Рішення № 100525249, 23.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 року Справа № 160/12923/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1235-54/424, видану Головним управління ДПС у Дніпропетровської області від 14.07.2021 про сплату ним боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 26539, 26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 2005 році ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, проте позивач зазначає, що з 2010 року фактично підприємницьку діяльність він не здійснював та не отримував доходів від провадження підприємницької діяльності, при цьому в період нарахування єдиного соціального внеску згідно спірної вимоги, він взагалі не був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), оскільки з 20.03.1991 і по теперішній час працює на посаді майстра лісу в Павлоградському лісництві ДП «Павлоградське лісове господарство», а отже ЄСВ за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Отже, позивач у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ ще й з позивача спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. Крім того, відповідно до ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску контролюючими органами здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1235-54/424 від 14.07.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 28.08.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказану позовну заяву не визнає, заперечує проти її задоволення і просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обгрунтовує тим, що оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, то, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, здійснені відповідачем нарахування ЄСВ є законними та обґрунтованими, а, отже, підстави для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), на думку відповідача, відсутні. У зв`язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 не сплачувались нараховані суми з єдиного внеску у встановлені законодавством терміни, станом на 30.06.2021 року обліковується заборгованість з ЄСВ у розмірі 26539,26 грн. На виконання абз.1 п.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.07.2021 року №Ф-1235-54/424 на суму 26539,26 грн. та вручено платнику особисто 14.07.2021. Крім того, відповідачем зауважується, що роботодавці та фізичні особи - підприємці розглядаються законодавством як окремі платники ЄСВ. Відповідач вважає сформовану спірну вимогу правомірною та такою, що скасуванню не підлягає, оскільки позивачем у добровільному порядку не була здійснена сплата заборгованості, що виникла.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований 30.08.2005 як фізична особа-підприємець, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2 210 000 0000 000184, а також підтверджується копією свідоцтва про державне реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1 .

Крім того, з 31.08.2005 платник податків ОСОБА_1 перебуває на обліку у Західно - Донбаській об`єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується довідкою від 31.08.2005 №26р./281/505р.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа підприємець ОСОБА_1 припинив власну підприємницьку діяльність, про що 29.10.2019 був внесений запис в Єдиний державний реєстр номер: 22320060003009947, підстава: власне рішення.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 20.08.2021, за позивачем обліковується заборгованість у загальній сумі 26 539,26 грн. по єдиному внеску.

Так, контролюючим органом нараховано позивачеві єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців, нараховано єдиний внесок 09.02.2018р. на загальну суму 8448 грн.), за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.) та за 1-3 квартали 2019 року на загальну суму 8262,54 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.).

Таким чином, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2021 року №Ф-1235-54/424, якою позивачу визначено до сплати 26 539, 26 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Задля визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2021 року №Ф-1235-54/424 та відомостей інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ЄСВ ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000, останнім, згідно з приписами Закону №2464, здійснені наступні нарахування єдиного внеску:

- за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців, нараховано єдиний внесок 09.02.2018 р. на загальну суму 8448 грн.),

- за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.) та

- за 1-3 квартали 2019 року на загальну суму 8262,54 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 р.).

Таким чином, згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків - позивача відображено, зокрема, наступні не сплачені нарахування за 2017-2019 роки: нараховано розрахункову суму єдиного внеску за IV квартал 2017 року, а саме 09.02.2018 року у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені; нарахування за 2018 рік: 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2018 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15819,54грн.

Як встановлено судом, недоїмка зі сплати ЄСВ за 12 місяців 2017 року та за три квартали 2018 року на загальну суму станом на 31.10.2018 року - 15819,54грн. була включена контролюючим органом до вимоги Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-1235-54/424У, яка була оскаржена ФОП ОСОБА_1 у судовому порядку та за наслідками чого, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №160/11005/19, що набрало законної сили 13.02.2020, була визнана протиправною та скасована.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Зважаючи на те, що скасування в судовому порядку попередньої вимоги про сплату боргу від 11.05.2019 року №Ф-1235-54/424У з ЄСВ за 12 місяців 2017 року, за чотири квартали 2018 року та за 2 квартали 2019 року на загальну суму станом на 19.07.2019 року - 23785,08 грн. виключає наявність у платника (позивача у справі) обов`язку погасити такий борг за цим актом індивідуальної дії та, відповідно, наявність такого боргу, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про безпідставність та протиправність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від від 14.07.2021 року №Ф-1235-54/424 в частині визначення ФОП ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на суму 23785,08 грн.

Крім того, судом встановлено, що з 1991 - 2021 рр. ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «Павлоградське лісове господарство» та єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що додатково підтверджено довідками від 01.11.2019 р. вих. №232 та від 28.07.2021 р. вих. №130, виданих ДП «Павлоградський лісгосп», копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, факт працевлаштування позивача у Павлоградське лісництво ДП «Павлоградське лісове господарство» з 1991 - 2021 р., в тому числі і у період, за який спірною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ підтверджується відомостями трудової книжки останнього серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, а також факт сплати за нього страхових внесків за цей період роботодавцем, підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, які долучено до матеріалів справи.

Водночас, жодного доказу того, що роботодавцем не виконувався обов`язок зі сплати за ОСОБА_1 єдиного внеску відповідачем надано не було.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, відтак, ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464.

З огляду на зазначене, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 3 квартал 2019 р., тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1235-54/424 від 14.07.2021 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.07.2021 №Ф-1235-54/424 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 26539, 26 грн.

Стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя О.В. Маковська