Рішення № 10052735, 15.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р.Справа № 2/43-654

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача Комунального автотранспортного підприємства вул. Рєпіна, 14, м.Тернопіль, 46020

про стягнення 74968 грн. 46 коп. заборгованості та штрафних санкцій

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. довіреність від 19.02.2010р.

відповідача:

Суть справи: Позивач предявив позов про стягнення 74968 грн. 46 коп., з яких: 25811 грн. 40коп. проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 80652 грн. станом на 27.05.2010р., які відповідач повинен перерахувати позивачеві згідно рішення господарського суду Тернопільської області №7/3-79 від 30.01.2007р.; 41699 грн. 51 коп. - інфляційні та 7457 грн. 55 коп. річні.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що:

- проценти в сумі 25811 грн. 40коп. стягненню не підлягають.

Пояснює, що із позовної заяви незрозуміло чим позивач керувався, предявляючи дані проценти. Стаття Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, таких відносин не регулює.

- інфляційні та річні також не визнає, посилаючись на те, що його борг перед позивачем складає 79391 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні перед розглядом справи представнику позивача розяснено його права і обовязки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

2) Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Отже, вимогами чинного законодавства передбачено, що зобовязання про перерахування 114 391 грн. виникло на підставі договору оренди від 25.02.2005р. та рішення господарського суду Тернопільської області №7/3-79 від 30.01.2007р., і припиняється після перерахування коштів в повній сумі.

3) Позивач стверджує, що рішення господарського суду Тернопільської області №7/3-79 від 30.01.2007р. відповідачем не виконано. Із суми боргу 114 391 грн. перераховано 35000грн. Борг складає 80 652 грн., в тому числі 1143 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач визнає суму боргу в розмірі 79 391грн. Пояснює, що суми держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не входять в зобовязання, які виникли із договору.

4) При розгляді даного питання суд встановив, що

- сума 1261 грн. (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) не входить в суму зобов'язання, тому дана сума не може сплачуватись з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних.

Відтак, розрахунок втрат від інфляції та річні проводиться судом виходячи із суми 79 391 грн.;

- згідно ст.ст. 625 та 536 Цивільного кодексу України, за період з 01.04.2007р. по 30.04.2010р. відповідач повинен сплатити позивачеві втрати від інфляційних процесів в сумі 41699 грн. 51 коп. та 7457 грн. 55 коп. 3% річних від простроченої суми;

- ст. 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором або законом.

Договором оренди не передбачений розмір річних за неоплату здійснених поліпшень, тому суд виходить із розміру річних 3%, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України. Так-як, ст. 625 доповнює ст. 536 Цивільного кодексу України.

5) Позивач просить стягнути 25811 грн. 40коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В позовній заяві №13 від 13.04.2010р. та в заяві №26 від 27.05.2010р. позивач, пояснюючи підстави стягнення 25811 грн. 40коп., посилається на:

- ст. 198 Господарського кодексу України. Дана стаття передбачає: "відсотки за грошовими зобовязаннями застосовуються в розмірі та в порядку, зазначених законом або договором". В договорі стягнення відсотків за неоплату здійснених поліпшень не передбачено.

Законом України №543/96 ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не передбачено стягнення процентів за користування чужими коштами.

Даним Законом передбачено стягнення пені, при наявності її розміру в договорі.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України і вищезазначений Закон тлумачать, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, якщо інше не передбачено договором або законом.

Законом, як зазначено вище, за неналежне виконання грошових зобов'язань стягуються штрафні санкції, а саме пеня (ст. 230 Господарського кодексу України) при наявності її розміру в договорі.

При чому не зрозуміло, який відсоток застосовує позивач у своєму розрахунку і чим він передбачений.

При таких обставинах слід вважати, що проценти за користування чужими грошовими коштами предявлені позивачем необґрунтовано і позов в даній частині задоволенню не підлягає.

6) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 491 грн. 57 коп. слід покласти на відповідача.

7) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства вул. Рєпіна, 14, м.Тернопіль (ідент. код 32549774):

- на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1): 41699 грн. 51 коп. втрат від інфляційних процесів; 7457 грн. 55коп. річних; 491 грн. 57 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2) В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «15»червня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя