Постанова № 100522, 29.08.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 р. Справа № 12/171-06

за позовом: Бершадська міжрайонна державна податкова інспекція (код ЄДРПОУ 20087635, пров. Робітничий,8,Бершадь,Бершадський район, Вінницька область,24400)

до:Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 АДРЕСА_1)

про стягнення 940 грн.

Суддя М. Кожухар

Секретар судового засідання О. Васільєва

Представники:

Позивача: Усатенко В.Я.- за дорученням

Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХП 940 грн. боргу зі сплати штрафних санкцій, застосованих за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою; у письмових запереченнях від 02.07.2006 р. позов не визнав, посилаючись на те, що перевірка проводилась працівниками МДПІ з перевищенням службових повноважень (не пред'явили документів, розпорядження, посвідчень); також просив зупинити провадження у справі на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на неправомірні дії працівників МДПІ подано скаргу в Генеральну прокуратуру України.

Представник позивача проти клопотання заперечив, вважаючи, що наведені відповідачем обставини не є підставою для зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, керуючись ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), за яким здійснюється розгляд даної справи, відхилив клопотання відповідача, оскільки відповідно до ст. 156 КАС України направлення скарги до Генеральної прокуратури України не є підставою для зупинення адміністративної справи.

З пояснень представника позивача та наданих матеріалів вбачається таке.

09.02.2005 р. державними податковими інспекторами здійснено перевірку магазину АДРЕСА_2 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, про що складено акт № НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, що в автомагазині, який належить СПД ОСОБА_1 здійснюється торгівля без використання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій, на місті торгівлі виявлено 120 грн. готівки, при реалізації товару на 18 грн. не виписано та не видано розрахункову квитанцію, чим порушено пп. 1,5,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки відповідно до пп. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до відповідача застосовано штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність (120 грн. х 5 = 600 грн.) та двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій (17 грн. х 20 = 340 грн.), про що відповідачу 11.02.2005 р. видано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 (стверджується корінцем податкового повідомлення-рішення з підписом відповідача про отримання).

Податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку відповідачем не оскаржено, застосовані штрафні санкції не сплачено.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Факт порушення відповідачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»стверджується актом перевірки № НОМЕР_4, що складений державними податковими інспекторами відповідно до наданих їм посвідчень №№ 51 та 51а від 09.02.2005 р., і не заперечується відповідачем.

Посилання останнього на перевищення державними податковими інспекторами повноважень не конкретизовані та не доведені.

Пунктами 1, 2, 5 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в редакції Закону № 1776-III від 01.06.2000 (далі -Закон № 1776) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема,

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

За порушення вимог Закону № 1776 до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у таких розмірах:

1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну (пп. 1,3 ст. 17 Закону № 1776).

Відповідач рішення про застосування штрафних санкцій не оскаржив, застосовані штрафні санкції до бюджету не сплатив.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій зокрема віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч. 4, 158, 160, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету 940 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М. Кожухар

Повний текст постанови складено 30.08.2006 р.