Рішення № 100519409, 06.10.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/3517/21

2/221/1031/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха, в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 221/3517/21 позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, заступник начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не відповідає виконанню, вказуючи в обґрунтування своїх вимог, що 27.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. було вчинено виконавчий напис №10192 щодо стягнення з позивача на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 163347,22 грн. та плата за вчинення виконавчого напису 1800,00 грн. Постановою заступника начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54910485 на підставі виконавчого напису. Про вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі позивач дізнався в в квітні 2021 року, коли постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до бухгалтерії Волноваського ОПФУ для здійснення відрахувань з пенсії.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача, а він в свою чергу не визнає вимоги кредитора, тому просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не відповідає виконанню.

Також, під час вчинення виконавчого напису нотаріус не зазначив період дії договору, не пересвідчився у безспірності вимог: не врахував строку позовної давності, не перевірив правильності розрахунків та документів, які були підставою для вчинення виконавчого напису.

У зв`язку з невідповідністю виконавчого напису вимогам законодавства щодо безспірності вимог, просив його визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 11.06.2021 р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, у позові просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Надав відзив, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на безпідставність останнього. Так, відповідач вказує, що станом на 03.07.2017р. позивач мав заборгованість перед відповідачем в сумі 163347,22 грн., що стало підставою для звернення до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису та надано всі передбачені чинним законодавством для цього документи (кредитний договір №б/н від 16.08.2010р., що складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису та відбитку печатки від 03.03.2011р., Умов та Правил надання банківських послуг за послугою «Кредитний ліміт» та Тарифів Банку, що розміщені на загальнодоступному офіційному сайті відповідача; засвідчена стягувачем виписка-рахунок з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; вимога про усунення порушень, доказ направлення вимоги позичальнику). Крім того, вказує, що відповідач направив на адресу позивача вимогу про усунення порушень від 07.07.2017р. Напис вчинено в межах строку згідно статті 88 «№ Про нотаріат», оскільки зобов`язання позивача повернути кредитні кошти за договором настали 31.07.2017 року по закінченню строку дії картки.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович у судове засідання не з`явився, про причини суду не повідомив.

Третя особа - заступник начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду також не з`явилась, про причини його неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

27.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було вчинено виконавчий напис №10192 щодо стягнення з позивача на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 163347,22 грн. та плата за вчинення виконавчого напису 1800,00 грн. (а.с. 14)

З наявного у матеріалах справи копії виконавчого напису вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №б/н від 16.08.2010 року, укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк».

Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за періоди 16.08.2010 року по 03.07.2017 року. Сума заборгованості складає 163347,22 грн в тому числі: простроченої заборгованості за сумою кредиту -25102,71грн.; заборгованість за процентами – 126489,883 грн., пеня та комісія – 3500,00 грн, штраф – 500,00 гривень (фіксована частина), штраф – 7754,63 – відсоток від суми заборгованості. Та витрати за вчинення цього виконавчого напису - 1800,00 грн..

Постановою заступник начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54910485 на підставі виконавчого напису №10192 від 27.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 165147,22 грн.. (а.с. 10).

Відповідно до змісту статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Щодо безспірності заборгованості

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поміж іншого Відповідно до оспорюваного виконавчого напису, строк за який проводиться стягнення заборгованості зазначено з 16.08.2010 – 03.07.2017р.

Отже, із наведеного вбачається, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на суму боргу поза межами строку позовної давності, що у свою чергу свідчить про порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Швец Р.О. від 27.07.2017 року № 10192, - оскільки розмір боргових зобов`язань позивача перед ПАТ КБ «Приватбанк», який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", не дотриманий строк позовної давності, тому за відсутності доказів наявності з боку позивача боргу у визначеному відповідачем розмірі, у останнього були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. 18, ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 5, 12, 28, 76-78, 81, 141, 253, 259, 263, 267, 268, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, заступник начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 10192 від 27.07.2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», заборгованості в сумі 165147,22 грн. за кредитним договором № б/н від 16.08.2010 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т.В.Безрук