивача про неможливість укладання договору через непередбачувані обставини (том І, арк.спр. 19, 21).

Доводи відповідача щодо недоведеності факту ухилення його від нотаріального посвідчення договору не відповідають дійсності, з підстав зазначених вище, а також з урахуванням відзиву відповідача (том І, арк.спр. 36). Відповідач посилається на те, що йому потрібен був час для отримання витягу щодо реєстрації права власності на предмет купівлі-продажу , проте з зазначеного вже листування вбачається, що відповідач не повідомляв позивача про конкретні підстави невиконання умов договору щодо його нотаріального посвідчення, а вказував лише на непередбачувані обставини.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що позивач не вказував в своїх листах конкретної дати укладання угоди. Матеріали справи свідчать про те, що навпаки, відповідач просив позивача перенести дату укладення договору на невизначений строк (том І, арк.спр. 19). Крім того, такі доводи відповідача не є обгрунтованими, оскільки ним не надано суду доказів на підтвердження неможливості отримання витягів про реєстрацію права власності.

Посилання відповідача щодо відсутності наміру відчужувати об’єкти нерухомості не узгоджуються з письмовими доказами, наявними у справі, а саме, листами, в яких відповідач підтверджував позивачу намір укласти договір (том І, арк. спр. 19 та 20).

Доводи відповідача щодо не звернення позивача до нього з листами щодо пропозиції укласти договір після оплати та оплата відповідачем вартості майна несвоєчасно , є недоречними з огляду на наступне.

По-перше, договір не містить будь-яких умов щодо строку, в яким повинна бути здійснена оплата вартості майна.

По-друге, відповідно до п. 4 договору кожна сторона зобов’язується виконувати реально та належно обов’язки , покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов’язків.

Відповідно до п. 2.2 та п. 2. 3 договору відповідач повинен здійснити передачу об’єкту позивачу після повного розрахунку, відповідач факту отримання грошових коштів за спірним договором не заперечує. Проте, суд зазначає, що умовами договору не передбачено , що ініціатором складання акту приймання-передачі після оплати вартості майна має бути саме позивач. З умов договору вбачається, що вказані дії може ініціювати будь-яка сторона договору. Крім того, передача об’єкта та забезпечення нотаріального посвідчення договору за умовами спірного договору є обов’язком саме відповідача.

Посилання відповідача у доповненнях до відзиву щодо не заперечення ТОВ «Таміра» проти повернення грошових коштів , перерахованих ТОВ фірма «Ідалія» за спірним договором, колегія суддів вважає недоречними , оскільки відповідач не надав суду доказів на підтвердження звернення відповідача з такою пропозицією до позивача та відмови позивача від її прийняття, відповідач не заявляє відповідних зустрічних вимог. Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Проте, матеріали справи свідчать, що позивач не відмовляється від договору та не висуває вимог щодо повернення грошових коштів, плачених за спірним договором.

Такими посиланням ТОВ «Таміра» лише ще раз підтверджує факт отримання грошових коштів за спірним договором від позивача.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов’язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна –лист від 09.02.2009 р.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особам (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід’ємною частиною договору.

Виходячи з цього, відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором. Таким чином, позивач належним чином виконав всі умови Договору.

Пунктом 2.6. Договору було визначено поняття користування майном, зокрема, під користуванням об’єктом, про яке йдеться в цьому Договорі, Сторони розуміють:

- право та можливість СТОРОНИ 2 (позивача) до підписання Угоди розміщувати на об’єкті чи в його приміщеннях будь-які вивіски, плакати, рекламні чи інші оголошення, та/або будь-яку іншу інформацію СТОРОНИ 2 (позивача);

- право СТОРОНИ 2 (позивача) до підписання Угоди поширювати інформацію про об’єкт у будь-який не заборонений законом спосіб;

- право та можливість СТОРОНИ 2 (позивача) використовувати будь-які фактичні відомості чи іншу інформацію про об’єкт з метою фінансового, економічного планування та здійснення власної господарської діяльності;

- право СТОРОНИ 2 (позивача) визначати та поширювати на необмежене коло осіб інформацію щодо подальшого використання об’єкту після виконання Сторонами п. 2.4. Договору.

Згідно акту прийняття у користування нерухомого майна між ТОВ фірма “Ідалія” та ТОВ “Таміра” від 12 січня 2006 року відповідач на умовах, визначених Договором, передав нерухоме майно у користування позивачу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення Договору, але відповідач необґрунтовано ухилився від виконання свого зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Частина 1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

У спірному договорі визначені всі істотні умови угоди купівлі майна, що мала бути укладена в строк та у порядку обумовленому договором, договір за своєю суттю та формою є основними договором купівлі-продажу нерухомого майна.

До попереднього договору застосовуються всі норми та правила, які застосовуються до договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір № К-12/01/06 від 12 січня 2006 року є дійсними та таким, що має відповідні правові наслідки для сторін. Так, сторони домовились щодо всіх істотних умов Договору. Така домовленість підтверджується письмовими доказами, що є невід’ємною частиною Договору та виконанням сторонами умов Договору. Зокрема, відповідач листами від 06 березня 2006 року, 15 вересня 2006 року, 05 березня 2008 року повідомив позивача про згоду щодо укладання Договору. Зазначені листи в силу пункту 10.3. Договору є невід’ємною частиною Договору, тому позивач здійснив оплату вартості майна за спірним Договором.

В той же час, відповідач частково і неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором і не уклав з позивачем угоди купівлі-продажу частини майна: нежитлової будівлі літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлових приміщень №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлових приміщень підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”- які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Також відповідач безпідставно ухилився від виконання свого зобов’язання щодо нотаріального посвідчення Договору.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла виснову про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ фірма «Ідалія» а тому, вони є такими, що підлягають задоволенню.

Третя особа – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в запереченнях проти позову, посилається на те, що на момент укладення спірного договору , частина нежитлових будівель, що є предметом продажу, а саме нежитлові будівлі літ “Г4-3” загальною площею 774.6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, знаходились та знаходяться в іпотеці у банка.

З наявного у справі договору іпотеки № 6806Z67 (том І, арк. спр. 74), вбачається, що нежитлову будівлю літ “Г4-3” загальною площею 774.6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, за умовами вказаного договору ТОВ «Таміра» було передано в іпотеку ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в забезпечення кредитного договору № 6805К85 від 07.09.05р. (том І, арк. спр.77), укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ольга».

З даного договору іпотеки № 6806Z67 вбачається, що його укладено між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Таміра» 27.03.2006 році, тоді , як спірний договір № К-12/01/06 було укладено ТОВ «Таміра» та ТОВ фірма «Ідалія» 12.01.06 року. Отже, посилання прокурора та третьої особи на ст. 9 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої відчуження предмету іпотеки має відбуватися виключно на підставі згоди іпотекодавця є неспроможними, оскільки на момент укладення спірного договору , частина нерухомого майна, яке є предметом договору № К-12/01/06 не перебувала в іпотеці.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Щодо посилань третьої особи на відсутність нотаріального посвідчення спірного договору № К-12/01/06 від 12.01.06р., як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд зазначає, що у зв’язку з вказаною обставиною ( ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору), ТОВ фірма «Ідалія» і звернулась зо суду з відповідним позовом.

Також колегія судді не приймає доводи третьої особи щодо відсутності у спірному договорі № К-12/01/06 від 12.01.06р. строку , у який сторони погодили укласти основний договір, як то передбачено ст. 635 ЦК України, з урахуванням зазначеного вище, а саме того, що даний договір містить всі істотні умови договору купівлі-продажу та за своєю суттю є основним договором купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того пунктом 8.3 спірного договору сторони визначили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними усіх своїх зобов’язань за цим договором.

Щодо посилань третьої особи на відсутність доказів про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності у осіб позивача та відповідача, які уклали договір № К-12/01/06 від 12.01.06р., суд зазначає на таке.

З тексту спірного договору вбачається , що від позивача він був підписаний директором Фоменко Т.А., від відповідача – директором Кирєєвою І.В.

Відповідно до ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності особи встановлюється цим кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку , встановлених законом. Відповідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Проте, третя особа, посилаючись на відсутність у осіб позивача та відповідача, які уклали договір № К-12/01/06 від 12.01.06р. необхідного обсягу цивільної дієздатності не надала суду відповідних доказів, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо тверджень третьої особи про відсутність згоди загальних зборів учасників відповідача щодо надання згоди про відчуження нерухомого майна, суд зазначає, що відповідно до положень ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

З наявного у справі статуту відповідача вбачається, що до компетенції зборів учасників товариства належить питання надання директору товариства попередньої згоди на укладання угод про відчуження основних засобів. Директор розпоряджається майном та коштами товариства, укладає будь-які угоди за умови дотримання вимог, визначених підпунктом м)ч.1 п.6.2 статуту.

Відповідно до положень ст. 241 ЦК України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє , вчинила дії , що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи відсутні та третьою особою не надані належні докази того, що уповноважені органи товариства відповідача звертались з повідомленнями щодо визнання спірного договору недійсним з підстав перевищення директором повноважень, доказів розгляду таких справ в судах України ні позивачем, ні відповідачем,ні третьою особою суду не надано.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідач у даній справі (ТОВ «Таміра») , заперечуючи проти позову, не вказує на зазначені обставини, як на підставу для відмови в задоволенні позову, а тому суд, приходить до висновку про схвалення уповноваженими органами ТОВ «Таміра» спірного договору.

За таких обставин, суд зауважує, що посилання третьої особи на порушення порядку укладення спірного договору , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке порушення норм статуту може свідчити про порушення прав та охоронюваних законом інтересів прав ТОВ «Таміра», а не третьої особи. В тім, ТОВ «Таміра», як було зазначено вище, не посилається на ці обставини, як на підставу заперечень проти позову.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що договір № К-12/01/06 від 12.01.06р. відповідає вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів задовольняє позовні вимоги ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Таміра" про визнання дійсним договору №К-12/01/06 від 12.01.2006р. , укладеного між ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра", а також про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”, які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257 в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене позивачем при поданні позову , що становить 85,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

До того ж, суд приймає до уваги, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» держане мито з позовних вимог майнового характеру, до яких, зокрема відноситься і спір про право власності встановлено у розмірі 1 відсоток від суми позову. Тобто за розгляд позовних вимог про визнання права власності позивач мав сплатити 1 відсоток від вартості майна – 61310,83 грн. Проте, враховуючи, що Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено максимальний граничний розмір державного мита в сумі 25500,00 грн., з позивача підлягає стягненню в дохід державного бюджету державне мито в сумі 25500,00 грн. , яке підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 220, 328, 334 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника ТОВ фірма «Ідалія»Скоркіною І.С., що діє на підставі довіреності, виданої Герасимовою В.В.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати дійсними договір № К-12/01/06 від 12 січня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таміра”.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (адреса: 61044, м.Харків, проспект Московський, будинок 257, код ЄДРПОУ 33122269) право власності на нежитлову будівлю літ “Г4-3”загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. “Г-1”, нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. “Г-1”- які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” (адреса: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 24, код ЄДРПОУ 22610495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (адреса: 61044, м.Харків, проспект Московський, будинок 257, код ЄДРПОУ 33122269) витрати зі сплати державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (адреса: 61044, м.Харків, проспект Московський, будинок 257, код ЄДРПОУ 33122269) 25500,00 грн. державного мита до державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” (адреса: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 24, код ЄДРПОУ 22610495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (адреса: 61044, м.Харків, проспект Московський, будинок 257, код ЄДРПОУ 33122269) витрати зі сплати державного мита у розмірі 25500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили та надання позивачем доказів сплати до державного бюджету державного мита у розмірі 25500,00 грн.

Головуючий суддя суддя

суддя

Повний текст рішення у справі № 61/68-10 (н.р. 29/ 286-09) оголошено в судовому засіданні 13.05.2010р.