Рішення № 10052630, 14.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 14/9-266 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" вул. Червоноткацька, 44, м.Київ,02660

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." вул. Текстильна, 30-а, м.Тернопіль,46010

про cтягнення заборгованості в сумі 55882,92 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Денис А.І., довіреність

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітак", м. Київ звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль про cтягнення, з урахуванням поданих уточнень, заборгованості в сумі 54867,92 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості виготовленої продукції по договору, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив що ним частково погашено заборгованість, що слугує підставою для проведення перерахунку сум боргу та штрафних санкцій, а відтак і підставою для відкладення розгляду справи.

За відсутності наведених у ст.77 ГПК України підстав та зважаючи на закінчення встановлених ст.69 ГПК України термінів розгляду справи, судом клопотання про відкладення розгляду справи відхилено.

В процесі розгляду справи представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.

Розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

03 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ітак" - Виконавець (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." - Замовник (відповідач по справі) укладено договір на виготовлення продукції №82 (далі Договір), згідно із п.1.1 якого Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виготовити флексографічним способом і передати у власність Замовника печатну продукцію (далі продукція), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах даного Договору.

Згідно взятих на себе по Договору зобов'язань Виконавцем виготовлено та поставлено Замовнику продукцію на загальну суму 73 683 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №ИТ-1184 від 18.05.2009р.

Однак, відповідачем, своє зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої продукції в повному обсязі виконане не було, зважаючи на що останнім допущено заборгованість на час розгляду спору судом в сумі 38 485 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно із п.2.2. Договору оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на основі рахунків - фактур наступним чином: 20% передоплата вартості продукції до початку виготовлення, але не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури; 80% на протязі 21 календарного дня після поставки продукції Замовнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

          Однак, як слідує із поданих позивачем виписок із банківського рахунку про рух грошових коштів, на час звернення його до суду (станом на 11.02.2010 року) у відповідача існує заборгованість по оплаті вартості поставленої продукції в сумі 39 500 грн. На час розгляду спору судом борг відповідачем було погашено частково в сумі 1015 грн.; на вказану суму розмір позовних вимог господарюючим суб"єктом було зменшено, а відтак має місце нова ціна позову (54867,92 грн.), виходячи з якої і вирішується спір ( п. 17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351) .

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.6.2. Договору у разі порушення Замовником п.2.2. чи п.4.2. Договору він зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожен день прострочення.

          Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню за період з 09.06.2009р. по 11.02.2010р. в сумі 4 646,94 грн., 3% річних в сумі - 1 502,88 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2383,14 грн. Оцінивши даний розрахунок пені та 3% річних, суд вважає, що розрахунки проведені не у відповідності з вимогами ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зважаючи на що до задоволення підлягає пеня в розмірі 4530,05 грн., 3% річних в сумі 855,71 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3886,02 грн.

В частині стягнення пені в сумі 116,89 грн., 3% річних в сумі 647,17 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 760,92 грн. слід відмовити.

          Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, при вирішенні спору, суд враховує, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення 38 485 грн. заборгованості по оплаті виготовленої продукції, пені в сумі 4530,05 грн., 3% річних в сумі 855,71 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 760,92 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.                    

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна,30А, м.Тернопіль, р/р 260050330158 в ВАТ "БМ Банк", МФО 380913, код ЄДРПОУ 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" (вул.Червоноткацька,44, м.Київ, р/р 26002262900130 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м.Києва, МФО 380537, код ЄДРПОУ) - 38 485 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. заборгованості по оплаті виготовленої продукції, пені в сумі 4530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) 05 коп., 3% річних в сумі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 760 (сімсот шістдесят ) грн. 92 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна,30А, м.Тернопіль, р/р 260050330158 в ВАТ "БМ Банк", МФО 380913, код ЄДРПОУ 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" (вул.Червоноткацька,44, м.Київ, р/р 26002262900130 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м.Києва, МФО 380537, код ЄДРПОУ) - 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 42 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 192 (сто дев'яносто дві) грн. 77 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення пені в сумі 116,89 грн., 3% річних в сумі 647,17 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 760,92 грн. відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя