Ухвала суду № 100527205, 23.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 жовтня 2021 року м. Рівне№460/14212/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою

ОСОБА_1

до Військової частини А0409

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0409, в якому просив суд:

-визнати бездіяльність Військової частини А0409 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно - протиправною;

-зобов`язати Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 19.03.2014 по 16.07.2020.

Згідно з п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши відповідність позовної заяви ст.160, 161 КАС України суддя встановив наступне.

Відповідно до ч.1, 5 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, судом встановлено факт пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абз.1 п.4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 за №232; далі - Інструкція №232).

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (надалі по тексту також - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі - Порядок №178).

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (надалі по тексту також військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини."

Зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, суд вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.05.2021 по справі №380/5093/20 і від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

Отже, в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся 18.10.2021.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини А0409 (по стройовій частині) від 16.07.2020 №177 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, і направлено для зарахування на військовий облік до Гощанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відомості щодо виплати позивачеві спірної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вказаний наказ не містить.

Також судом встановлено, що листом від 04.08.2021 Військова частина А0105 повідомляла позивача, що за відсутності його рапорту законних підстав для виплати компенсації за неотримане речове майно немає.

Тобто, в будь-якому випадку місячний строк звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 пропущено.

За встановлених обставин, підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду у суду відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI).

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX з 01.01.2021 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2270,00 грн.

За змістом приписів ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, відповідно до яких вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту даного адміністративного позову судом встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку належало сплатити 908,00 грн. судового збору.

Проте, позивач доказів сплати судового збору до матеріалів справи не долучив.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Проте, з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що станом на дату подання такої позовної заяви (18.10.2021) позивач не є військовослужбовцем та даний позов не є справою (спором), пов`язаною з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Також, позивачем не надано доказів, що він є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і саме у цьому становищі подає позов до суду у справі, пов`язаної з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, а тому посилання позивача на п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI як підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" викладена Верховним Судом в ухвалі від 08.05.2019 в справі № 2040/6663/18.

Оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, в даному випадку не застосовується, то в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування; документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керуючись ст.169 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0409 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя С.А. Борискін