Рішення № 100522696, 23.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/101/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2021 Справа № 908/2432/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача Військової частини 3026 Національної гвардії України (69083, місто Запоріжжя, вул. Музична, буд. 4-Б)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» звернулося публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовом до відповідача Військової частини 3026 Національної гвардії України про стягнення 10.151,75 грн.

В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати боргу за перевищення договірної величини електроспоживання за період з серпня 2018 по жовтень 2018, внаслідок чого виникла заборгованість. В прохальній частині позову позивач просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2432/21, присвоєно справі номер провадження 28/101/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 27.09.2021.

16.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти доводів позивача. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що рахунки, які були виставлені позивачем за вказаний у позові період сплачені споживачем вчасно, про що надано платіжні доручення. Також звертав увагу суду на те, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2020 заборгованість відсутня. З урахуванням наведеного просив в позові відмовити.

19.10.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку для надання відповіді на відзив. У відповіді на відзив, позивач спростовую твердження відповідача про відсутність заборгованості, вважає безпідставне посилання на пункти 6.41 та 6.42 ККЕЕ, які регламентують взаємовідносини сторін у разі порушення ПКЕЕ та встановлюють порядок фіксації такого порушення Актом про порушення ПКЕЕ. Звертав увагу суду, що наданий відповідачем Акт звірки підписано представником ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», яке не є стороною договору та учасником справи, тому не може бути належним доказом. В клопотанні про поновлення строку для надання відповіді на відзив, позивач посилається на введення на всій території України карантинних заходів, спричинених коронавірусом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає подане клопотання позивача таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

В п. 6 ухвали суду від 26.08.2021 позивачу встановлений строк для надання відповіді на відзив – протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Як зазначає позивач відзив ним отримано 20.09.2021, отже кінцевий строк для надання відповіді на відзив спливає 27.09.2021.

В силу ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Як визначено ч. 4 ст. 119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Вказаним пунктом унормовано, що суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, зважаючи на обставини, викладені позивачем в заяві про поновлення строку для подання відповіді на відзив, які суд вважає поважними та зумовленими, у т.ч. обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також зважаючи на те, що така відповідь на відзив подана позивачем разом з заявою про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк та прийняти подану позивачем відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 25.10.2021.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 23.10.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Війська частина 3026 Національної гвардії України (Споживач, відповідач у справі) 03.03.2018 уклали договір про постачання електричної енергії, яка закупається за державні кошти № 232 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючим тарифом та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зміна ціни за одиницю предмету закупівлі може здійснюватись в залежності від тарифу, що діє на момент пред`явлення Постачальником електричної енергії рахунку, відповідно до умов Договору, та який встановлений відповідним нормативно-правовим актом, зокрема Постановою НКРЕКП України. У разі застосування зазначеного механізму зміни тарифів за одиницю предмету закупівлі ціна Договору, визначена у п. 3.1, може змінюватись.

Відповідно до п. 6.3.4 договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатку №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 14.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін і укладається у термін до 31 грудня 2018, а в частині виконання зобов`язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, здійснення розрахунків тощо) до повного виконання зобов`язань. Термін дії договору, а також його певні умови, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін, на підставах та у відповідності до законодавства в сфері електроенергетики та державних закупівель.

Відповідно до п. 9.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах зі своєї сторони.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються виходячи із отриманих Споживачем бюджетних асігнувань у кВт год. та оформлюється додатком №1.

Додатковою угодою від 18.05.2018 до договору сторонами були внесені зміни в п. 1.3 договору, який виклали в новій редакції та визначили, що обсяг товару за цим договором становить 362 422,33 кВт/год. Також 1 абзац п. 3.1 договору виклали в новій редакції і зазначили, що ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 846 998,38 грн., у тому числі ПДВ 169 399,68 грн. Додаток № 1 до договору виклали в новій редакції та зазначили обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема, у серпні 2018 року - 26,751 тис.кВт.год., у вересні 2018 року – 27,234 тис.кВт.год., у жовтні 2018 року – 25,307 тис.кВт.год.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору визначені наступні умови:

п. 4 - Споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за кінцевою датою розрахункового періоду, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою додатка №5.1;

п. 6 - за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум, що надійшли від Споживача;

п. 7 - у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії визначається, що визначається Постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.

п. 9 - рахунки направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі.

п. 10 - Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Споживаючи електричну енергію, відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо недопущення перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Так, відповідно до «Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», які надані та підписані з боку споживача, за серпень 2018 року фактично спожито 26957 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії за серпень 2018 року становить 26751 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 206 кВт.г. на загальну суму 434,48 грн. За вересень 2018 року фактично спожито 27336 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії за вересень 2018 року становить 27234 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 102 кВт.г. на загальну суму 215,28 грн. За жовтень 2018 фактично спожито 29740 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії за жовтень серпень 2018 року становить 25307 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 4433 кВт.г. на загальну суму 9501,69 грн.

Приймаючи до уваги п. 10 Додаток № 4 до договору про постачання електричної енергії №232 від 03.03.2018 Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунку вважається: при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі; при направленні нарочним – дата вручення споживачу.

На виконання умов договору №232 від 03.03.2018 та Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» ПАТ «Запоріжжяобленерго» виставило Військовій частині 3026 НГУ рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання: рахунок №232/8п від 17.09.2018 на суму 434,78 грн., рахунок №232/9п від 17.10.2018 на суму 215,28 грн., рахунок №232/10п від 16.11.2018 на суму 9501,69 грн.

Як свідчать матеріали справи 21.09.2018, 23.10.2018 та 21.11.2018 уповноважений представник Споживача під розпис отримував вказані рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання (реєстр отримання споживачами рахунків за перевищення договірної величини за вересень - жовтень 2018).

Враховуючи доведені Постачальником електричної енергії обсяги споживання електричної енергії на 2018 рік, Споживачем за даним періодом було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на загальну суму боргу у розмірі 10.151,75 грн.

Споживач зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих рахунків не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом при розгляді доводів позивача надана правова оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме: умовам договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти №232 від 03.03.2018 з наступними змінами та додатками, актам про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за вказаний у позові період, рахункам на оплату за перевищення договірної величини, реєстрам отримання споживачем рахунків за перевищення договірної величини електроспоживання, банківським випискам.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати суми боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на суму 10151,75 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до положень п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

У зв`язку з чим, згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії.

Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією, договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Підпунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» зазначено, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019.

Таким чином, з 01.01.2019 Війська частина 3026 Національної гвардії України приєдналась до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір про розподіл), який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 03.03.2018 №232 щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно з п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.

ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу, яке отримало ліцензію з розподілу електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є правонаступником постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який має право вимагати від відповідача виконання його зобов`язання щодо оплати заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог щодо стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання у розмірі 10151,75 грн. за договором про постачання електричної енергії від 03.03.2018 № 232.

Відповідач не надав доказів оплати боргу за перевищення договірних величин електроспоживання у розмірі 10151,75 грн. за договором про постачання електричної енергії від 03.03.2018 № 232, не спростував висновків суду та доводів позивача.

Посилання відповідача на відсутність боргу перед позивачем, у зв`язку зі сплатою виставлених позивачем рахунків, судом відхилені, оскільки надані відповідачем докази (платіжні доручення) свідчать про добровільну сплату споживачем вартості фактично спожитої електричної енергії, а не є доказом погашення заборгованості за виставленими постачальником електричної енергії рахунками №232/8п від 17.09.2018 на суму 434,78 грн., №232/9п від 17.10.2018 на суму 215,28 грн., №232/10п від 16.11.2018 на суму 9501,69 грн.

Стосовно наданого Акту звірки, суд погоджується з висновками позивача, що наданий Акт не може бути належним та допустимим доказом належного та своєчасного виконання споживачем зобов`язань щодо сплати боргу за перевищення договірних величин споживання, оскільки підписаний юридичною особою, яка не є стороною за договором № 232 від 03.03.2018 та не учасником даної справи.

Крім того, відповідач не прийняв до уваги положення пункту 8.3.2 договору, яким сторони узгодили розмір оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а саме двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та вищезазначених приписів норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 10151,75 грн., а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Стосовно клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 227 грн. за платіжним дорученням № 18384 від 22.07.2021, суд зазначає наступне.

При зверненні позивача з позовом до суду до позовних матеріалів додані докази сплати судового збору на загальну суму 2497,00 грн. (платіжне доручення № 14613 від 16.06.2021 на суму 227,00 грн., платіжне доручення №18384 від 22.07.2021 на суму 2270,00 грн.).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «По судовий збір» встановлено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги наведену норму права суд здійснив перевірку зарахування сплаченого позивачем судового збору до Державного бюджету України.

При перевірці начальником аналітично-статичного відділу було виявлено, що платіжне доручення № 14613 від « 16» червня 2021 р. на суму 227,00 грн. було зареєстровано 12 липня 2021 р. у картці справи № 908/2003/21 вх. № 2145/08-07/21 та в картці справи № 908/2432/21 вх. № 2596/08-07/21 на судовий збір автоматично встановлено ознаку «ВРАХОВАНО РАНІШЕ».

З огляду на вищевикладене платіжне доручення № 14613 від 16.06.2021 на суму 227,00 грн. судом не приймається, як доказ дотримання позивачем приписів діючого законодавства в частині сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку.

Належним та допустимим доказом дотримання позивачем положень ст. 164 ГПК України є платіжне доручення №18384 від 22.07.2021 на суму 2270,00 грн.

Таким чином, відсутні підстави для вчинення судом процесуальних дій щодо повернення надмірного сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовом до відповідача Військової частини 3026 Національної гвардії України про стягнення 10.151,75 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини 3026 Національної гвардії України (69083, місто Запоріжжя, вул. Музична, буд. 4-Б, ідентифікаційний код 08803632) на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) 10151,75 грн. (десять тисяч сто п`ятдесят одну грн. 75 коп.) боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 2.270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова