Ухвала суду № 10052740, 07.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"07" червня 2010 р.Справа № 02-2/4-186

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Суддя , розглянувши позовну заяву № 91 від 01.06.2010р. Тернопільського районного споживчого товариства, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 Тернопільської області про усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину павільйону в с. Настасів шляхом примусового виселення ОСОБА_2 та передачі приміщення Тернопільському РайСТ, та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2700 грн. 00 коп., вважає матеріали недостатніми для порушення провадження з огляду на те, що:

- до матеріалів позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі згідно розділу ІІІ ст. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року №15, оскільки при сплаті державного мита шляхом перерахування з рахунку платника до заяви додається оригінал платіжного доручення з написом кредитної установи такого змісту: “Зараховано в дохід державного бюджету ...грн. /дата /” , скріплений першим та другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. При цьому, кошти на оплату державного мита сплачуються до Державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р 31111095700002, назва одержувача платежу - УДК у м. Тернополі, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, назва банку одержувача ГУДКУ у Тернопільській області. Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями) із позовних заяв майнового характеру сплачується державне мито в сумі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.00 коп.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” передбачено, що державне мито із позовних заяв немайнового характеру оплачується за ставками у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 грн.). Крім того, якщо в одній позовній заяві обєднані вимоги майнового та немайнового характеру, то у відповідності з п. 36 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993р. „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року № 15, державне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового, так і немайнового характеру. Як вбачається з долученого заявником до позовної заяви платіжного доручення № 113 від 31.05.2010р. про сплату державного мита, в графі „Отримувач” міститься відмітка „Господарський суд в Тернопільській області”, тому господарський суд не може його визнати належним доказом про сплату державного мита, крім того, сплачено лише 102 грн. 00 коп. державного мита, та не подано доказів сплати державного мита із вимоги про усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину павільйону в с. Настасів шляхом примусового виселення та передачі приміщення Тернопільському РайСТ;

- до матеріалів позовної заяви не додано також доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються до Державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі. Як вбачається з долученого заявником до позовної заяви платіжного доручення № 114 від 31.05.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., в графі „Отримувач” міститься відмітка „Господарський суд в Тернопільській області”, тому господарський суд не може його визнати належним доказом про сплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі п. п. 4, 10 ст. 63 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, п. п. 4, 10 ст. 63, 86 ГПК України, суддя господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Тернопільського районного споживчого товариства, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль № 91 від 01.06.2010р. та додані до неї документи (в тому числі платіжні доручення: № 113 від 31.05.2010р. про сплату державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та № 114 від 31.05.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.), повернути без розгляду.

2. Повернути Тернопільському районному споживчому товариству, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, ідент. код 01767347 з Державного бюджету державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., сплачене згідно платіжного доручення № 113 від 31.05.2010р.

3. Повернути Тернопільському районному споживчому товариству, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, ідент. код 01767347 з Державного бюджету - 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаціно технічне забезпечення судового процесу, сплачене згідно платіжного доручення № 114 від 31.05.2010р.

Повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з позовом до Господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя