Рішення № 100525507, 23.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 р. Справа№200/4223/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

12 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 3035 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просив:

1. визнати протиправними дії Військової частини 3035 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби із розрахунку базовий місяць – січень 2008 року;

2. визнати протиправними дії Військової частини 3035 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби з урахуванням винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду;

3. зобов`язати Військову частину 3035 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби із розрахунку базовий місяць – січень 2008 року;

4. зобов`язати Військову частину 3035 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби з урахуванням винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, з урахуванням виплаченої суми;

5. стягнути з Військової частини 3035 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року з урахуванням середньоденного грошового забезпечення – 565,23 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

19 квітня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

19 липня 2021 року суд постановив ухвалу про витребування доказів у відповідача та Центрального архівного відділу Національної гвардії України.

19 липня 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС; призначив підготовче засідання на 17 серпня 2021 року.

17 серпня 2021 року за наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08 вересня 2021 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені в порядку, визначеному КАС.

Учасники справи/їх представники до судового засідання не з`явилися.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 05 червня 2020 року він звільнений з військової служби. У зв`язку з цим у відповідача виник обов`язок провести з ним повний розрахунок з виплатою всіх належних сум.

Позивач доводить, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у Військовій частині 3035, тобто за період з 23 березня 2004 року по 05 червня 2020 року, з розрахунку базовий місяць – січень 2008 року.

Оскільки індексація грошового забезпечення проводилась без урахування цього базового місяця, позивач вважає, що відповідач виплатив йому індексацію в розмірі меншому, ніж встановлено законодавством.

Позивач зазначає, що під час визначення грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не врахував винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС, виплата якої не мала разового характеру. Це призвело до виплати одноразової грошової допомоги в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Також позивач вказує на те, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року.

Вважаючи дії (бездіяльність) відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Відповідач наголошував, що обчислення індексації грошового забезпечення, в тому числі визначення базового місяця, належить до його виключної компетенції.

Зауважував, що застосування базового місяця – січень 2008 року для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження ним військової служби у Військовій частині 3035 суперечитиме Порядку проведення індексації грошового забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Стверджував, що правомірно не включив винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, тому що ця винагорода не має постійного характеру.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач вважав безпідставними, покликаючись на відсутність вини Військової частини 3035 у не проведенні повного розрахунку, що, на його погляд, виключає можливість застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України.

На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.

Правом на подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористалися.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради 28 жовтня 2020 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, про що свідчить витяг з протоколу засідання комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 10 серпня 02015 року № 62.

Відповідач – Військова частина 3035 Національної гвардії України (ідентифікаційний код: 23313902) зареєстрована як юридична особа 01 березня 2004 року, про що 27 січня 2015 року до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 01 червня 1992 року по 05 червня 2020 року, що встановлено на підставі послужного списку, в тому числі у Військовій частині 3035 – з 23 березня 2004 року по 05 червня 2020 року:

з 23 березня 2004 року по 30 липня 2004 року – помічник начальника військового наряду 3 патрульного взводу спеціальної патрульної роти 2 патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ командира 15 полку від 23 березня 2004 року № 63);

з 30 липня 2004 року по 22 листопада 2011 року – начальник військового наряду 3 патрульного взводу спеціальної патрульної роти 2 патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ командира 15 полку від 30 липня 2004 року № 159);

з 22 листопада 2007 року по 23 квітня 2008 року – начальник варти стрілецької роти (з охорони спеціального складу та забезпечення навчального центру) 3 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ командира 15 полку від 22 листопада 2007 року № 246);

з 23 квітня 2008 року по 08 вересня 2009 року – помічник начальника військового наряду 3 патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1 патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ командира 15 полку від 23 квітня 2008 року № 82);

з 08 вересня 2008 року по 30 грудня 2008 року – начальник військового наряду 3 патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1 патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ командира 15 полку від 08 вересня 2008 року № 181);

з 30 грудня 2008 року по 16 грудня 2009 року – командир 2 патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1 патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ НУ СХТрК від 30 грудня 2008 року № 40о/с);

з 16 грудня 2009 року по 02 червня 2011 року – офіцер (з комплектування військовослужбовців за контрактом) групи комплектування та кадрової роботи штабу 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ НУ СХТрК від 16 грудня 2009 року № 46о/с);

з 02 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року – начальник військового наряду 1 патрульного взводу спеціальної патрульної роти патрульного батальйону 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ НУ СХТрК від 02 червня 2011 року № 30о/с);

з 31 жовтня 2011 року по 07 лютого 2012 року – офіцер групи комплектування та кадрової роботи штабу 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (наказ НУ СХТрК від 31 жовтня 2011 року № 62о/с);

з 07 лютого 2012 року по 19 грудня 2014 року – старший офіцер (з комплектування та проходження служби рядовим, сержантським і старшинським складом) групи комплектування та проходження служби особовим складом 15 полку управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України (Військова частина 3035) (наказ НУ СХТрК від 07 лютого 2012 року № 6о/с);

з 19 грудня 2014 року по 30 січня 2019 року – начальник відділення кадрів 15 полку Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (Військова частина 3035) (наказ начальника СТУ від 19 грудня 2014 року № 62о/с);

з 30 січня 2019 року по 05 червня 2020 року – офіцер відділення кадрів 15 полку Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (Військова частина 3035) (наказ начальника СТУ від 30 січня 2019 року № 10о/с).

05 червня 2020 року згідно з наказом командира Військової частини 3035 (по стройовій частині) від 05 червня 2020 року № 120 припинений контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України, а капітан ОСОБА_1 , звільнений відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 08 травня 2020 року № 85о/с у запас за станом здоров`я, виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

У зв`язку зі звільненням позивача з військової служби у відповідача виник обов`язок провести з ним повний розрахунок при звільненні.

Наказ командира Військової частини 3035 (по стройовій частині) від 05 червня 2020 року № 120 передбачав виплату ОСОБА_1 :

- відповідно до Інструкції про порядок грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200, та розпорядження командувача Національної гвардії України від 27 грудня 2019 року № Р-39 премії з 01 по 31 травня, з 01 по 05 червня 2020 року у розмірі 105% від посадового окладу; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- відповідно до Інструкції про порядок грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік – 14 діб, за 2016 рік – 14 діб, за 2017 рік – 14 діб, за 2018 рік – 14 діб, за 2019 рік – 14 діб, за 2020 рік – 14 діб;

- грошової компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік.

Згідно з довідкою Військової частини 3035 від 12 травня 2021 року № 174 про основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 05 червня 2020 року, в червні 2020 року позивачу нараховано 315 678,07 грн, в тому числі посадовий оклад – 705,00 грн, оклад за військове звання – 211,67 грн, надбавка за вислугу років – 458,34 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 687,51 грн, премія – 5 181,75 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень – 70,60 грн, індексація – 36,09 грн, винагорода за участь в АТО/ООС – 5 486,56 грн, одноразові виплати, включаючи одноразову грошову допомогу при звільненні – 302 840,55 грн.

Відомість № 120 про нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини 3035 за червень місяць 2020 року свідчить, що в червні 2020 року позивачу нараховано 315 677,97 грн, в тому числі посадовий оклад – 705,00 грн, оклад за військове звання – 211,67 грн, надбавка за вислугу років – 458,34 грн, надбавка за таємність – 70,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 687,51 грн, премія – 5 181,75 грн, компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій – 48 270,60 грн, індексація – 36,09 грн, одноразова грошова допомога при звільненні – 241 353,00 грн, компенсація за невикористану відпустку – 13 216,95 грн, винагорода за участь в АТО/ООС – 5 486,56 грн.

З цією суми утриманий податок на доходи фізичних осіб 18% - 56 822,03 грн та військовий збір – 4 735,17 грн; позивачу компенсований податок на доходи фізичних осіб в сумі 56 822,03 грн та виплачено 310 942,80 грн.

Факт виплати ОСОБА_1 310 942,80 грн підтверджений відомістю № 123 на перерахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини 3035 Національної гвардії України за червень 2020 року від 11 червня 2020 року та платіжним дорученням від 11 червня 2020 року № 1146.

З приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, про що свідчить довідка Військової частини 3035 від 05 червня 2020 року № 22/860; а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що підтверджено довідкою Військової частини 3035 від 05 червня 2020 року № 22/861. Ці обставини також підтверджені наказом командира Військової частини 3035 по стройовій частині від 05 червня 2020 року № 120.

Починаючи з березня 2015 року у складі грошового забезпечення позивач отримував винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС, розмір якої щомісяця різнився, про що свідчать особисті картки на грошове забезпечення ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини 3035 (по стройовій частині) від 05 червня 2020 року № 120 станом на 05 червня 2020 року вислуга років ОСОБА_1 на військовій служби у календарному обчисленні складала 28 років 00 місяців 04 дні.

Згідно з довідками Військової частини 3035 від 02 березня 2021 року № 40/35/32-312 «АЗ», від 12 травня 2021 року № 40/35/32-76 та від 03 серпня 2021 року № 332 при звільненні ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована в сумі 241 353,00 грн, із розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У складі грошового забезпечення враховані: посадовий оклад – 4 230,00 грн, оклад за військове звання – 1 270,00 грн, надбавка за вислугу років 50% - 2 750,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 50% - 4 125,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10% - 423,00 грн, премія 105% - 4 441,50 грн.

Інші види грошового забезпечення, в тому числі винагорода участь в АТО/ООС, під час обчислення грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не включалися.

З приводу проведення індексації грошового забезпечення позивача суд встановив такі обставини.

На підставі особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2004-2017 роки, які надані Центральним архівом Національної гвардії України, суд встановив, що індексація грошового забезпечення позивача виплачувалась наступним чином:

2004 рік – індексація не виплачувалась;

2005 рік – індексація не виплачувалась;

2006 рік – травень – 57,53 грн, червень – 42,58 грн, липень – 226,00 грн, серпень – 40,67 грн, вересень – 40,67 грн, жовтень – 40,67 грн;

2007 рік – лютий – 9,45 грн, березень – 9,45 грн, квітень – 16,80 грн, травень – 17,95 грн, червень – 17,95 грн, жовтень – 23,56 грн;

2008 рік – лютий – 41,46 грн, червень – 60,17 грн, липень – 64,05 грн, серпень – 73,34 грн, вересень – 73,34 грн, жовтень – 8,44 грн, листопад – 8,70 грн, грудень – 25,63 грн;

2009 рік – січень – 131,80 грн + 98,34 грн, липень – 9,37 грн + 9,37 грн, серпень – 18,73 грн, вересень – 26,76 грн, жовтень – 26,76 грн, листопад – 26,76 грн, грудень – 26,76 грн;

2010 рік – січень – 3,00 грн, квітень – 13,37 грн, травень – 27,53 грн, червень – 40,14 грн, листопад – 35,37 грн, грудень – 35,96 грн;

2011 рік – січень – 36,70 грн, лютий – 52,70 грн, березень – 52,70 грн, квітень – 72,96 грн, травень – 87,36 грн, червень – 100,80 грн, липень – 100,80 грн, серпень – 113,28 грн, вересень - –13,28 грн, жовтень – 113,28 грн, листопад – 2,95 грн;

2012 рік – індексація не виплачувалась;

2013 рік – індексація не виплачувалась;

2014 рік – індексація не виплачувалась;

2015 рік – серпень – 437,26 грн, вересень – 437,26 грн;

2016 рік – червень – 59,45 грн. липень – 59,45 грн, серпень – 59,45 грн, вересень – 59,45 грн, жовтень – 59,45 грн, листопад – 59,45 грн, грудень – 59,45 грн;

2017 рік – січень – 59,45 грн, лютий – 59,45 грн, березень – відраховано 118,90 грн.

Згідно з довідкою Військової частини 3035 від 30 серпня 2021 року № 367 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення:

2018 рік – грудень – 71,08 грн;

2019 рік – січень – 71,80 грн, лютий – 71,80 грн, березень – 134,47 грн, квітень – 134,47 грн, травень – 134,47 грн, червень – 134,47 грн, липень – 206,72 грн, серпень – 206,72 грн, вересень – 206,72 грн, жовтень – 206,72 грн, листопад – 206,72 грн, грудень – 216,51 грн;

2020 рік – січень – 216,51 грн, лютий – 216,51 грн, березень – 216,51 грн, квітень – 216,51 грн, травень – 216,51 грн, червень – 216,51 грн.

Згідно з довідками Військової частини 3035 від 02 березня 2021 року № 40/35/32-312 «АЗ» та від 12 травня 2021 року № 40/35/32-761 останнім базовим місяцем для нарахування індексації є березень 2018 року.

Право на отримання індексації виникло в грудні 2018 року.

Індексація виплачувалася по день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, тобто по 05 червня 2020 року.

Розрахунок індексації грошового забезпечення відповідач проводив наступним чином: (базовий місяць – березень 2018 року):

грудень 2018 року – коефіцієнт – 3,70, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 71,08 грн;

січень 2019 року – коефіцієнт – 3,70, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 71,80 грн;

лютий 2019 року – коефіцієнт – 3,70, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 71,80 грн;

березень 2019 року – коефіцієнт – 7,00, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 134,47 грн;

квітень 2019 року – коефіцієнт – 7,00, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 134,47 грн;

травень 2019 року – коефіцієнт – 7,00, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 134,47 грн;

червень 2019 року – коефіцієнт – 7,00, прожитковий мінімум – 1 921,00 грн, індексація – 134,47 грн;

липень 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 007,00 грн, індексація – 206,72 грн;

серпень 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 007,00 грн, індексація – 206,72 грн;

вересень 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 007,00 грн, індексація – 206,72 грн;

жовтень 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 007,00 грн, індексація – 206,72 грн;

листопад 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 007,00 грн, індексація – 206,72 грн;

грудень 2019 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

січень 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

лютий 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

березень 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

квітень 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

травень 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн;

червень 2020 року – коефіцієнт – 10,30, прожитковий мінімум – 2 102,00 грн, індексація – 216,51 грн.

Згідно з довідкою Військової частини 3035 від 12 травня 2021 року № 174 про основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 05 червня 2020 року, позивачу виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 3 119,87 грн, в тому числі в грудні 2018 року – 71,80 грн, в квітні 2019 року – 411,10 грн, в травні 2019 року – 134,47 грн, в червні 2019 року – 134,47 грн, в липні 2019 року – 206,72 грн, в серпні 2019 року – 206,72 грн, у вересні 2019 року – 206,72 грн, у жовтні 2019 року – 206,72 грн, в листопаді 2019 року – 206,72 грн, в грудні 2019 року – 216,51 грн, в січні 2020 року – 216,51 грн, в лютому 2020 року – 216,51 грн, в березні 2020 року – 216,51 грн, в квітні 2020 року – 216,15 грн, в травні 2020 року – 216,15 грн, в червні 2020 року – 36,09 грн.

Згідно з довідкою Військової частини 3035 від 02 березня 2021 року № 40/35/32-312 «АЗ», грошове забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби становило 17 239,50 грн; грошове забезпечення за два місяці, що передували звільненню (за квітень 2020 року – 17 239,50 грн, за травень 2020 року – 17 239,50 грн); середньоденне грошове забезпечення – 565,23 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Щодо вимог позивача в частині, яка стосується індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у Військовій частини 3035 (з 23 березня 2004 року по 05 червня 2020 року) із застосуванням базового місяця – січень 2008 року.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

Поріг індексації – величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Об`єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри «101» замінені цифрами «103».

Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (тобто з січня 2003 року).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення визначає ст. 5 Закону № 1282.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону № 1282 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

11 лютого 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013» (далі – Постанова КМУ № 77).

Постановою КМУ № 77 внесені зміни до п. 1-1 Порядку № 1078, а саме в абзаці другому цього пункту цифри «101» замінені цифрами «102».

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 77 вказані зміни застосовуються з 01 січня 2016 року.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-ІV «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, серед іншого індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

П. 5 Порядок № 1078 було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п. п. 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.

На підставі п. 3 Постанови КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.

Зокрема, відповідно до пп. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:

«5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 […]».

Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.

Аналіз наведених вище правових норм зумовлює такі висновки:

- на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексом споживчих цін встановленого порогу індексації;

- індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб – роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи;

- відсутність окремого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням Порядку № 1078;

- сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону № 1282 підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті;

- правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи положення Порядку № 1078, місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

При цьому реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Отже, позивач має право на індексацію грошового забезпечення в порядку, визначеному Законом № 1282 та Порядком № 1078.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії Військової частини 3035 щодо відмови у перерахунку та виплаті індексації грошового забезпечення за період проходження служби із розрахунку базовий місяць – січень 2008 року.

При цьому суд встановив, що у Військовій частині 3035 позивач проходив службу з 23 березня 2004 року по 05 червня 2020 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби у Військовій частини 3035 із застосуванням базового місяця – січень 2008 року, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови КМУ № 1294.

Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою КМУ № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою КМУ № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно з п. 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08 серпня 2017 року зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18 квітня 2018 року зазначено, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09 лютого 2005 року слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

У листі Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 зазначено:

«Отже, якщо посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувалися у січні 2008, то сума індексації, у грудні 2017 становить 4258,75 грн (1762 х 241,7 : 100). У разі, коли посадовий оклад військовослужбовцям встановлювався у лютому 2009 року, сума індексації у грудні 2017 року становить 3087,02 грн. (1762 х 175,2 :100). Для військовослужбовців, яких було прийнято на військову службу у грудні 2015 року, лютому 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець».

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови КМУ № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

У зв`язку з тим, що п. 5 Порядку № 1078 в редакції пп. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1013 застосовується з 01 грудня 2015 року, (що передбачено п. 6 Постанови КМУ № 1013), з 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 набув право на індексацію його грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – січень 2008 року.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ № 704).

Згідно з п. 4 Постанови КМУ № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою КМУ № 704 визначено інший порядок встановлення та розмір посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Своєю чергою питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4 та 6 п. 5 Порядку № 1078: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

З огляду на викладене для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078.

Відповідно до вимог Закону № 1282 та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Таким чином, під час проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців січень 2008 року як базовий місяць підлягав застосуванню в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.

Отже, вимоги позивача в частині, яка стосується індексації його грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – січень 2008 року в період проходження військової служби у Військовій частини 3035 до 01 грудня 2015 року та з 01 березня 2018 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в грудні 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась; впродовж 2016 року індексація виплачена у червні 59,45 грн, в липні 59,45 грн, в серпні 59,45 грн, у вересні 59,45 грн, в жовтні 59,45 грн, в листопаді 59,45 грн, в грудні 59,45 грн; впродовж 2017 року індексація виплачена в січні 59,45 грн, в лютому 59,45 грн, проте в березні відраховано 118,90 грн, в квітні-грудні індексація не виплачувалась; в січні-лютому 2018 року також індексація не виплачувалась.

При цьому відповідач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість розрахунку суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також застосування в цей період січня 2008 року як базового місяця.

Докази звернення ОСОБА_1 до Військової частини 3035 з приводу перерахунку належних йому сум індексації, а також відмови відповідача провести такий перерахунок, суду не надані, а тому відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Військової частини 3035, які полягали у індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року без застосування січня 2008 року як базового місяця.

Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Військової частини 3035 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та виплатити її з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині вимоги позивача, які стосуються індексації його грошового забезпечення, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача в частині, яка стосується виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням винагороди за участь в АТО/ООС.

У ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Позивач вважає, що винагороду за участь в АТО/ООС необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру одноразової допомоги при звільненні з тих підстав, що він отримував цю виплату щомісячно.

Спірним питанням в цій частині позовних вимог є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні винагороди за участь в АТО/ООС у складі місячного грошового забезпечення.

Як свідчать приписи наведених норм, одноразова допомога при звільненні виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Суд встановив, що, починаючи з березня 2015 року по червень 2020 року ОСОБА_1 виплачувалась винагорода за участь в АТО/ООС, проте щомісячно її розмір різнився.

Щодо наявності/відсутності підстав для включення винагороди за участь в АТО/ООС до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає таке.

Правовідносини щодо виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі – АТО), інших заходах в умовах особливого періоду регламентовані постановами Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» та від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Аналіз цих нормативно-правових актів дає підстави вважати, що винагорода за участь в АТО/ООС є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в АТО/ООС, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за участь в АТО/ООС не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до Закону № 2011.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним серед іншого в постановах від 18 квітня 2019 року у справа № 431/703/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 415/3841/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 428/883/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 431/4087/16-а, від 25 вересня 2020 року у справі № 809/875/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 813/2735/17.

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19 зазначив, що винагорода за участь в АТО/ООС є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в АТО/ООС не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення,

З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями відповідача, які полягають у тому, що правові підстави для включення винагороди за участь в АТО/ООС до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.

Отже, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій дії Військової частини 3035 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби з урахуванням винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, та про зобов`язання Військової частини 3035 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби з урахуванням винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, з урахуванням виплаченої суми.

Щодо вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає ст. 117 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України і ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Суд дійшов висновку, що Військова частина 3035 діяла протиправно під час проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити індексацію за цей період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже, що на час розгляду справи повний розрахунок з позивачем не проведений.

Як наслідок, в силу положень ст. 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 листопада 2020 року по справі № 480/3105/19 навів такі правові висновки:

«58. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

60. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

61. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, Верховним Судом, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

На час розгляду справи остаточний розрахунок з позивачем не проведений, сума належної до виплати індексації грошового забезпечення відповідачем не визначена, як наслідок, суд позбавлений можливості визначити період затримки розрахунку при звільненні, розмір простроченої заборгованості, її частку в загальній сумі, що належала позивачу до виплати, та врахувати інші критерії, на які вказує Верховний Суд.

За встановлених фактичних обставин такий спосіб захисту порушеного права позивача як стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на теперішній час не може бути застосований, оскільки суд позбавлений можливості застосувати принципи справедливості, пропорційності, співмірність розміру компенсації та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з Військової частини 3035 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року з урахуванням середньоденного грошового забезпечення – 565,23 грн не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.

При цьому суд зауважує, що відмова в цій частині позовних вимог не позбавляє позивача права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після того, як такий розрахунок буде фактично проведений.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).

Докази здійснення сторонами судових витрат суду не надані, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини 3035 Національної гвардії України (ідентифікаційний код: 23313902, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини 3035 Національної гвардії України, які полягали у індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року без застосування січня 2008 року як базового місяця.

3. Зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повне судове рішення складено 23 жовтня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко