Рішення № 10053248, 17.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2010 р. Справа № 59/135-10

вх. № 3514/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Зоркін С.В., за довіреністю від 01.01.2010р.;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл", м. Харків

про стягнення 25803,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, якій просить стягнути з відповідача 25803,48 грн. заборгованості, з яких: 19009,70 грн. становить сума основної заборгованості, 3759,43 грн. - інфляційні, 2271,71 грн. - пеня та 762,68 грн. - 3% річних, що виникли на підставі неналежного виконання відповідачем вимог договору поставки № 22-ПР, укладеного між сторонами 11.05.2007р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита в сумі 258,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позоову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Ухвалою від 19.04.2010р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів (копія ухвали суду одержана відповідачем 26.04.2010р.), приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

11 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квітень-Харків" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (відповідач по справі) був укладений договір поставки № 22-ПР, у відповідності до п. 1.1. якого позивач зобов’язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність відповідача товари на підставі погодженої сторонами специфікації, яка є невід"ємною частиною цього договору, у відповідності із поданим відповідачем замовленням, а відповідач зобов"язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору. Право власності на товар переходить до відповідача в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору оплата повинна здійснюватися на умовах відстрочення платежу 25 календарних днів з моменту поставки.

Згідно з п. 3.1. договору датою приймання товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної відповідачем.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі з додержанням вимог договору. Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Однак, відповідач в порушення договірних умов, станом на момент винесення рішення по справі не здійснив повної оплати поставленого йому товару ( в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами та виписки з банківського рахунку відповідача), в зв"язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість, що становить 19009,70 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором поставки, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 19009,70 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

          Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.2. договору поставки у випадку затримки оплати товару відповідачем, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2271,67 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 762,68 грн. відповідають діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 3759,43 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем станом на момент звернення позивача із позовом, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 546, 548, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (61036, м. Харків, вул. Войкова, б. 1-а, код ЄДРПОУ 34482413, р/р 2600544452001 в АКБ "Киевская Русь", м. Київ, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Харків" (61145, м. Харків, вул. Шатилова дача, б. 4, код ЄДРПОУ 34630290, р/р 2600364703 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) 19009,70 грн. основної заборгованості, 3759,43 грн. інфляційних, 2271,71 грн. пені та 762,68 грн. 3% річних; 258,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 18.05.2010р.

Справа № 59/135-10