Рішення № 10052585, 19.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2010 р.Справа № 14/4-85 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" вул. М. Драгомирова, 4, оф.122,Київ 103,01103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" вул. Подільська, 38а,Тернопіль,46006

про cтягнення заборгованості в сумі 25195,46 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Закаблуковський С.В., довіреність від 02.02.20 р.;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" про cтягнення заборгованості в сумі 25195,46 грн.

          Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 25195,46 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, однак 16.02.2010 р. на адресу господарського суду Тернопільської області поступило клопотання ТОВ "Ровекс" про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити свого представника в судове засідання.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення за необґрунтованістю його належними доказами та відсутністю підстав, що наведені у ст. 77 ГПК України, відтак його слід відхилити.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

03 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" Постачальник - (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - Покупець (відповідач по справі) укладено Договір поставки № 3ДП8 (надалі-Договір), відповідно до якого ТОВ "Торговий дім "Ласуня" зобов'язується поставляти та передати у власність ТОВ "Ровекс" товари, а ТОВ "Ровекс" зобов'язувався приймати такі товари та здійснювати їх оплату, на умовах та в строки, визначені Договором.

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань ТОВ "Торговий дім "Ласуня" здійснено поставку ТОВ "Ровекс" товару на загальну суму 24109,14 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ЛВ -0006564 від 07.09.2009 р. та № ЛВ - 0006857 від 17.09.2009 р.

Відповідно до п.6.4 договору ТОВ "Ровекс" зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар з відстрочкою з моменту поставки такого товару 30 (тридцять) календарних днів.

Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару виконані не були, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість в сумі 24109,14 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду залишається несплаченою.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Розрахунку заборгованості за поставлений ТОВ "Ровекс" товар, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 25195,76 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду в установленому порядку не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 6.4. Договору контрагентами по договору узгоджено строк оплати вартості поставленого товару на протязі 30 календарних днів з моменту його поставки.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за затримку платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Згідно поданих розрахунків суми заборгованості ТОВ "Ровекс" за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу визначено пеню в розмірі 947,90 грн., та 3% річних в сумі 138,72 грн.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" 24109,14 грн. основного боргу, 947,90 грн. пені та 3% річних в сумі 138,72 грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ЗКПО 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" (м. Київ, вул.М.Драгоманова, 4, оф.122, р/р 2600000970337 у КРД "Райффайзен Банк Аваль" МФО 322904, код ЕДРПОУ 32310083) - 24109 (двадцять чотири тисячі сто дев'ять) грн. 14 коп. основного боргу, 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 90 коп. пені та 138 (сто тридцять вісім) грн. 72 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ЗКПО 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" (м. Київ, вул.М.Драгоманова, 4, оф.122, р/р 2600000970337 у КРД "Райффайзен Банк Аваль" МФО 322904, код ЕДРПОУ 32310083) - 251(двісті п'ятдесят одну) грн. 96 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення ______через місцевий господарський суд.

Суддя