Рішення № 100519616, 29.09.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5181/21

Провадження № 2/234/2720/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

при секретарі судового засідання - Зеленкової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання неправомірними дій виконавчої служби щодо передачі на реалізацію майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , 21.04.2021р звернулася до суду з дійсним позовом, вказуючи, що вона ( ОСОБА_1 ), її малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її мати - ОСОБА_3 , проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ). Свої вимоги мотивує тим, що мати ( ОСОБА_3 ) є боржником по виконавчому провадженню, що відкрито у Краматорському відділі державної виконавчої служби, відповідача-1 у справі. Так, зазначає, що головним державним виконавцем Краматорського міського відділу ДВС при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів на суму 352337,56грн передано на реалізацію двокімнатну квартиру за вищевказаною адресою, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02.11.2007р. Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 13.01.2021р №521555 Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (надалі - ДП «СЕТАМ» МЮУ), відповідача-2 у справі, вищевказана квартира була продана ОСОБА_5 , як переможцю торгів. Вважає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна, а саме, згода органів опіки та піклування обов`язкова у випадку, якщо дитина має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. Також вважає, що дії державного виконавця, щодо передачі майна на реалізацію, а також самі електронні торги, на яких було реалізовано квартиру по АДРЕСА_1 , проведені з грубим порушенням чинного законодавства, так як під час направлення майна на реалізацію організатору торгів державним виконавцем до заявки не долучено згоду органу опіки та піклування, а ДП «СЕТАМ» не повідомило виконавця про необхідність усунення цього порушення. Просить визнати неправомірними дії Краматорського МВ ДВС СМУ МЮ щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_2 право користування якою має малолітня ОСОБА_6 ; визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна вищевказаної квартири (реєстраційний номер лота: 460196), які відбулись 13.01.2021р результати якого оформлені протоколом №521555 «СЕТАМ»; скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

12 серпня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача-2 ДП «СЕТАМ» на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача не узгоджуються з чинним законодавством, є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що дійсно, 13.01.2021 відбулися електронні торги з реалізації наступного майна: двокімнатна вкартира, загальною площею 53,5кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота: 460196 (далі - Майно або Нерухомість або Квартира), за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 521555, а переможцем визнано учасника №3 (ціна продажу: 393 000.00грн). ДП "СЕТАМ" відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року 008/5 "Про визначення організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (далі - Порядок), є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту їх, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, а також виконання інших функцій, передбачених Порядком. Зазначає, що електронні торги, за результатами яких реалізовано Майно, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що підтверджується, зокрема, тим, що позивачем не наведено жодних доводів, обставин та підстав, котрі б свідчили про протиправність дій Підприємства під час проведення електронних торгів.

Щодо дій державного виконавця та Підприємства під час реалізації майна вказує, що з огляду на ч.1 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон про виконавче провадження), реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Таким чином, з урахуванням наведеного вище припису Закону про виконавче провадження, Майно було реалізоване саме на електронних торгах. Послідовність дій державного виконавця відділу ДВС та Підприємства, а також особливості процесу реалізації арештованого майна деталізовані у Порядку, який згідно з ч.2 ст.61 Закону про виконавче провадження, визначається Міністерством юстиції України. Зокрема, п.3 розділу II Порядку закріплено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абз.3 - 16 п.2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

- копія виконавчого документа, (паперова копія виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;

- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам ч.6 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»);

- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Наведені вище норми Порядку вказують на те, що дії виконавця щодо подання заявки обмежені винятково поданням документів, котрі перелічені у Порядку. Поряд з цим, абз.2 п.4 розділу II Порядку передбачено, що у разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від шкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим п.3 розділу II цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи. На виконання наведених вище приписів Порядку виконавець подав заявку на реалізацію Нерухомості разом із відповідними документами. За змістом абз.4 п.4 розділу II Порядку, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, значеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби приватний виконавець). Відтак, за наявних обставин винятково посадові особи відділу ДВС мали необхідні документи та інформацію для вчинення дій (прийняття рішення) щодо подання заявки. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів абз.5 п.4 розділу II Порядку). Отже, ДП "СЕТАМ" виконує функції Організатора електронних торгів, який діє винятково в межах повноважень, визначених Порядком, розміщуючи інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, поданих посадовими особами відділу ДВС. Більше того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку Організатора торгів перевіряти законність дій посадових осіб відділу ДВС щодо передачі Майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію. Таким чином, у Підприємства, як Організатора електронних торгів, відсутні повноваження надавати правову оцінку діям посадових осіб відділу ДВС, зокрема, перевіряти відомості, наведені у заявці, окрім повноти заповнення заявки.

Щодо дій виконавця спрямованих на звернення стягнення на Майно, зазначає, що з інформації в автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що 14.02.2021 відділом ДВС було відкрито виконавче провадження №64306308, боржником у якому була ОСОБА_3 (далі - Боржник), а стягувачем ОСОБА_4 . В свою чергу Позивачка вважає, що Квартира було реалізована протиправно у зв`язку із проживанням у ній неповнолітньої дочки Позивачки. Проте, такі твердження Позивачки є хибними з урахуванням наступного. Так, за змістом ч.1 ст.48 Закону про виконавче провадження, звернення стягнення на майно яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. На виконання вказаного вище припису Закону про виконавче провадження виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Водночас щодо проживання в Квартирі неповнолітньої особи зазначає таке. З огляду на ч.3 ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Отже, житлові права дітей підлягають додатковому захисту, зокрема, шляхом здійснення контролю зі сторони уповноважених органів. Разом з тим, ч.3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки соби, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Наведене вище положення Закону України "Про охорону дитинства" кореспондується з ч.42 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та ст.177 Сімейного кодексу Україн. В свою чергу, з п.28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, вбачається, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Проте, підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Водночас, ч.1 ст.176 СК України покладає на батьків обов`язок передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що дбати про збереження використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків, а сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є безумовною підставою для визнання недійсним правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 28 травня 2021 року в справі 444/580/17, в якій Верховний Суд також звернув увагу на те, що реєстрація відповідних малолітніх осіб, у спірному житловому приміщенні, належному на праві власності їх бабі, відбулася після початку вчинення державним виконавцем підготовчих дій з метою реалізації арештованого майна у примусовому порядку, а реєстрація ще однієї малолітньої особи, - після передачі зазначеного майна на реалізацію, що може свідчити про те. що неповнолітні діти були зареєстровані власником такого майна з метою утруднення виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Крім того зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що боржник повідомляла державного виконавця про факт реєстрації у належному їй житловому будинку малолітніх онуків. Тобто, на момент вчинення державним виконавцем підготовчих дій щодо передачі арештованого майна боржника на примусову реалізацію у державного виконавця були відсутні відомості про те, що у спірному житловому будинку зареєстровані малолітні особи. Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що зміна власника житлового будинку порушує права малолітніх осіб на проживання у ньому. Будь-яких відомостей про втручання у права осіб, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людтини і основоположних свобод, судами не установлено. Поряд з цим, Позивачка вважає, що виконавець був зобов`язаний одержати дозвіл органу та піклування, оскільки право користування Нерухомістю мала, зокрема, неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра, як можна припустити, є онукою божниці. Однак, наведені вище міркування Позивачки про необхідність одержання дозволу з органу опіки та піклування не заслуговують на увагу, адже ч.1 ст.176 СК дозволяє зробити висновок, що обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої житлом покладається на її батьків, а не на бабу. Відтак, ключовим аспектом справи, котрий підлягає з`ясуванню за наявних обставин є не факт наявності родинних відносин між бабою та онучкою, а належність Майна на праві власності тій особі. Оскільки власником Нерухомості на момент проведення спірних електронних торгів Боржник, а не Позивачка, твердження останньої про необхідність одержання дозволу органу и та піклування не можуть бути врахованими. Наведене вище узгоджується з висновками зробленими у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №463/4728/15. Крім того, до позовної заяви додано довідку комітету мікрорайону №1 Краматорської міської ради від 15 березня 2021 року №01-20-154, в якій вказано, що у Квартирі зареєстрована лише ОСОБА_3 , і також мешкають Позивачка та неповнолітня ОСОБА_6 . Вказана довідка видана на підставі паспорта, свідоцтва про народження та їх свідків-сусідів. Отже, вважає, що Позивачка сама надала довідку, котра підтверджує, що неповнолітня ОСОБА_6 не зареєстрована в Квартирі, а тому не має жодного відношення до Нерухомості, а свідчення сусідів за наявних обставин не можуть підтверджувати факт мешкання (реєстрації) у Квартирі, попри те, що факт реєстрації ОСОБА_2 в Квартирі за відповідних обставин не може мати наслідком визнання спірних електронних торгів недійсними.

Зазначає, що відсутні підстави для визнання електронних торгів недійсними. Так, наведені вище обставини вказують на те, що жодних порушень прав Позивачки на електронних торгах не відбулося, а завдяки реалізації Майна були задоволені вимоги стягувача та досягнута мета виконавчого провадження - виконання рішення суду. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р в справі №910/856/17 зроблено висновок, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за зультатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено п.8 розділу Порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Поряд з цим, ч.4 розділу X Порядку передбачено, що після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартовою), виконавець протягом п`яти робочих днів укладає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Отже, реалізація майна на електронних торгах належить до угод купівлі-продажу та оформлюється актом про проведені електронні торги. З огляду на ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відтак, ч.1 ст.215 ЦК України однозначно і безальтернативно визначає період у часі, під час якого додержання стороною (сторонами) передбачених законом вимог призводить до недійсності правочину, і таким періодом є саме момент вчинення правочину. Окрім того, наведені вище приписи узгоджуються з висновками зробленими у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №911/494/17, а саме, що вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Звертає увагу, що п.2 розділу III Порядку, визначає винагороду Організатора у розмірі, який становить до 4% вартості реалізованого майна, а тому Підприємство зацікавлене у реалізації Нерухомості за якомога вищою ціною, позаяк внаслідок цього прибуток "СЕТАМ" буде максимальним. За таких обставин ДП "СЕТАМ", як організатор електронних торгів, здійснило всі передбачені законодавством дії для реалізації Майна, а тому підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні, адже за наявних обставин така позовна вимога не узгоджується із ч.1 ст.215 ЦК. Просить відмовити в повному обсязі ОСОБА_1 в задоволені позову та розглянути справу за відсутності представника ДП "СЕТАМ".

Ухвалою суду від 18.08.2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

ОСОБА_7 , представник позивачки, вимоги позову ОСОБА_1 підтримав цілком, наполягав на задоволенні, та надав суду заяву про розгляд даної справи без його участі.

Представник відповідача-1 Краматорського МВ ДВС СМУ МЮ, який про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності зі ст.130 ЦПК України, в судове засідання не з`явився без повідомлення причини неявки, відзив на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 ДП «СЕТАМ» просив розглянути справу у його відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників судового процесу на підставі тих доказів, які маються в матералах справи.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

З наданих до суду доказів, а саме, свідоцтва про народження матері позивачки - ОСОБА_8 (серія НОМЕР_1 , актовий запис №6 від 03.02.1966р); копії свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (серія НОМЕР_2 , актовий запис №375 від 13.04.1988р); копії народження позивачки - ОСОБА_1 (серія НОМЕР_3 , актовий запис №969 від 08.05.1986р); копії свідоцтва про шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (серія НОМЕР_4 , актовий запис №563 від 15.09.2012р); копії свіоцтва про шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 (серія НОМЕР_5 , актовий запис №649 від 18.08.2007р), встановлено, що ОСОБА_3 являється матір`ю позивачки ОСОБА_1 .

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 07.11.2007р Краматорським бюро технічної інвентаризації, матері позивачки - ОСОБА_3 належить на праві власності двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого Першою краматорською державною нотаріальною конторою 02 листопада 2007 року (реєстровий номер 2-9273.

Згідно звіту про оцінку майна від 06.05.2021 ринкова вартість двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 623 727,00 грн.

Відповідно копії довідки із комітету мікрорайону №1 Краматорської міської ради від 15.03.2021р за №01-20-154, в вищевказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_3 , а також, мешкають її ( ОСОБА_3 ) донька - позивачка ОСОБА_1 та з 2017 року мешкає онука ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_6 , актовий запис №1343 від 08.09.2017р).

З Акту про проведення електронних торгів від 08.02.2021р судом убачається, що на примусовому виконанні Краматорського МВ ДВС СМУ МЮ (м.Харків) знаходиться виконавчий лист №2-3787/2009, виданий 22.06.2009р Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з боржника ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 коштів на загальну суму 352337,56грн. Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 13.01.2021р за номером №521555 Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України за адресою м.Київ, вул.Стрілецька, б. 4-6, проведено електронні торги з реалізації майна, а саме: реєстраційний номер лота: 460196, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається загальною площею 53,5кв.м, житловою площею - 27,20кв.м. Переможцем визнано ОСОБА_5 . Майно придбано за сумою 393 000,00 грн.

З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №248135442 від 15.03.2021р убачається, що 26 лютого 2021 року зареєстровано право приватної власності на спірну двокімнатну квартиру за вищезазначеною адресою зареєстровано за ОСОБА_5 .

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р №2831/5 (надалі - Порядком).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.50 Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Частиною 1 ст.61 Закону встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2015 року № 1885/5 "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" та Порядку реалізації арештованого майна організатором електронних торгів та уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком - є ДП "СЕТАМ".

Відповідно до п.28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р №2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

копія виконавчого документа (паперова копія виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;

копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захситу бездомних громадян і безпритульних дітей» визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Щодо визначення права дитини на проживання в житловому приміщенні, що відчужується, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3,4 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно діючого законодавства до членів сім`ї власника будинку (квартири) віднесено дружину (чоловіка) власника житла, їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ст.64 та ст.156 ЖК України).

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає встановленим, що малолітня ОСОБА_2 , 2017 року народження, яка, разом зі своєю матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 , проживає у квартирі АДРЕСА_2 , має право користування вказаною квартирою, а тому, для реалізації вказаного нерухомого майна, необхідно отримання дозволу органу опіки та піклування.

Оскільки такий дозвіл відсутній, суд вважає, що дії державного виконавця, щодо передачі майна на реалізацію, а також самі електронні торги, на яких було реалізовано квартиру по АДРЕСА_1 , проведені з порушенням чинного законодавства.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, зазначені вище обставини не спростував.

Порядком реалізації арештованого майна визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Примусова реалізація заставного майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі №465/650/16-ц (провадження №14-356цс18), та від 23.01.2019 у справі №522/10127/14-ц (провадження №14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до ч.1 ст.650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Частиною 4 ст.656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту ч.1 ст.650, ч.1 ст.655 та ч.4 ст.656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі - продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18.11.2015р у справі №6-1884цс15; від 12.10.2016 у справі №6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи, що електронні торги з реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , які відбулися 13.01.2021 року, проведені з порушенням чинного законодавства, в результаті цих торгів порушено право малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користування вказаним нерухомим майном, суд вважає необхідним визнати їх недійсними.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 , суд вважає необхідним відмовити, оскільки ці вимоги жодним чином не обгрунтовані в позовній заяві.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання неправомірними дії виконавчої служби щодо передачі на реалізацію майна - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_2 , право користування якою має малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер лота: 460196), що відбулись 13 січня 2021 року, результати якого оформлені протоколом № 521555 ДП «Сетам».

В інішій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 29.09.2021р.

Головуючий суддя: Лутай А.М.