Рішення № 10051674, 11.03.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2008 р.Справа № 8/16-354 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль

до відповідача: Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Галицька, 122, м. Бучач Тернопільської області (вул. С.Бандери, 2, м. Бучач Тернопільської області)

За участю представників сторін:

позивача: Ярмуся В.Д. –начальника відділу по роботі з проблемними кредитами, довіреність № 51 від 15.01.2008р.

відповідача: Вербіцького С. І. –провідного юриста, доручення № 51 від 25.01.2008 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Галицька, 122, м. Бучач Тернопільської області –260963, 42 грн. поточної заборгованості по процентах.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Державне підприємство «Бучацький мальтозний завод», вул. Галицька, 122, м. Бучач Тернопільської області взяті на себе визначені умовами кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., правочину № 1 від 11.02.2004 р. про внесення змін до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., правочину № 2 від 09.03.2004 р. про внесення змін до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., додатковою угодою № 3 від 22.09.2004 р. до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., Додатковою угодою № 4 від 21.02.2005 р. до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., додатковою угодою від 30.09.2005 р. до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р. зобов’язання по поверненню кредиту виконало не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість по процентах в сумі 235639,21 грн., нарахованих за період з 25.10.2006р. по 31.12.2008р., на яку, відповідно нараховано суму індексу інфляції в розмірі 25324 грн.

Зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 р. по справі № 4/64-976 задоволено позов та стягнуто з ДП «Бучацький мальтозний завод»на його користь 1129999,52 грн. заборгованості по неповерненому кредиту, 50153,40 грн. несплачених процентів за користування кредитом, 127524,20 грн. пені та 13194,77 грн. в повернення сплачених судових витрат. 28.12.2006 р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м. Тернопіль, у зв’язку з опублікуванням 06.12.2006 р. у газеті «Урядовий кур’єр»за № 230 оголошення про порушення справи № 1/Б-809 про банкрутство Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод»звернувся до господарського суду з заявою про визнання кредитором відносно боржника на суму 1791020 грн., в т.ч. 1119999 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2007 р. у справі № 1/Б-809 в реєстр вимог кредиторів відносно Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», м. Бучач включено, зокрема Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль на суму 1645096,96 грн., із них 1119999 грн. основного боргу, 103959,96 грн. інфляційних нарахувань, 183310,36 грн. заборгованість по відсотках по неповерненому кредиту та 237827,61 грн. пені. В частині нарахування 32387,89 грн. пені –грошові вимоги судом відхилені.

Вважає, що оскільки ліквідаційна процедура у справі про банкрутство № 1/Б-809 відносно ДП «Бучацький мальтозний завод»не введена, сума кредиту не повернена, позивач має право звертатися до суду із вимогами, які виникли після порушення справи про банкрутство в межах позовного провадження.

В підтвердження викладеного додає рішення господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 р. по справі № 4/64-976, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. у справі № 1/Б-809, розрахунок суми заборгованості по кредиту, процентах за користуванням кредитом згідно кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., розрахунок поточної суми заборгованості по процентах, з врахуванням індексу інфляції, претензію вих. № 3826 від 04.06.2007 р., звіт про рух коштів ДП «Бучацький мальтозний завод», інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач по справі у представленому суду відзиві на позов за № 104 від 15.02.2008р. , додаткових поясненнях за № 150 від 06.03.2008р., які підтримані у судових засіданнях його повноважним представником позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Стверджує, що позовні вимоги щодо сплати процентів за користування кредитом з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р. є законодавчо необґрунтованими, оскільки нараховані з порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.10.2006 р. по справі 1/Б-809 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Зазначає, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»у справі № 1/Б-809 є конкурсним кредитором, сума заборгованості ухвалою господарського суду від 22.02.2007р. включена в реєстр вимог кредиторів, а нараховані банком відсотки в період з 25.10.2006р. за користування кредитом судом відхилені, у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів з 24.10.2006р. Вважає, що оскільки проценти нараховані від основної суми заборгованості по кредитному договору 010/02-01/314/03 від 23.10.2003 р., яка виникла у 2005 році до порушення справи про банкрутство, то такі грошові вимоги виникають у конкурсних кредиторів та можуть бути віднесені до поточної заборгованості.

Окрім того, з його письмових пояснень за № 150 від 06.03.2008р. вбачається, що зазначена у позовні заяві сума неповерненого кредиту, за користування яким, відповідно нараховані заявлені до стягнення проценти не відповідає даним обліку Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», згідно якого станом на 01.01.2008 р. заборгованість по неповернутій сумі кредиту становить 1102633,52 грн. Зазначає, що за період з 25.10.2006р. по 01.01.2008р. ДП «Бучацький мальтозний завод»було частково погашено заборгованість по кредиту перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в сумі 17366 грн. Проте, лише 15000 грн. зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по кредиту, сума в розмірі 2366 грн. неправомірно зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості по процентах згідно кредитного договору. Просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.03.2008р. в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.03.2008р.

За згодою присутніх в судовому засіданні представників сторін, в порядку статті 85 ГПК України було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

23.09.2003 р. між Акціонерним поштово –пенсійним банком «Аваль»(Кредитор) в особі Першого заступника директора Тернопільської обласної дирекції АППБ «Аваль»Форостяка Івана Максимовича, який діє на підставі Положення про дирекцію та Довіреності від 25.09.2002 р. № 10, з однієї сторони, та Державним підприємством «Бучацький мальтозний завод»(Позичальник), в особі директора Мельничука Павла Петровича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони укладено кредитний договір № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., предметом якого є відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 600 000 (шістсот тисяч) гривень строком до 22.09.2004 р. із сплатою 18 (вісімнадцять) відсотків річних (пункт 1.1. кредитного договору). Правочином № 1 про внесення змін до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., укладеним 11.02.2004 р. між Кредитором і Позичальником, який є його невід’ємною частиною (п. 2 Правочину) передбачено, що Кредитором Позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень строком до 22.09.2004 р. із сплатою 19 (дев'ятнадцять) відсотків річних.

Правочином № 2 про внесення змін до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., укладеним 09.03.2003 р. між Кредитором і Позичальником, який є його невід’ємною частиною (п. 3 Правочину) Кредитором збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії Позичальнику до 1 200 000 (одного мільйона двохсот тисяч) гривень.

Додатковою угодою № 3 до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., укладеною 22.09.2004 р. між Кредитором і Позичальником, яка є його невід’ємною частиною (п. 2 Додаткової угоди) передбачено, що Кредитором продовжено термін користування кредитною лінією Позичальнику до 20.02.2005 р., із встановленням при цьому сплату 20 (двадцяти) відсотків річних.

Додатковою угодою № 4 до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., укладеною 21.02.2005 р. між Кредитором і Позичальником, яка є його невід’ємною частиною (п. 2 Додаткової угоди) встановлено Кредитором термін користування кредитною лінією до 22.08.2005 р., із сплатою 21 (двадцяти одного) відсотка річних.

Додатковою угодою № б/н до кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., укладеною 30.09.2005 р. між Кредитором і Позичальником, яка є його невід’ємною частиною (п. 2 Додаткової угоди) зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 18 (вісімнадцяти) відсотків річних.

Підпунктом 6.1. пункту 6 кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р. Позичальник зобов’язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплатити нараховані відсотки на умовах передбачених даним договором. Відсотки за кредит Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора № 20684953 не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця.

Договір набуває чинності з часу надання Позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до часу повного погашення Позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) (п. п. 9.1 п. 9 кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р.).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного Кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно частин 1, 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з невиконання Позичальником своїх зобов'язань, по поверненню Кредитору боргу по кредиту, за кредитним договором № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., із змінами та доповненнями внесеними укладеними Правочином № 1 від 11.02.2003 р., Правочином № 2 від 09.03.2004 р., Додатковою угодою № 3 від 22.09.2004 р., Додатковою угодою № 4 від 21.02.2005 р., додатковою угодою б/н від 30.09.2005 р., Акціонерний поштово –пенсійний банк «Аваль»від імені якого діє Тернопільська обласна дирекція АППБ «Аваль»06.03.2006 р. звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ДП «Бучацький мальтозний завод»1 129 999 грн. 52 коп. заборгованості по неповерненому кредиту, 50 153 грн. 40 коп. несплачених процентів за користування кредитом, 113 734 грн. 48 коп. пені за порушення терміну повернення кредиту, 13 789 грн. 72 коп. пені за порушення термінів сплати процентів за користування кредитом та 13076 грн. 77 коп. повернення сплаченого державного мита та 118 грн. повернення сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 4/64-976 від 13.04.2006 р. позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Бучацький мальтозний завод»на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»від імені якого діє Тернопільська обласна дирекція АППБ «Аваль»1 129 999 грн. 52 коп. заборгованості по не поверненому кредиту, 50 153 грн. 40 коп. несплачених процентів за користування кредитом, 127 524 грн. 20 коп. пені, 13 076 грн. 77 коп. повернення сплаченого державного мита та 118 грн. повернення сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.10.2006 р. за заявою кредитора –Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-аграрний союз», м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/547 в порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі –Закон № 2343-ХІІ) порушено провадження у справі № 1/Б-809 про визнання банкрутом Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Галицька, 122, м. Бучач Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2006 р. у справі № 1/Б-809 введено процедуру розпорядження майном боржника –ДП «Бучацький мальтозний завод», м. Бучач, вул. Ст. Бандери Тернопільської області, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово –аграрний союз», м. Черкаси в десятиденний строк з дня винесення ухвали за його рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети «Голос України»чи «Урядовий кур’єр»м. Київ) оголошення про порушення справи № 1/Б-809 про банкрутство ДП «Бучацький мальтозний завод», м. Бучач, вул. Ст. Бандери, 2 Тернопільської області.

В газеті «Урядовий кур'єр»за № 230 від 06.12.2006 р. було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Ст. Бандери, 2, м. Бучач, Тернопільська область.

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(нова редакція), зареєстрованого 25.09.2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов’язками Акціонерного поштово –пенсійного банку «Аваль»(протоколом Загальних Зборів АППБ «Аваль»№ 3б-36 від 2.04.2006 р. прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово –пенсійного банку «Аваль»на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»).

В порядку ч. 15 ст. 11 Закону № 2343-ХІІ Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»подало заяву до господарського суду Тернопільської області про визнання його кредитором по справі №1/Б-809 про банкрутство ДП «Бучацький мальтозний завод»в сумі 1 791 020 грн. 49 коп.

Згідно ч. 6 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007р. по справі № 1/Б-809 кредиторські вимоги ТОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволено частково в сумі 1 645096 грн. 93 коп., а саме в реєстр вимог кредиторів у справі № 1/Б-809 відносно Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», м. Бучач включено, зокрема Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль на загальну суму 1645096,96 грн., із них 1119999 грн. основного боргу, 103959,96 грн. інфляційних нарахувань, 183310,36 грн. заборгованість по відсотках по неповерненому кредиту та 237827,61 грн. пені.

Відхилено грошові вимоги в частині нарахування 32387 грн. 89 коп. пені, як такі, що заявлені безпідставно, оскільки у відповідності до ст.1 Закону № 2343-ХІІ до складу грошових зобов’язань боржника, що виникають на підставах, передбачених цивільним законодавством України, не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

У відповідності до вимог ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, ТОД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»(Позивач) обґрунтувала наявність заборгованості ДП «Бучацький мальтозний завод»по неповерненому кредиту в вищезазначеній сумі станом на день порушення справи про банкрутство відносно останнього.

Як стверджує позивач, і в підтвердження чого представив розрахунок суми заборгованості по неповерненому кредиту, процентах за користуванням кредитом згідно кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., за період після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р. ДП «Бучацький мальтозний завод»не сплатило поточну заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 235 639 грн. 21 коп.

В зв’язку з несплатою заборгованості по процентах за період з 25.10.2006 р. по 31.05.2007 р. ТОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»04.06.2007 р. направлено відповідачу претензію за № 3826 про сплату заборгованості за вказаний період в сумі 120941 грн., яка останнім відхилена, із зазначенням (відповідь на претензію № 496 від 26.06.2007р. в матеріалах справи), що з 25.10.2006 р. відсотки не можуть нараховуватися, оскільки ухвалою господарського суду від 24.10.2006 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Окрім того, за період прострочення сплати суми процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано суму індексу інфляції за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р., що становить 25 324 грн. 21 коп. Дана сума заборгованості по процентах з врахуванням індексу інфляції відображена і в представленому позивачем розрахунку поточної суми заборгованості по процентах з врахуванням індексу інфляції.

Таким чином, предметом даного позову є стягнення з ДП «Бучацький мальтозний завод»235 639,21 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, нарахованих за період з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р. та 25 324 грн. 21 коп. інфляційних донарахувань за період з 01.11.2006р. по 31.12.2007р., в зв’язку з несплатою заборгованості по процентах.

Як з’ясовано в судовому засіданні, представник відповідача не ставить під сумнів правильність нарахування позивачем сум процентів за користування кредитом, проте вважає судження позивача про правомірність нарахування та стягнення процентів за період з 25.10.2006р. по 31.12.2007р., тобто після порушення відносно нього справи про банкрутство законодавчо необґрунтованими, з посиланням на статтю 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.10.2006 р. по справі 1/Б-809, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Стверджує, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»у справі № 1/Б-809 є конкурсним кредитором, сума заборгованості ухвалою господарського суду від 22.02.2007р. включена в реєстр вимог кредиторів, а нараховані банком відсотки в період з 25.10.2006р. за користування кредитом судом вже відхилені, у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів з 24.10.2006р. Разом з тим, зазначає, що оскільки проценти нараховані від основної суми заборгованості по кредитному договору 010/02-01/314/03 від 23.10.2003 р., яка виникла у 2005 році до порушення справи про банкрутство, то такі грошові вимоги виникають у конкурсних кредиторів та можуть бути віднесені до поточної заборгованості.

Оцінивши представлені у матеріалах справи докази, заслухавши твердження представника відповідача в частині неправомірності нарахування позивачем процентів за користування кредитом після порушення справи про банкрутство за період з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р., суд спростовує їх, з огляду на наступне:

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІ під терміном «грошове зобов'язання»розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону № 2343-ХІ грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами

Поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст.. 12 Закону № 2343-ХІ.

З огляду на зазначене, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи те, що Законом не передбачено розгляд судом у справі про банкрутство вказаних заяв до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобов‘язань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Таким чином, лише після визнання боржника банкрутом припиняється нарахування процентів за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.11.2007 р. у справі № 1/Б-809 продовжено строк процедури розпорядження майном на шість місяців до 23 травня 2008 року.

Відтак, борг в частині несплати відсотків за користування кредитними коштами за договором є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, яке виникло після порушення справи про банкрутство та до винесення постанови, а отже позовні вимоги щодо стягнення даного боргу є поточними вимогами і правомірність її виникнення підтверджується матеріалами справи, а відповідно Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль є поточним кредитором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, судом спростовуються твердження відповідача в частині неправомірності нарахування відсотків за користування кредитом після порушення справи про банкрутство, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм.

Разом з тим, як стверджує позивач і дане підтверджується відповідачем, за період з 25.10.2006р. по 31.12.2007р. від ДП «Бучацький мальтозний завод» в рахунок погашення заборгованості по кредиту поступили кошти в сумі 17366 грн. , що підтверджується випискою з історії руху коштів по рахунку ДП «Бучацький мальтозний завод»за період з 25.10.2006р. по 01.01.2008р. (із зазначенням призначення платежу –погашення кредиту, погашення простроченого кредиту, погашення відсотків), належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Окрім того, із представлених позивачем в судове засідання меморіальних ордерів № К7/15 від 31.10.2006р. та № К3/6 від 30.11.2006р. вбачається, що додатково в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором було перераховано ще 17,79 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку (акту звірки взаємних розрахунків) вбачається, що сплачені відповідачем кошти в сумі 17384,79 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»зараховані наступним чином:

15000 грн. –в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003р.;

2384,79 грн. –в рахунок погашення заборгованості по відсотках згідно кредитного договору № 010/02-01/314,03 від 23.09.2003р., які нараховані за період з25.10.2006р. по 01.01.2008р.

На думку відповідача, зарахування позивачем сплачених ним коштів в сумі 2374,79 грн. (з врахуванням суми в розмірі 18,79 грн. згідно меморіальних ордерів № К7/15 від 31.10.2006 р. та № К3/6 від 30.11.2006 р. ) в рахунок погашення заборгованості по процентах, які нараховані за період з 25.10.2006р. по 31.12.2008р., тобто після порушення стосовно нього справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є неправомірним, а відтак вважає, що сплачена сума в розмірі 2384,79 грн. повинна бути зарахована «Кредитором»в рахунок погашення суми основного боргу (неповерненого кредиту), яка включена у реєстр вимог кредиторів та згідно визначеної ухвалою черговості.

Статтею 534 Цивільного кодексу України визначена черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями, згідно якої (п.1) у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1)          у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора пов’язані з одержанням виконання;

2)          у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3)          у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд визнає правомірним зарахування позивачем коштів в сумі 2384,79 грн., сплачених відповідачем після порушення справи про банкрутство в рахунок погашення заборгованості по відсотках, нарахованих за період з 25.10.2006р. по 31.12.2007р. згідно кредитного договору № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003р. та не приймає твердження відповідача про необхідність зарахування даної суми в рахунок погашення суми основного боргу згідно встановленої ухвалою суду від 22.02.2007р. черговості, оскільки останнє можливе лише в межах ліквідаційної процедури.

Зарахування ж «Кредитором»коштів в сумі 15000 грн. в рахунок погашення суми основного кредиту здійснено, як стверджує представник позивача лише з розуміння до важкого фінансового стану боржника і мало лише позитивний вплив для останнього, оскільки зменшення суми неповерненого кредиту на суму 15000 грн. зменшує, відповідно, проценти, які нараховуються Кредитором Позичальнику за користування кредитом.

Що ж до позиції відповідача, яка викладена ним у відзиві на позовну заяву в частині того, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007р. у справі № 1/Б-809 вже відхилено нараховані ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»відсотки за користування кредитом в період з 25.10.2006р., у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів з 24.10.2006р., суд вважає її неприйнятною, оскільки дане спростовується долученою до матеріалів справи копією ухвали суду від 22.02.2007р. у справі № 1/Б-809, з якої, зокрема вбачається, що судом відхилені грошові вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в частині нарахування пені в сумі 32387,89 грн., а не , як стверджує відповідач відсотків, нарахованих в період з 25.10.2006р.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з ДП «Бучацький мальтозний завод»235 639,21 грн. заборгованості по процентах, нарахованих за період з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р. за кредитним договором № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р.

За період прострочення сплати суми процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 010/02-01/314/03 від 23.09.2003 р., а саме: з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 25 324 грн. 21 коп. Вказана сумі інфляційних донарахувань відображена у представленому позивачем розрахунку поточної суми заборгованості по процентах з врахуванням індексу інфляції.

Щодо даних грошових вимог, суд відзначає наступне:

Відповідно до статті 1 Закону № 2343-ХІІ розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням, зокрема встановленого індексу інфляції.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону №2343-ХІІ (Інформаційний лист Верховного суду України №3.2.-205 від 15.07.2005 р.).

Враховуючи наведене, розглянувши представлений розрахунок суми інфляції, з огляду на наявність заборгованості по процентах за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем процентів, інфляційних нарахувань в заявленій позивачем сумі за укладеним кредитним договором перед позивачем в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 235 639,21 грн. заборгованості по процентах, нарахованих за період з 25.10.2006 р. по 31.12.2007 р. та 25 324 грн. 21 коп. інфляційних донарахувань, в зв’язку з несплатою заборгованості по процентах за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 2609,63 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Галицька, 122, м. Бучач Тернопільської області (вул. С.Бандери, 2, м. Бучач Тернопільської області) (код ЄДРПОУ 00375148) на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 14305909):

-          235 639 (двісті тридцять п’ять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 21 коп. заборгованості по процентах;

-          25 324 (двадцять п’ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 21 коп. інфляційних донарахувань;

-          2 609 (дві тисячі шістсот дев’ять) грн. 63 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита ;

-          118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –17.03.2008 р.), через місцевий господарський суд.

Суддя