Рішення № 10051985, 01.07.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2008 р.Справа № 17/94-1874 Господарський суд Тернопільської області

Судді           Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль

до відповідача Державного підприємства "Марилівський спиртовий завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області

про стягнення 18242,86 грн. заборгованості по орендній платі

за участю представників сторін:

позивача: Вільчак О.О., юрисконсульт, довіреність №НЮ-17 від 01.01.2008р.;

відповідача: Голованов С.А., юрисконсульт, довіреність №514 від 23.05.2008р.

Представникам сторін, котрі з’явилися в судове засідання, роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22,811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного письмового клопотання сторін.

Суть справи:

Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області 07.05.2008 р. з позовом до Державного підприємства "Марилівський спиртовий завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, про стягнення 18242,86 грн. заборгованості по орендній платі за час затримки повернення залізничних цистерн, орендованих на підставі укладених договорів оренди рухомого складу №246 від 23.10.2007р., №256 від 29.10.2007р. та №260 від 30.10.2007р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копіями договорів оренди рухомого складу №246 від 23.10.2007р., №256 від 29.10.2007р. та №260 від 30.10.2007р.; копіями актів прийому-передачі вагонів в оренду від 23.10.2007р., 29.10.2007р. та 30.10.2007р.; копіями актів передачі трьох вагонів з оренди від 04.01.2008р.; копією доручення №2 від 01.01.2007р.; копією накопичувальної картки №501 0002 для додаткових зборів, крім штрафних сум; копією акту загальної форми №29 від 04.01.2008р.; копією довіреності НЮ -363 від 10.10.07р. на право укладення договорів оренди Виконуючим обов’язки начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень від імені ДТГО "Львівська залізниця" Тихим В.М., висновком про вартість орендованого майна; претензією №2/02-0470 від 06.02.2008р. з доказом її надіслання відповідачу у справі; відповіддю на претензію №141 від 14.02.2008р.; розрахунком позовних вимог; іншими матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов’язків щодо сплати орендної плати задоговорами оренди рухомого складута з посиланням на норми ст.ст. 509, 528, 618 ЦК України.

Представник відповідача згідно поданого ним відзиву на позов №516 від 26.05.2008р. вимоги ДТГО «Львівська залізниця»заперечує, просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно умов укладених договорів оренди передбачена сплата орендної плати Орендарем передбачена у випадку затримки повернення вагонів з вини заводу. Однак, несвоєчасне повернення цистерн зумовлено введенням Укрзалізницею обмежень, про що свідчить телеграма №00069/ЦД від 03.10.2007р. та №00084/ЦД від 06.11.2007р., а також через незаконне користування цистернами Грузинською і Азербайджанською залізницями. Спираючись на ст. 617 ЦК України, відповідач вважає, що порушення умов договорів сталося внаслідок форс-мажорних обставин, оскільки завод не міг знати про введення Укрзалізницею в період дії договорів відповідних обмежень щодо здійснення перевезень.

Також, відповідачем заявлено клопотання №513 від 23.05.2008р. в порядку ст. 22 ГПК України, про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ «Судноплавна Компанія «УкрФеррі», м. Одеса, вул. Сабанський провулок, 4 та Підприємство «Феррітранссервіс», м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4 у зв’язку з тим, що зазначені юридичні особи були експедиторами відправлень спирту у залізничних цистернах №75080176, 74949264 та №73955858, а відтак, на думку відповідача, можуть надати суду відповідні пояснення. Дане клопотання судом відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідачем не доведено, що рішення у даній господарській справі може вплинути на права та обов’язки ЗАТ «Судноплавна Компанія «УкрФеррі», м. Одеса та Підприємства «Феррітранссервіс», м. Одеса, які діяли як експедитори залізничних відправлень у відповідності до укладених з відповідачем окремих договорів.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", в особі заступника начальника Львівської залізниці (позивач) та ДП "Марилівський спиртовий завод" (відповідач) укладено договори оренди рухомого складу № 246 від 23.10.2007 р., № 256 від 29.10.2007 р. та № 260 від 30.10.2007 р., згідно яких Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад (РС) –вагони інвентарного парку Укрзалізниці, приписані до станції Ягільниця Львівської залізниці для перевезення наливних вантажів (спирту) по території України та СНД до станції призначення –Кішли Азербайджанської РСР.

Термін оренди за договором № 246 встановлено до 21.11.2007 року, за договором № 256 –до 27.11.2007 р., за договором № 260 –28.11.2007 року.

Факт передачі цистерн № 75080176, № 73955858, № 74949264 в оренду підтверджується актами прийому-передачі вагонів в оренду від 23.10.2007 р. (по договору № 246 від 23.10.2007 р.), від 29.10.2007 р. (по договору № 256 від 29.10.2007 р.) та від 30.10.2007 р. (по договору № 260 від 30.10.2007 р.), котрі підписані повноважними представниками сторін.

Орендна плата за використання цистерни, яка розраховується на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 20% від експертної оцінки майна на рік, визначена у розділі 3 „Орендна плата” Договорів та перераховується не пізніше як за дві доби до початку розрахункового місяця в повному обсязі. Пунктом 3.3. договорів також встановлено, що орендна плата знімається з особистого рахунку Орендаря (коду платника) централізованим порядком через ТехПД.

04.01.2008 р. між сторонами підписано акти передачі вагонів з оренди ДП „Марилівським спиртзаводом” по договорах № 146, від 23.10.2007 р., № 256 від 29.10.2007 р. та № 260 від 30.10.2007 р.

Як встановлено в судовому засіданні, орендна оплата відповідачем сплачена за весь термін дії договорів, що також підтверджено сторонами.

Спір виник внаслідок несвоєчасного повернення орендованих вагонів (цистерн) на станцію Ягільниця, тобто із затримкою, внаслідок чого позивачем нараховано орендну плату у відповідності до пункту 9.3. укладених договорів оренди ( по договору № 246 –6023,74 грн. за затримку 44 доби; по договору № 256 –4599,20 грн. за затримку цистерни на 38 діб, по договору № 260 –4579,44 грн. за затримку цистерни на 36 діб), що за підрахунками позивача та з урахуванням ПДВ, становить 18242, 86 грн.

06.02.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № 2/02-ДНЮ, вказавши в ній суму заборгованості по орендній платі та рахунки, на які необхідно терміново перерахувати заборгованість. У відповіді на претензію №141 від 14.02.08р. відповідач зазначив обставини, з яких орендовані цистерни не були повернуті своєчасно залізниці.

Оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб’єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, ст.. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно умов договорів і на підставі ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар (наймач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

За ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених договорів Залізницею надано спиртзаводу рухомий склад (цистерни), які слідували за наступними маршрутами:

- залізнична цистерна №75080176 27.10.2007р. відправлена з станції Ягільниця; 31.10.2007р. вона прибула на станцію Іллічівськ-Поромна; 05.11.2007р. відбулося відвантаження цистерни №75080176 на теплоході до станції Кішли. Порожню цистерну 14.11.2007р. відправлено з станції Кішли, 29.12.2007р. цистерна прибула на станцію Іллічівськ-Поромна, з якої 30.12.2007р. відправлена на станцію призначення –Ягільниця, куди прибула 03.01.2008р.;

- залізнична цистерна №74949264 04.11.2007р. прибула на станцію Іллічівськ-Поромна; 26.11.2007р. відбулося відвантаження цистерни №74949264 на теплоході до станції Поті. Порожню цистерну 07.12.2007р. відправлено з станції Поті, 29.12.2007р. цистерна прибула на станцію Іллічівськ-Поромна, а, відтак, відправлена на станцію Ягільниця, куди прибула 03.01.2008р.;

- залізнична цистерна №73955858 відправлена на станцію Іллічівськ-Поромна, вигружена 07.12.2007 р. та 30.12.2007р. цистерна відправлена з станції Іллічівськ-Поромна на станцію Ягільниця, куди прибула 03.01.2008р.

Відповідач, зсилаючись на п.9.3 укладених договорів оренди рухомого складу, ст. 614, 617 ЦК України вважає, що орендна плата за час затримки вагонів підлягає оплаті у разі наявності вини Орендаря, однак у зв’язку з введенням Укрзалізницею обмежень перевезень в період з 08.11.2007р. по 26.11.2007р. та через неконтрольоване користування цистернами Грузинською та Азербайджанською залізницею, після їх відправлення у заводу не було можливості належним чином виконати умови договорів оренди рухомого складу в частині своєчасного повернення орендованого рухомого складу, оскільки всі цистерни прибули на станцію Іллічівськ-Поромна лише 29.12.2007р., внаслідок чого і сталася затримка повернення цистерни №75080176 на 44 доби, цистерни №73955858 на 38 діб та цистерни №74949264 на 36 діб.

Даючи правову оцінку запереченням відповідача та поданим на їх обґрунтування доказам, суд враховує, що:

- відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;

- статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

- згідно частини 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, згідно телеграми Укрзалізниці №00084/ЦД від 06.10.07р. у зв’язку з накопиченням вагонів в очікуванні поромів з 08.11.2007р. Укрзалізницею введено обмеження на всі види відправок та всі види вантажів через поромну переправу «Іллічівськ –Поті Батумі». Дане обмеження було відмінено 26.11.2007р., що підтверджується телеграмою Укрзалізниці №000466/1 від 26.11.2007р.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм та встановлених обставин справи, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що в даному випадку мав місце випадок, який не залежав від Орендаря і спричинив неналежне виконання останнім договірних зобов»язань щодо своєчасного повернення орендованих вагонів. Така подія, в силу ст. 617 ЦК України,є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати в період введення обмежень.

З поданого позивачем розрахунку орендної плати за час дії обмеження по станції Іллічівськ-Поті (Батумі), нарахованої ДП «Марилівський спиртовий завод», випливає, що цистерна №75080176 не була затримана на станції; цистерни №73955858 та №74949264 затримані на 18 діб (з 08.11.07р. по 26.11.07р.), що складає 5301,50 грн. орендної плати

Згідно приписів ч.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила виконання зобов’язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо воно зумовлено випадком чи непереборною силою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів сплати боргу станом на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково в сумі 12941,36 грн. по орендній платі за затримку повернення залізничних цистерн згідно договорів оренди рухомого складу №246 від 23.10.2007р., №256 від 29.10.2007р. та №260 від 30.10.2007р., а саме за час затримки повернення цистерни №75080176 згідно договору № 246 –на 44 доби (що становить 7228,49 грн.), згідно договору № 256 –за затримку цистерни №73955858 на 20 діб (що складає 2934,60 грн.) та згідно договору № 260 – за затримку цистерни №74949264 на 18 діб (що складає 2778,27 грн.), як правомірний, обґрунтований та документально підтверджений.

В частині стягнення 5301,50 грн. орендної плати –позов до задоволення не підлягає.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 01.07.2008 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст. ст. 11, 15, 509, 526, 614, 617, 618, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 42 –47, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Марилівський спиртовий завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, ідент. код 00375131 –12941,36 грн. боргу по орендній платі та 213,12 грн. судових витрат на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідент. код 01059900 в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль, пр. Ст. Бандери, 6, ідент. код 25886921.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___” __ 2008 р., через місцевий господарський суд.

Суддя