Рішення № 10052020, 24.07.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2008 р. Справа № 16/120-2183(02-2/4-079)

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Українсько-німецьке спільне підприємство "Анкон" вул. Галицька, 174, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область

до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вільна Україна" с. Пилява, Бучацький район, Тернопільська область

За участю представників сторін

Позивача: Авдєєнко В.В. - адвокат, довіреність без номера від 09.10.07р.

Відповідача: Мручковський І.Р. - керівник, довідка Головного управління статистики у Тернопільській області№31-30 від 23.07.2008 року.

Суть справи: Ухвалою суду від 15 липня 2008 року розгляд справи відкладено відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України на 24 липня 2008 року на 11 год. 00 хв. в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Українсько-німецьке спільне підприємство "Анкон" вул. Галицька, 174, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Україна" с. Пилява, Бучацький район, Тернопільська область про стягнення 11864 грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань, 705 грн. 70 коп. - 3% річних; 13540 грн. 50 коп. - пені.

Як зазначив позивач в позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом до відповідача стало неналежне виконання зобов’язань щодо оплати вартості робіт по збору зернових культур згідно угоди без номера від 30.07.06р., яка була укладена між сторонами по справі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, витребуваного судом обґрунтованого відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та зазначив, що борг повністю сплачений ще до звернення позивача до суду з позовом до відповідача.

Учасникам судового процесу роз’яснено їх права та обов’язки згідно ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України. Також роз’яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представників позивача та відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне:

30 липня 2006 року між Українсько-німецьким спільним підприємством "Анкон", в особі директора Лучки А.А., надалі "Виконавець", з однієї сторони та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна Україна", надалі "Замовник", з другої сторони було укладено угоду без номера, згідно пункту 1 якої „Виконавець” зобов'язувався виконати роботи по збиранню зернових культур комбайном "Дойч Фар" на площі 177,5 га.

Згідно п.2 Угоди "Замовник" зобов'язувався представити готову до збирання площу, чисту від бур'янів, каміння та інших сторонніх предметів, надати автотранспорт для перевезення зерна від комбайна.

Пунктами 3 та 4 укладеної Угоди сторони погодилися відповідно, що "Замовник" зобов'язується оплатити за виконані роботи 200 грн. за 1 га обмолоту; оплата проводиться протягом десяти банківських днів після підписання акту виконаних робіт; в разі неоплати у вказаний термін буде нараховуватись пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочки. За невиконання умов Угоди винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства.

На виконання розділу 1 укладеного Договору позивач здійснив збір зернових культур на площі 177,5 га, що підтверджується актом виконаних робіт по збиранню зернових без номера від 02.09.2006 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим фірмовими печатками (належним чином засвідчена копія акту знаходиться в матеріалах справи). У відповідності до п.3 Угоди позивач виконав роботу на суму 35500 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання згідно Угоди щодо оплати за виконані роботи по збиранню зернових культур. Однак проплата проводилась несвоєчасно всупереч п.3 укладеного Договору. Оплата проводилась частинами: 4000 грн. 29.09.06р., 4000 грн. 30.10.06р., 10000 грн. 15.01.07р., 5000 грн. 23.05.07р. та 3000 грн. 23.07.07р., що підтверджується копіями касових ордерів №1 від 15.01.07р. та №4 від 23.05.07р., копіями банківських виписок від 30.10.06р., 23.07.07р. та 06.10.06р. Остання проплата: 18.02.2008р. на суму 9500 грн. по платіжному дорученню №118. Позивач нарахував відповідачу інфляційні нарахування та 3% річних за період з 13.09.06р. по 31.01.08р., з 18.02.07р. по 18.02.08р. пені з врахуванням сум і дат оплати.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законодавством або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4 Угоди у разі неоплати у вказаний термін буде нараховуватись пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочки, а тому у зв'язку з неналежним виконанням умов Угоди в частині оплати виконаних робіт, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13540 грн. 50 коп. Однак судом було здійснено перерахунок пені. Суд з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України та ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” задовольняє позовні вимоги лише щодо стягнення пені в сумі 2132 грн. 05 коп. В частині позовних вимог щодо стягнення 11408 грн. 45 коп. пені слід відмовити як необґрунтовано заявлені та такі, що суперечать чинному законодавству.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу 11864 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 705 грн. 70 коп. - 3% річних. Суд, з врахуванням норм чинного законодавства задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4294 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань та 705 грн. 70 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи. В частині щодо стягнення 7570 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань слід відмовити як необґрунтовано заявлені та такі, що суперечать чинному законодавству.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, ст.ст.509, 526,625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача на суму 4294 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань, 705 грн. 70 коп. 3% річних та 2132 грн. 05 коп. пені підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та такі, що не суперечать чинному законодавству.

В частині позовних вимог щодо стягнення 7570 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 11408 грн. 45 коп. пені відмовити.

Судові витрати понесені позивачем при поданні позову, згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вільна Україна” с. Пилява, Бучацький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30811938, на користь Українсько-німецького спільного підприємства „Анкон” вул. Галицька 174, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 21143896 –4294 грн. 09 коп. –інфляційних нарахувань, 705 грн. 70 коп. –3% річних, 2132 грн. 05 коп. –пені та 59 грн. 04 коп. державного мита, 32 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 7570 грн. 71 коп. - інфляційних нарахувань, 11408 грн. 45 коп. –пені відмовити.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 29.07.2008 року.

Суддя