Рішення № 100522989, 12.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1701/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним) - Піун С.П.,

від відповідача (позивача за зустрічним) - Андрєєва Н.О., Морозова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про стягнення 59289,13 грн. та за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсними умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про стягнення 59289,13 грн., у т.ч.: пені - 37649,58 грн., 3% річних - 10601,65 грн. та інфляційних втрат - 11037,90 грн., посилаючись на наступне.

07.11.2018 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Укржилстрой-2008" укладено договір № 7255/18-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1241275,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в сумі 37649,58 грн., що заявлена до стягнення.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 10601,65 грн. та інфляційні втрати в сумі 11037,90 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2021 р. позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1701/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.07.2021 р.

09.07.2021 р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, а також просить суд розглянути дану справу за правилами загального позовного провадження. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що ОСББ "Укржилстрой-2008" є неприбутковою організацією, включеною до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 14 серпня 2008 р., про що міститься інформація на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/registers/non-profit. При цьому відповідач із посиланнями на положення статей 1, 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначає, що ОСББ "Укржилстрой-2008" як колективний споживач уклало з AT "НАК "Нафтогаз України" договір постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07 листопада 2018 р., у п. 1.2 якого зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Також відповідач зауважує, що у відповідності до ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Поряд з цим відповідач посилається на ч. 4 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно якої колективний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об`єднує такий колективний споживач.

Щодо розміру пені, встановленого законодавством та типовими договорами для споживачів, відповідач з посиланням на ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 29 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. № 2496, п. 4.9 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. № 2500, вказує, що ОСББ "Укржилстрой-2008" як юридична особа не є підприємством, не має власних потреб у природному газі, не здійснює жодної комерційної діяльності, а лише використовує природний газ для опалення квартир і підігріву гарячої води побутовими (індивідуальними) споживачами, яких ОСББ "Укржилстрой-2008" об`єднує як колективний споживач. Однак, як стверджує відповідач, у договорі від 07 листопада 2018 р. у пункті 8.2 (у додатковій угоді № 1 від 29 листопада 2018 р. в пункті 7.2) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% відсотків річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Разом із тим відповідач зауважує, що у п.п. 5 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. № 2496, зазначено, що усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. При цьому відповідач зауважує, що у відповідності до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

Таким чином, на думку відповідача, пункти 8.2 та 10.3 договору від 07 листопада 2018 р. (пункти 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2018 р.) є несправедливими, оскільки ставлять побутових (індивідуальних) споживачів, об`єднаних ОСББ "Укржилстрой-2008" як колективним споживачем, у нерівне становище порівняно з іншими побутовими (індивідуальними) споживачами, а саме: пеня для співвласників квартир у будинку № 4 по пров. Хантадзе у м. Чорноморськ Одеської області за несвоєчасну оплату за газ, спожитих для підігріву гарячої води та опалення приміщень через дахову загальнобудинкову котельню, становить 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, в той час як будь-який інший побутовий (індивідуальний) споживач в Україні в подібних випадках сплачує пеню, що не перевищує 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення (тобто 3,65% річних), а загальний розмір нарахованої пені при цьому не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. З огляду на викладене, відповідач вважає, що розмір пені має бути перераховано за ставкою 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, а тому надає контр розрахунок, за яким розмір пені складає 7720,36 грн. за період з 26 грудня 2018 р. по 23 жовтня 2019 р. (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, відповідач посилається на норми п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 р., у відповідності до яких на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширеним коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. При цьому відповідач зауважує, що станом на дату звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" з даним позовом до суду карантин не було відмінено, його продовжено до 31 серпня 2021 р. включно, тому відповідач вважає, що стягнення з ОСББ "Укржилстрой-2008" пені, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат як міри відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання суперечить вищевикладеним нормам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Поряд з цим відповідачем 09.07.2021 р. було подано до господарського суду зустрічний позов (вх. № 2054/21), в якому ОСББ "Укржилстрой-2008" просить суд визнати недійсними як такі, що порушують права споживача комунальних послуг, пункти 8.2 та 10.3 договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., а також пункти 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р., укладених між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" як колективним споживачем природного газу. Також у вказаному зустрічному позові ОСББ "Укржилстрой-2008" просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошових зобов`язань. При цьому в обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСББ "Укржилстрой-2008" посилається на обставини, викладені у відзиві на позов (вх. № 18469/21 від 09.07.2021 р., а.с. 72-78).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2021 р. вказану зустрічну позовну заяву ОСББ "Укржилстрой-2008" (вх. № 2054/21) залишено без руху, оскільки заявником у поданій зустрічній позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Наразі клопотання ОСББ "Укржилстрой-2008" про звільнення його від сплати судового збору судом залишено без задоволення.

22.07.2021 р. до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України" зазначає про імператив (обов`язок) щодо постачання природного газу, встановленого Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО), затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 року № 867. По-перше, як вказує позивач, Положення про ПСО регулюється питання обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" закуповувати природний газ для потреб споживачів; по-друге, в Положенні зазначено, що воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу. При цьому позивач зазначає, що Положенням про ПСО встановлено обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, визначеними відповідно до Положення. Також позивач зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 717-р від 03.10.2018 р. "Деякі питання опалювального сезону 2018/2019 року" встановлено обов`язок з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/2019 року Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укласти до 15 жовтня 2018 року договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Крім того позивач зауважує, що договір, в тому числі і в частині пункту 8.2 договору (з 01.12.2018 р. - пункт 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2018 р. № 1), був укладений на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. При цьому позивач наголошує, що сторони, укладаючи договір постачання природного газу, в тому числі і в частині спірних умов, за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не протирічить вимогам чинного законодавства. Між тим сторонами не заперечується, що відповідачем в повному обсязі виконано умови договору та оплачено весь обсяг поставленого позивачем газу, але з пропуском строку, тобто відповідачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного договору та відповідно й прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов договору.

Також позивач вказує, що, враховуючи приписи ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору постачання природного газу на основі Примірного договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.04.2016 р. № 357, з урахуванням пункту 39 Примірного договору, сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені таким Примірним договором, або доповнювати його умови.

При цьому позивач додає, що із Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що нарахування пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги може здійснюватися після 1 травня 2019 року, виходячи саме з умов договорів, укладених відповідно до статей 13 - 15 Закону, при цьому норми ст. 14 Закону визначають, що комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. В свою чергу позивач вказує, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в роз`ясненнях від 02.04.2019 р. було роз`яснено, що пеня згідно з нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг. З урахуванням вищевикладеного, позивач зауважує, що оскільки спірні відносини сторін виникли на підставі договору постачання природного газу, то підстави для застосування норми ст. 26 Закону в частині розміру пені при вирішенні спору у цій справі відсутні.

Щодо Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", то позивач вказує, що, враховуючи норми вищезазначеного Закону, відповідачу нарахована пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу за зобов`язаннями листопада 2018 року по березень 2019 року за період з 27.12.2018 р. по 25.10.2019 р., тобто до настання карантину.

Так, 26.07.2021 р. від ОСББ "Укржилстрой-2008" до господарського суду надійшла заява стосовно усунення недоліків зустрічного позову (вх. № 19858/21), в якій заявником зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також до заяви додано докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2021 р. у справі № 916/1701/21 зустрічну позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом; здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

28.07.2021 р. відповідачем - ОСББ "Укржилстрой-2008" подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив на первісний позов, в яких відповідач додатково зазначає, що Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357, сторонами якого визначено виключно суб`єкти господарювання, не може бути застосований до правовідносин за участі об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому відповідач додає, що станом на день виникнення прострочення виконання зобов`язань з оплати за поставлений природний газ діяла норма ч. 4 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої колективний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірів, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об`єднує такий колективний споживач. В той же час, як вказує відповідач, норма ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" була введена в дію з 01 травня 2019 р., при цьому до цієї дати законодавством України не було передбачено відповідальності для споживачів житлово-комунальних послуг у вигляді неустойки. В свою чергу відповідач зауважує, що на ОСББ "Укржилстрой-2008" не поширюється постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357, якою затверджено Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, оскільки відповідач за первісним позовом не є суб`єктом господарювання, а також не є виробником та/або виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки не надає і не виробляє таких послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2021 р. у справі № 916/1701/21 підготовче засідання відкладено на 30 серпня 2021 р. з огляду на перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та встановлення відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву на зустрічний позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 15.08.2021 р

02.08.2021 р. від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов до господарського суду відзив на зустрічний позов, в якому АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає аналогічну позицію, викладену ним у відповіді на відзив на первісний позов (а.с. 91-97).

30.08.2021 р. ОСББ "Укржилстрой-2008" подано до господарського суду відповідь на відзив АТ "НАК "Нафтогаз України" на зустрічний позов.

01.09.2021 р. від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли до господарського суду письмові пояснення, в яких позивач додатково зазначає, що позивач та відповідач за результатами досягнення згоди з усіх істотних умов договору уклали договір, який став обов`язків для виконання сторонами, при цьому відповідач схвалив та прийняв його умови до виконання, а саме прийняв поставлений позивачем природний газ, підписав акти приймання-передачі природного газу, провів його оплат, однак з порушенням строку. При цьому позивач зауважує, що договори між ним та відповідачем були укладені відповідно до чинного на той час законодавства, при цьому всі зміни до договорів носилися виключно в двосторонньому порядку за наявності згоди відповідача, а тому позивач вказує, що, враховуючи презумпцію правомірності правочину, договір № 7255/18-ТЕ-23 постачання природного газу від 07.11.2018 р. є обов`язковим до виконання його сторонами. Між тим, як вказує позивач, НАК "Нафтогаз України" зобов`язаний постачати природний газ споживачам на підставі Типових договорів купівлі-продажу природного газу (затверджених відповідною Постановою Кабінету Міністрів України), укладених на виконання Постанови КМУ від 19.10.2018 р. № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу". Таким чином, за ствердженнями позивача, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23, з огляду на що підстави для застосування до правовідносин Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні, оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавав, а ОСББ "Укржилстрой-2008" не отримував житлово-комунальні послуги. Натомість, як зазначає позивач, сторони підтверджують факт укладання між ними договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23, тому позивач вважає доводи відповідача, викладені у процесуальних документах, є необґрунтованими та недоведеними.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2021 р. у справі № 916/1701/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07.10.2021 р.

У судовому засіданні 07.10.2021 р. представником відповідача були надані суду для залучення до матеріалів справи пояснення, в яких відповідач додатково зауважує, що у відповідності до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку. Такою уповноваженою особою може бути: управитель багатоквартирного будинку; уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; правління житлово-будівельного кооперативу. Проте, як вказує відповідач, ні у позовній заяві, ні у будь-яких інших процесуальних документах АТ "НАК "Нафтогаз України" немає посилань на рішення загальних зборів ОСББ "Укржилстрой-2008", яким би визначалися умови укладання і виконання договору про постачання природного газу, так само будь-які посилання на відповідне рішення загальних зборів ОСББ "Укржилстрой-2008" відсутні і у самому договорі від 07 листопада 2018 р., і у додатковій угоді № 1 від 29 листопада 2018 р. Більше того, як стверджує відповідач, у матеріалах даної справи відсутнє рішення загальних зборів ОСББ "Укржилстрой-2008", яке вимагається ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та яким мають в обов`язковому порядку визначатися умови укладення та виконання колективного договору про постачання природного газу. Таким чином, за ствердженнями відповідача, фізичні особи - члени ОСББ "Укржилстрой-2008" не приймали жодних рішень про взяття на себе обов`язків з оплати пені за неналежне виконання договору про постачання природного газу у розмірі, передбаченому законодавством для суб`єктів господарювання, а також не надавали своєї згоди на збільшення строків позовної давності у порівнянні з тими, що встановлені ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Так, у судовому засіданні господарського суду 07 жовтня 2021 р. по справі № 916/1701/21 було протокольно оголошено перерву до 12 жовтня 2021 року о 11 год. 30 хв.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12.10.2021 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, натомість представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07.11.2018 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (споживач) укладено договір № 7255/18-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а відповідач як споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 р. по 30 листопада 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25 тис. куб. метрів (одна тисяча куб. метрів).

Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 нього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.3 договору).

За умовами п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2018 р. до 30 листопада 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (споживач) була укладена додаткова угоду № 1 до договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., згідно п. 1 якої розділи 1-12 договору викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п.п. 1.2 та 1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

В п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 170 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у листопаді 2018 року - 25; у грудні 2018 року - 40, всього у ІVкв. 2018 року - 65,0; у січні 2019 року - 50; у лютому 2019 року - 30; у березні 2019 року - 25, всього за І кв. 2019 року - 105,0; у квітня 2019 року - 0,0.

Згідно п. 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

За умовами п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

В п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

В п. 3.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору (п. 3.8.1).

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).

Відповідно до п. 3.9 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

- завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п. 3.9.1);

- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:

1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформаціє. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п. 3.9.2);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.3).

В п. 3.10 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

В п. 3.11 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) встановлено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

За положеннями п. 3.12 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідній розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.9 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.9 цього договору та не має права застосовувати до постачальника штрафні санкції за недопоставку газу.

Згідно положень п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1);

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.

В п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) передбачено, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України (до 01.01.2019 р. - відповідно до постанови КМУ від 14.02.2018 р. № 110), а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором

За умовами п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

В п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

В п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

За умовами п. 5.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті- претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

В підпункті 6 пункту 6.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) передбачено, що споживач зобов`язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п. 7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.

В п. 7.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) сторони визначили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За умовами розділу 11 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3 9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника".

20 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (споживач) була укладена додаткова угоду № 2 до договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., згідно п. 1 якої пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп.2) п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року, а згідно п. 2 додаткової угоди пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2) п. 6.4 цього договору втрачають чинність з 01 березня 2019 року.

26 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (споживач) була укладена додаткова угоду № 3 до договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., згідно п. 1 якої викладено у новій редакції п. 2.1 розділу 2 договору "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу": "Постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 165,511 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у листопаді 2018 року - 22,199; у грудні 2018 року - 42,321, всього у ІVкв. 2018 року - 64,520; у січні 2019 року - 44,161; у лютому 2019 року - 31,830; у березні 2019 року - 25,00, всього за І кв. 2019 року - 100,991".

Також 26 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (споживач) була укладена додаткова угоду № 4 до договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., згідно п. 1 якої по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу з додатковими угодами є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" з листопада 2018 року по березень 2019 року включно було поставлено, а ОСББ "Укржилстрой-2008" прийнято природний газ на загальну суму 1241275,55 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 р. на суму 166106,51 грн., від 31.12.2018 р. на суму 316671,62 грн., від 31.01.2019 р. на суму 330439,63 грн., від 28.02.2019 р. на суму 238171,54 грн., від 31.03.2019 р. на суму 189886,25 грн. (а.с. 38-42).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За ствердженнями АТ "НАК "Нафтогаз Україна", останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, поставленого в листопаді 2018 року - березні 2019 року, позивачем відповідно до п. 7.2 договору було нараховано відповідачу пеню в загальному розмірі 37649,58 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 10601,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11037,90 грн., які заявлені до стягнення за первісним позовом.

Наразі господарський суд зазначає, що для з`ясування наявності чи відсутності підстав стягнення з покупця - ОСББ "Укржилстрой-2008" пені, інфляційних втрат та річних за неналежне виконання останнім умов договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. за первісним позовом визначальним є встановлення наявності підстав у зустрічному позові для визнання цього договору недійсним в частині умов щодо нарахування пені та строків позовної давності, адже визнання частково договору недійсним унеможливлює застосування цих умов договору для стягнення з ОСББ "Укржилстрой-2008" пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як стверджує ОСББ "Укржилстрой-2008" у зустрічному позові, пункти 8.2 та 10.3 спірного договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. та п.п. 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р. є несправедливими, оскільки ставлять побутових (індивідуальних) споживачів, об`єднаних ОСББ "Укржилстрой-2008" як колективним споживачем, у нерівне становище, порівняно з іншими побутовими споживачами.

Так, пунктом п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.), що є тотожний за змістом п. 8.2 договору в первісній редакції, визначає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.

При цьому в п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.), що є тотожний за змістом п. 10.3 договору в первісній редакції, визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до приписів ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як роз`яснено в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

При цьому стаття 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до роз`яснень в п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вбачається із спірного договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., при його укладенні Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" керувалися Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867.

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

При цьому відповідно до преамбули Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867, (в його редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) це положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно абз. 1 п. 3 вказаного Положення (в його редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) цим положенням покладаються такі спеціальні обов`язки:

1) на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), зокрема: продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням; постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, а саме (в т.ч.): виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам та суб`єктам господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або іншому речовому праві.

Так, відповідно до абз. 14 п. 11 Положення (в його редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії відповідно до цього Положення здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пунктів 12 і 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" затверджено Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та рекомендовано постачальнику природного газу враховувати положення Примірного договору, затвердженого пунктом 1 цієї постанови, під час укладення договорів про постачання природного газу виробникам теплової енергії.

Відповідно до п. 39 Примірного договору про постачання природного газу у разі невиконання споживачем пункту 29 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482).

Згідно п. 51 Примірного договору про постачання природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частина 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно приписів ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, з огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що сторони, укладаючи спірний договір постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., за взаємною згодою визначили його умови, враховуючи положення примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357. При цьому кожен із сторін спірного договору був наділений правом змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, що прямо визначено положеннями ст. 179Господарського кодексу України.

Водночас із матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами під час розгляду справи, що договір постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, при цьому при підписанні такого договору жодною із сторін не висловлювалося будь-яких зауважень до його тексту або змісту, оскільки договір укладено без розбіжностей. Також господарський суд зазначає, що спірний договір був виконаний сторонами, оскільки відбулася повна оплата поставленого газу, хоча із пропущенням строку, встановленого договором для такого виконання.

З огляду на наведене, враховуючи, що сторони відповідно до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України є вільними в укладанні договору, договір постачання природного газу підписано сторонами без жодних заперечень та розбіжностей та на час звернення до суду є виконаним сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання окремих положень спірного договору недійсними (його пунктів 8.2 та 10.3, пунктів 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.).

Стосовно посилань ОСББ "Укржилстрой-2008" у зустрічному позові на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

За положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону.

За положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд зазначає, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавало, а ОСББ "Укржилстрой-2008" не отримувало житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких Нафтогаз як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

Крім того, за умовами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Відповідно до п. 1 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3 1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

В свою чергу Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в роз`ясненнях від 02.04.2019 щодо нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги було зазначено, що пеня згідно з нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг.

З огляду на викладене, господарський суд зауважує, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" також відсутні.

Доводи ОСББ "Укржилстрой-2008" стосовно несправедливих умов договору по нарахуванню пені з огляду на набуття чинності з 01.05.2019 р. відповідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є підставою для визнання недійсними умов спірного договору про нарахування пені, що було укладено сторонами до набрання чинності закону. У такому разі ОСББ "Укржилстрой-2008" не було позбавлено права ініціювати внесення відповідних змін до договору, що не було здійснено останнім.

Крім того, господарським судом не приймаються до уваги посилання ОСББ "Укржилстрой-2008" у зустрічному позові на Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки вказаний Закон не розповсюджується на спірні правовідносини, адже стосується споживачів - фізичних осіб, так як в ст. 1 вказаного Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Між тим, щодо положень спірного договору постачання природного газу та додаткової угоди до нього щодо строку позовної давності (п.п. 10.3 та 9.3) господарський суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, виходячи із аналізу зазначених правових норм випливає, що якщо сторони у договорі досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст.259 ЦК України, то розрахунки слід проводити в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

При цьому за умовами п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відтак, сторони при укладенні договору № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність, що жодним чином не суперечить чинному законодавству. Посилання ОСББ "Укржилстрой-2008" на несправедливість таких умов договору судом оцінюються критично, оскільки при укладенні договору останній мав право не погоджувати такі умови, однак докази такого відсутні.

Таким чином, суд вважає безпідставним та необґрунтованим зустрічний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про визнання недійсними пунктів 8.2 та 10.3 договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р., а також пункти 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р. до цього договору, у зв`язку з чим вказаний позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимог АТ "НАК "Нафтогаз Україна" про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 37649,58 грн. за первісним позовом суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 15,3% річних по зобов`язанням листопада 2018 р., грудня 2018 р., січня 2019 р., лютого 2019 р., березня 2019 р. в загальному розмірі 37649,58 грн. за відповідний період на протязі з 27.12.2018 р. по 25.10.2019 р., розрахунки якої додано до позову (а.с. 8-10).

Зважаючи на викладені положення законодавства та приймаючи до уваги умови п. 7.2 спірного договору, господарський суд зазначає, що пеня не може розраховуватися в розмірі відсотків річних, оскільки пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

До того ж відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені саме, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як це передбачено також договором, а не у розмірі річних, що суперечить алгоритму і порядку нарахування пені. В свою чергу оскільки нарахування позивачем пені здійснено у річних, судом самостійно здійснено розраховано розмір пені за вказаний позивачем період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу за відповідним актом приймання-передачі природного газу за кожний день прострочення. Зокрема:

- на суму боргу 166106,51 грн. по акту за листопад 2018 р. від 30.11.2018 року сума пені складає 1965,97 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення166106.5127.12.2018 - 07.01.20191218.0000 %0.099 %*1965.97- на суму боргу 66106,51 грн. по акту за листопад 2018 р. від 30.11.2018 року сума пені складає 391,21 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення66106.5108.01.2019 - 13.01.2019618.0000 %0.099 %*391.21- на суму боргу 282778,13 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 6972,61 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення282778.1326.01.2019 - 19.02.20192518.0000 %0.099 %*6972.61- на суму боргу 132778,13 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 1047,67 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення132778.1320.02.2019 - 27.02.2019818.0000 %0.099 %*1047.67- на суму боргу 132778,09 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 130,96 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення132778.0928.02.2019 - 28.02.2019118.0000 %0.099 %*130.96- на суму боргу 82778,09 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 816,44 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення82778.0901.03.2019 - 10.03.20191018.0000 %0.099 %*816.44- на суму боргу 17778,09 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 70,14 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення17778,0911.03.2019 - 14.03.2019418.0000 %0.099 %*70.14- на суму боргу 330439,63 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 5540,52 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення330439.6326.02.2019 - 14.03.20191718.0000 %0.099 %*5540.52- на суму боргу 286217,72 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 7057,42 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення286217.7215.03.2019 - 08.04.20192518.0000 %0.099 %*7057.42- на суму боргу 186217,72 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 183,67 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення186217.7209.04.2019 - 09.04.2019118.0000 %0.099 %*183.67- на суму боргу 126217,72 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 2718,00 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення126217.7210.04.2019 - 25.04.20191618.0000 %0.099 %*1991.82126217.7226.04.2019 - 01.05.2019617.5000 %0.096 %*726.18- на суму боргу 71942,20 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 965,80 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення71942.2002.05.2019 - 15.05.20191417.5000 %0.096 %*965.80- на суму боргу 1942,20 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 14,90 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1942.2016.05.2019 - 23.05.2019817.5000 %0.096 %*14.90- на суму боргу 238171,54 грн. по акту за лютий 2019 р. від 28.02.2019 року сума пені складає 13676,92 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення238171.5426.03.2019 - 25.04.20193118.0000 %0.099 %*7282.18238171.5426.04.2019 - 23.05.20192817.5000 %0.096 %*6394.74- на суму боргу 190113,74 грн. по акту за лютий 2019 р. від 28.02.2019 року сума пені складає 5833,63 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення190113.7424.05.2019 - 24.06.20193217.5000 %0.096 %*2552.21- на суму боргу 90113,74 грн. по акту за лютий 2019 р. від 28.02.2019 року сума пені складає 5515,45 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення90113.7425.06.2019 - 18.07.20192417.5000 %0.096 %*2073.8590113.7419.07.2019 - 28.08.20194117.0000 %0.093 %*3441.60- на суму боргу 30113,74 грн. по акту за лютий 2019 р. від 28.02.2019 року сума пені складає 768,93 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення30113.7429.08.2019 - 05.09.2019817.0000 %0.093 %*224.4130113.7406.09.2019 - 25.09.20192016.5000 %0.090 %*544.52- на суму боргу 189886,25 грн. по акту за березень 2019 р. від 31.03.2019 року сума пені складає 32202,63 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення189886.2526.04.2019 - 18.07.20198417.5000 %0.096 %*15294.94189886.2519.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*8667.14189886.2506.09.2019 - 23.10.20194816.5000 %0.090 %*8240.54- на суму боргу 149999,99 грн. по акту за березень 2019 р. від 31.03.2019 року сума пені складає 271,23 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення149999.9924.10.2019 - 25.10.2019216.5000 %0.090 %*271.23Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями з листопада 2018 р. по березень 2019 р. за обраний позивачем період складає 86143,80 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по зобов`язанням з листопада 2018 р. по березень 2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 37649,58 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 10601,65 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 10601,65 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 11037,90 грн. та встановлено, що вказані інфляційні нарахування були здійснені позивачем вірно, однак при обрахунку їх загальної суми позивачем здійснено віднімання сум тих періодів, за якими індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, що є невірним, з огляду на те, що в ті періоди, в які визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція, інфляційні взагалі не нараховуються, з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат за відповідними актами приймання-передачі природного газу за кожний день прострочення, який складає:

- за зобов`язаннями грудня 2018 року: на суму боргу 132778,09 грн. за період з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р. інфляційні втрати складають 663,89грн.;

- за зобов`язаннями січня 2019 року: на суму боргу 286217,72 грн. за період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. інфляційні втрати складають 2575,96 грн.; на суму боргу 126217,72 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. інфляційні втрати складають 1287,94 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2019 року: на суму боргу 238171,54 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. інфляційні втрати складають 2381,72 грн.; на суму боргу 190113,74 грн. за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. інфляційні втрати складають 1347,47 грн.; на суму боргу 90113,74 грн. за період з 01.06.2019 р. по 31.06.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у червні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 90113,74 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у липні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 30113,74 грн. за період з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у серпні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 30113,74 грн. за період з 01.09.2019 р. по 30.09.2019 р. інфляційні втрати складають 229,01 грн.;

- за зобов`язаннями березня 2019 року: на суму боргу 189886,25 грн. за період з 01.05.2019 р. по 30.09.2019 р. інфляційні втрати відсутні, оскільки сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 1,00; на суму боргу 149999,99 грн. за період з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. інфляційні втрати складають 1050,00 грн.; на суму боргу 99999,99 грн. за період з 01.11.2019 р. по 31.08.2020 р. інфляційні втрати складають 1111,55 грн.; на суму боргу 70000,00 грн. за період з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р. інфляційні втрати складають 360,81 грн.; на суму боргу 70000,00 грн. за період з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 р. інфляційні втрати складають 1086,03 грн.; на суму боргу 30000,00 грн. за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. інфляційні втрати складають 432,22 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями з грудня 2018 р. по березень 2019 р. за обраний позивачем період складає 12165,79 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат по зобов`язанням з грудня 2018 р. по березень 2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 11037,90 грн.

Щодо заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про застосування строку позовної давності до вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 59289,13 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Разом з тим судом встановлено, що за умовами п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 6, 7 ст. 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Так, днем подання позову вважається дата поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як зазначалось, позивач звернувся у червні 2021 року до суду із заявленим позовом про стягнення:

- пені, нарахованої за зобов`язаннями листопада 2018 року (період з 27.12.2018 р. по 13.01.2019 р.), за зобов`язаннями грудня 2018 року (період з 26.01.2019 р. по 14.03.2019 р.), за зобов`язаннями січня 2019 року (період з 26.02.2019 р. по 23.05.2019 р.), за зобов`язаннями лютого 2019 року (період з 26.03.2019 р. по 25.09.2019 р.), за зобов`язаннями березня 2019 року (період з 26.04.2019 р. по 25.10.2019 р.);

- 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями листопада 2018 року (період з 27.12.2018 р. по 13.01.2019 р.), за зобов`язаннями грудня 2018 року (період з 26.01.2019 р. по 14.03.2019 р.), за зобов`язаннями січня 2019 року (період з 26.02.2019 р. по 23.05.2019 р.), за зобов`язаннями лютого 2019 року (період з 26.03.2019 р. по 23.10.2019 р.), за зобов`язаннями березня 2019 року (період з 26.04.2019 р. по 01.12.2020 р.);

- інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями грудня 2018 року (період лютого 2019 року); за зобов`язаннями січня 2019 року (період з березня 2019 року по квітень 2019 року включно); за зобов`язаннями лютого 2019 року (період з квітня 2019 року по вересень 2019 року включно); за зобов`язаннями березня 2019 року (період з травня 2019 року по листопад 2019 року включно).

Виходячи з того, що позовна заява № 39/5-4131-21 від 07.06.2021 року направлена до суду 14.06.2021 р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), судом встановлено, що позивачем не пропущено встановлений п. 9.3 договору № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.) п`ятирічний строк позовної давності за здійсненими нарахуваннями у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, з огляду на вказане, суд вважає безпідставними ствердження відповідача щодо пропущення позивачем встановленого строку позовної давності для звернення до суду із заявленою вимогою про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, щодо посилань ОСББ "Укржилстрой-2008" на положення п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року як на підставу звільнення його від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; 5) припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

При цьому пунктом 15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 р. № 553-ІХ встановлено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.

Так, відповідно до пункту 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 р. № 553-ІХ останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. При цьому господарський суд зазначає, що вказаний Закон був опублікований у газеті "Голос України" від 17.04.2020 р. № 68, з огляду на що закон набрав чинності 18.04.2020 р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Як встановлено судом вище, позивачем здійснено нарахування пені за зобов`язаннями з листопада 2018 року по березень 2019 року за період з 27.12.2018 р. по 25.10.2019 р., а відтак до настання карантину, з огляду на що підстави для застосування положень вказаних законів відсутні.

Поряд з цим господарський суд зауважує, що положення вказаних законів застосовуються щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), до яких не відносяться 3% річних та інфляційні втрати, з огляду на що посилання ОСББ "Укржилстрой-2008" на їх норми як на підставу звільнення від сплати останніх є безпідставним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення щодо стягнення заборгованості в розмірі 59289,13 грн. в частині первісного позову відбулось на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", при подачі первісного позову, покладаються на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008". Також враховуючи те, що рішення суду в частині зустрічного позову відбулось не на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008", згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про стягнення 59289,13 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (68600, Одеська область, м. Іллічівськ(п), провул. Хантадзе, буд. 4; код ЄДРПОУ 35462325) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 37649/тридцять сім тисяч шістсот сорок дев`ять/грн. 58 коп., 3% річних в сумі 10601/десять тисяч шістсот одна/грн. 65 коп., інфляційні втрати в сумі 11037/одинадцять тисяч тридцять сім/грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсними умов договору відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2021 р.

Суддя В.С. Петров