Рішення № 100522694, 17.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/97/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2021 Справа № 908/2014/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2014/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БРайт и Ко” (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 13637377)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А, офіс 5, код ЄДРПОУ 42449632)

про стягнення 7228,57 грн.

СУТЬ СПОРУ:

12.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2157/08-07/21 від 12.07.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “БРайт и Ко” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” про стягнення 7228,57 грн., які складаються з 6859,57 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 01-01/20 від 28.01.2020 та 369 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

12.07.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2014/21 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2014/21, присвоєно справі номер провадження 32/97/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

09.08.2021 від представника позивача надійшла заява (вх. № 16274/08-08/21) про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, якою просить суд стягнути з ТОВ «Фаворбуд» на користь ТОВ «БРайт и Ко» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. До заяви додано договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.07.2021, Акт № 1 здачі- прийняття наданих послуг від 13.07.2021, рахунок – фактура від 30.07.2021, платіжне доручення № 17531 від 02.08.2021 на оплату 3000 грн. та докази направлення даної заяви відповідачу. Заява позивача з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвала суду від 19.07.2021 про відкриття провадження у справі № 908/2014/21, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” є: 69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А, офіс 5, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2014/21.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2021 у справі № 908/2042/21 відповідачу запропоновано у відповідності ст. ст. 165, 251 ГПК України, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 19.07.2021 у справі № 908/2014/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило, правову позицію у справі не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2014/21 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 17.09.2021.

22.09.2021 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворбуд” надійшла заява № б/н, б/д (вх. № 19667/08-08/21 від 22.09.2021), в якій відповідач просить суд долучити до матеріалів справи укладену між ТОВ “БРайт и Ко” та ТОВ “Фаворбуд” мирову угоду № б/н від 17.09.2021 по справі № 908/2014/21.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 19.07.2021, тож двомісячний строк відповідно до ст. 248 ГПК України, для винесення рішення припадає на 17.09.2021, оскільки заява від відповідача надійшла 22.09.2021 після прийняття рішення -17.09.2021, суд дійшов висновку для залишення її без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

28 січня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БРайт и Ко” (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” (орендар, відповідач) був укладений договір № 01-01/20 оренди, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме: -кімнати № 22, 23, 26-35 – загальною площею -139,9 (сто тридцять девять 9/10) кв.м. на первому поверсі будинку. Загальна площа приміщення, переданих в строкове платне користування – далі- об`єкт оренди, складає 139,9 кв.м. Об`єкт оренди знаходиться в будинку А-3 інв. № 1737, відповідно техпаспорту ЗМБТІ, розташованого за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Седова, 3.

Об`єкт оренди передається в оренду з метою розміщення офісу суб`єкта господарювання (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 строк оренди діючого Договору: з 01 лютого 2020 по 31 грудня 2020 включно.

Пунктом 9.1. Договору сторони передбачили, що дія договору автоматично припиняється у випадку: закінчення строку, на який був укладени Договір; підписання сторонами відповідної додаткової угоди про припинення дії договору; в інших випадках, передбачених положеннями діючого законодавством України і цим Договором; у випадку порушення орендатором строків, передбачених для здійснення платежів по Договору, понад 20 (двадц`яти) банківських днів.

Орендоване приміщення було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 01.02.2020, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

У розділі 4 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків. Відповідно до п. 4.1 договору за користування об`єктом оренди з орендаря стягується орендна плата, розмір якої визначається діючим договором та додатковими угодами до нього, підписаними сторонами, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2. договору сторони обумовили, що розмір орендної плати на момент укладення договору складає 81,14 грн. за один квадратний метр (без ПДВ). Орендна плата за перший місяць оренди складає 13621,79 грн. в тому числі ПДВ.

Орендна плата та інші платежі по Договору здійснюються орендатором в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно виставленим рахункам орендодавця (п. 4.3. Договору).

В склад послуг, вартість яких підлягає компенсації орендодавцю входить: електропостачання, опалення, гаряче та холодне водопостачання, стоки, вивіз смиття, прибирання території, зовнішне освітлення, послуги звязку, пожежна сигналізація (п. 4.7. Договору).

На виконання умов договору позивач виставив для сплати рахунки на загальну суму 58638,18 грн.: № СФ-0000476 від 01.02.2020 (в сумі 13621,79 грн.), № СФ- 0000546 від 29.02.2020 (в сумі 4526,84 грн.), № СФ-0000518 від 02.03.2020 (в сумі 13648,64 грн.), № СФ-0000586 від 31.03.2020 (в сумі 4585,15 грн.), № СФ-0000559 від 01.04.2020 (в сумі 13610,03 грн.), № СФ-0000625 від 30.04.2020 (в сумі 893,08 грн.), № СФ -0000600 від 01.05.2020 (в сумі 6859,57 грн.), № СФ-0000666 від 31.05.2020 (в сумі 893,08 грн.).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендна плата перераховується 100% платежом щомісячно до 10 числа поточного календарного місяця оренди.

Відповідно до п. 5.1.2 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати своєчасної та в повному об`ємі виплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором.

Пунктом 6.1.2 договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі у відповідності з умовами договору.

Відповідач орендну плату сплатив частково, на момент розгляду справи має заборгованість з орендної плати за договором оренди в сумі 6859,57 грн.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРайт и Ко» 6859,57 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 01-01/20 від 28.01.2020 та 369 грн. пені за неналежне виконання умов договору є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін у даній справі є господарськими та такими, що склались на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01-01/20 від 28.01.2020.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 вказаного кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Орендоване приміщення було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 01.02.2020, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував договір оренди.

На оплату послуг, позивачем вставлялись відповідачеві рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендна плата перераховується 100% платежом щомісячно до 10 числа поточного календарного місяця оренди.

Заборгованість з орендної плати в сумі 6859,57 грн. відповідачем станом на день подання позову сплаченою не була.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором оренди щодо сплати орендної плати, а також приймаючи до уваги, що відповідачем на час ухвалення рішення по цій справі не надано доказів сплати позивачу 6859,57 грн. основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 6859,57 грн. основного боргу.

Також позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь 369,00 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань по договору винна сторона зобов`язується сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 1,0% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Пеня стягується за весь період прострочки, але не більш розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимога про стягнення пені заявлена позивачем правомірно.

Розрахунок пені за прострочення строків сплати орендної плати, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним, з відповідача на користь позивача стягується 369,00 грн. пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. З відповідача на користь позивача стягується 2270,00 грн. судового збору.

09.08.2021 позивач звернувся з заявою про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 4 ст. 124 ГПК).

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначено, що позивач очікує понести витрати на надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Відповідач будь-яких письмових заперечень на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої (професійної правничої) допомоги від 01.07.2021.

01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРайт и Ко» (надалі- клієнт) та адвокатом Алуф Олексієм Володимировичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 798 від 29.06.2010 (далі- адвокат) укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги.

Відповідно до умов Договору: клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (п. 1.1.1.); складання позовних заяв, заяв, скарг, авокатьських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 1.1.2); представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.1.4) тощо.

Також, надано рахунок-фактуру від 30.07.2021 для оплати позивачем витрат та платіжне доручення № 17531 від 02.08.2021 на суму 3000 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат.

Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті здачі-прийняття наданих послуг від 30.07.2021.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем подані належні докази щодо обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості, позов судом задоволений у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворбуд» на користь позивача 3000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАВОРБУД” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А, офіс 5, код ЄДРПОУ 42449632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БРайт и Ко” (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 13637377) 6859 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 57 коп. основного боргу, 369 (триста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. пені, судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 23.10.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій