Рішення № 100525248, 22.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Справа № 160/8644/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби України , в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Дніпровської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 23.04.2021 №UA110130/2021/000041/1;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00166.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» (далі – позивач) на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного Кодексу України (далі – МКУ). Однак, відповідач, не зважаючи на наведене вище, посилаючись на формальні підстави, зобов`язав позивача надати додаткові документи протягом 10 календарних днів. Позивач надав свої пояснення, щодо неможливості надання інших додаткових документів у 10-тиденний строк та зазначив, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією та повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Проте, на переконання позивача, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МКУ, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 23.04.2021 №UA110130/2021/000041/1, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00166. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товару у повній мірі співпадає з митною вартістю товару, що відображена у документах, поданих відповідно до ст.53 МКУ, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої ст.55 МКУ. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Дніпровської митниці Держмитслужби 30.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що декларант звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару (скло та вироби зі скла), ввезеного на митну територію України на підставі контракту від 16.05.2018 №16/05/18-1, укладеного з компанією «Vetreria di Borgonovo S.p.A» (Італія). За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 МКУ). Заявлена за ЕМД партія товару імпортована за підставі контракту від 16.05.2018 року №16/05/18-1. Згідно п.1.1 контракту: «Продавец продает, а Покупатель покупает изделия из стекла (далее по тексту - «Товар») на основании согласованных Сторонами заявок Покупателя». Згідно п.3.3 контракту «Продавец в течениие пяти дней с момента получения заявки от Покупателя предоставляет Покупателю проформу для согласования и подтверждения». Згідно п.3.4 контракту «Условия оплаты: - Покупатель оплачивает 100 (сто) процентов стоимости товара после его готовности, согласно проформе, в течении 15 рабочих дней после получения проформы; - Отсрочка платежа составляет 90 дней от даты инвойса.», в той час як специфікацією від 24.03.2021 року №14 та рахунком-фактурою від 13.04.2021 року №F 614 передбачено 50% протягом 20 банківських днів від дати підписання специфікації та 50% протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу Постачальника. Згідно п.2.3 контракту «Продавец предоставляет Сертификат происхождения на каждую партию Товара». До митного контролю та оформлення зазначені документа (Заявка, проформа, Сертифікат походження) не надано, а також порушені умови оплати, передбачені умовами контракту, в яких відсутня можливість зміни умов оплати товару специфікаціями, проформами, інвойсами чи іншими документами. Надане платіжне доручення від 01.04.2021 року №97JBKLL4, що містить лише посилання на контракт та не містить посилання на рахунок (проформу, специфікацію), що унеможливлює ідентифікацію платежу та співставлення оплати із оцінюваною партією товару. Враховуючи викладене та посередницький характер угоди, а також зазначені невідповідності умовам контракту, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Листом від 23.04.2021 року №23/04-01 декларантом повідомлено про неможливість подання будь-яких інших додаткових документів на підтвердження складових митної вартості у передбачений законом термін, проте не надано документи, щодо спростування розбіжностей у платіжних документах, описаних в попередньому повідомленні митниці. Також, позивачем повідомлено про неможливість подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.05.2018 між компанією «Vetreria di Borgonovo S.p.A» (Італія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» укладено контракт №16/05/18-1, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує “Товар” в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п.1.1 Контракту).

Відповідно до умов п.2.1. Контракту: «Товар поставляется на условиях согласно Инкотермс 2010, которые стороны согласовывают в заявках на каждую партию».

Згідно п.3.2. Контракту: «Общая стоимость настоящего Контракта определяется суммой стоимостей всех партий Товара. Стоимость каждой партии Товара определяется согласно инвойсу и включает в себя стоимость Товара, стоимость тары, упаковки и паллет».

Згідно п.2.2. Контракту: «Поставка Товара производится партиями в течение срока действия настоящего Контракта. На каждую поставку оформляется отдельный инвойс».

Крім того, в Специфікації №14 від 24.03.2021 року зазначено чіткий порядок оплати, згідно якого спочатку здійснюється передоплата в розмірі 5238,78 євро протягом 20 днів з дати підписання специфікації, а залишок оплати в розмірі 5238,77 євро протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу Постачальника.

Так, згідно Інвойсу №F614 від 13.04.2021 до Контракту №16/05/18-1 ТОВ «ПАРТНЕР ДЕКОР» зобов`язувалось сплатити компанії «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» суму в загальному розмірі 10477,55 євро в наступному порядку: до 13.04.2021 передоплата - 5238,78 євро, а до 13.05.2021 оплата - 5238,77 євро.

За платіжним дорученням в іноземній валюті від 01.04.2021 з рахунку ТОВ «ПАРТНЕР ДЕКОР» було здійснено swift-платіж в сумі 5238,78 євро, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію «Vetreria di Borgonovo S.p.A.», а також посилання на контракт №16/05/18-1 від 16.05.2018 р.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема:

- пакувальний лист (Packing list) F614 від 13.04.2021 p.;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) Р21163 від 24.03.2021 p.;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) F614 від 13.04.2021 p.;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 096926 від 13.04.2021 p.;.

- платіжний документ 97JBKLL4;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №45 від 19.04.2021 p.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка № 19/04/21-І від 19.04.2021 p.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару договір-заявка на перевезення від 12.04.2021 p.;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.01.2021;

- розрахунок ціни (калькуляція) № 24/03/2021-1 від 24.03.2021 p.;

- комерційна пропозиція № 19/03 від 19.03.2021р.;

- додаткова угода № 1 від 09.04.2019 р. по Контракту № 16/05/18-14;

- специфікація № 14 від 24.03.2021 р. до контракту № 16/05/18-1 від 16.05.2018 p.;

- контракт№ 16/05/18-1 від 16.05.2018 p.;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/07/18-1 від 11.07.2018 р.;

- договір №03/10/2019-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.10.2019p.;

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.10.2010 p.;

- заявка на виробництво № 20/03 від 20.03.2021 p.;

- лист імпортера №и29/07/20-1 від 29.07.2020 p.;

- опис товару № 19/03/21-1 від 19.03.2021 p.;

- платіжне доручення № 2296 від 23.02.2021 p.;

- митна декларація країни відправлення 21ITQVIIT0018074E3 від 13.04.2.021 p.;

- митна декларація UA110130.2021.011305 від 23.04.2021 р.

Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та зобов`язав позивача протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1.виписку з бухгалтерської документації; 2.висновок про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертних організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРТНЕР ДЕКОР” повідомило митний орган листом №23/0401 від 23.04.2020 року про те, що усі наявні у них документи були надані під час подання митної декларації, а також зазначив, що будь-які інші документи надати у 10-тиденний термін немає можливості та просив продовжити митне оформлення декларації.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2021 року №UA110130/2021/000041/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/000041/1.

Згідно рішення про коригування, суб`єкт владних повноважень збільшив митну вартість товару, в результаті чого сума переплати митних платежів склала 86 819 грн.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.04.2021 року №UA110130/2021/000041/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Водночас, не погодившись з вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу..

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу та надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровською митницею Держмитслужби 23.04.2021 оформлено рішення №UA110130/2021/000041/1 про коригування митної вартості товару.

В ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали, за висновком митного органу, виявлені у документах розбіжності та документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також ненадання декларантом документів згідно сформованого переліку на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Судом досліджені документи, надані позивачем в якості доказів підтвердження заявленої митної вартості товару, які також були надані під час митного оформлення: пакувальний лист (Packing list) F614 від 13.04.2021 p.; рахунок-проформа (Proforma invoice) Р21163 від 24.03.2021 p.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) F614 від 13.04.2021 p.; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 096926 від 13.04.2021 p.;. платіжний документ 97JBKLL4; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №45 від 19.04.2021 p.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка №19/04/21-І від 19.04.2021 p.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару договір-заявка на перевезення від 12.04.2021 p.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.01.2021; розрахунок ціни (калькуляція) №24/03/2021-1 від 24.03.2021 p.; комерційна пропозиція №19/03 від 19.03.2021 р.; додаткова угода № 1 від 09.04.2019 р. по Контракту №16/05/18-14; специфікація №14 від 24.03.2021 р. до контракту №16/05/18-1 від 16.05.2018 p.; контракт №16/05/18-1 від 16.05.2018 p.; договір про надання послуг митного брокера № 11/07/18-1 від 11.07.2018 р.; договір №03/10/2019-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.10.2019p.; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.10.2010 p.; заявка на виробництво №20/03 від 20.03.2021 p.; лист імпортера №и29/07/20-1 від 29.07.2020 p.; опис товару №19/03/21-1 від 19.03.2021 p.; платіжне доручення №2296 від 23.02.2021 p.; митна декларація країни відправлення 21ITQVIIT0018074E3 від 13.04.2021 p.; митна декларація UA110130.2021.011305 від 23.04.2021 р.

Відповідно до п.1.1 контракту №16/05/18-1 від 16.05.2018 року продавець продає, а покупець купує вироби зі скла на підставі узгоджених сторонами заявок покупця.

Поставка товару здійснюється на територію України відокремленими партіями у відповідності з інвойсами, оформленими сторонами для кожної партії товару.

У відповідних інвойсах будуть вказані асортимент, кількість, ціна товару за одиницю продукції, загальна вартість відповідної партії, порядок поставки і оплати товарів.

Пунктом 2.1. Контракту визначено, що товар поставляється на умовах Інкотермс 2010, які сторони узгоджують в заявках на кожну партію. На кожну партію оформлюється окремий інвойс.

Отже, поставка товару за цим контрактом здійснюється партіями, до кожної партії складається інвойс, в якому зазначається, окрім іншого, порядок поставки і оплати товарів, та на підставі узгоджених сторонами заявок покупця.

В Специфікації №14 від 24.03.2021 року сторони домовилися, що компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A» поставить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» товар.

Загальна сума вартості товарів згідно Специфікації №14 від 24.03.2021 становить 10477, 55 євро.

Також, у Специфікації №14 від 24.03.2021 сторони контракту узгодили порядок оплати за товар: зазначено чіткий порядок оплати, згідно якого спочатку здійснюється передоплата в розмірі 5238,78 євро протягом 20 днів з дати підписання специфікації, а залишок оплати в розмірі 5238,77 євро протягом 30 днів лі відвантаження товару зі складу Постачальника.

Відповіно до Інвойсу № F614 від 13.04.2021 до Контракту №16/05/18-1 ТОВ «ПАРТНЕР ДЕКОР» зобов`язувалось сплатити компанії «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» суму в загальному розмірі 10477,55 євро в наступному порядку: до 13.04.2021 передоплата - 5238,78 євро, а до 13.05.2021 пост оплата - 5238,77 євро.

Згідно із платіжними дорученнями №90JBKLL4 від 01.04.2021 платник ТОВ «ПАРТНЕР ДЕКОР» здійснило swift-платіж в сумі 5238, 78 євро, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію «Vetreria di Borgonovo S.p.A.», а також посилання на Контракт №16/05/18-1 від 16.05.2018.

Отже, з урахуванням того, що умовами контракту №16/05/18-1 від 16.05.2018 передбачено, що поставка товару за цим контрактом здійснюється партіями, до кожної партії складається інвойс, в якому зазначається, окрім іншого, порядок оплати товарів, суд не враховує доводи відповідача про те, що оплата за товар, наданий на митне оформлення, здійснена не у порядку, визначеному контрактом.

Зауваження відповідача про те, що у платіжному дорученні №90JBKLL4 від 01.04.2021 містить лише посилання на контракт та не містить посилання на рахунок (проформу, специфікацію), що унеможливлює ідентифікацію платежу та співставлення із оцінюваною партією товару, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.01.2021 у справі 520/10386/2020.

З наведеного вбачається, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, можливо дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем того, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем спростовані не були.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, що також подавалися позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавали можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі “Yvonne van Duyn v.Home Office” зазначив, що “принцип юридичної визначеності” означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на “принцип юридичної визначеності”, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 8781, 44 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Оскільки суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці, рішення у справі приймається після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 23.04.2021 №UA110130/2021/000041/1.

Визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00166.

Стягнути за рахунок її бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДЕКОР» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8781, 44 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя О.В. Маковська