Рішення № 100516621, 22.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1923/21

2/465/2338/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

22.10.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.,

з участю секретаря Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», за участі третіх осіб: Приватний нотаріус Григорян Діана Гагіківна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за участі третіх осіб, у якому просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2014 року у справі №465/1547/14-ц, позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитною лінією на загальну суму 36 442,65 грн. На підставі зазначеного рішення видано Пустомитівським районним судом Львівської області 14.11.2014 року виконавчий лист №450/1547/14-ц про стягнення 36 807,08 грн. боргу з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Дельта Банк». На підставі виконавчого листа №450/1547/14-ц від 14.11.2014 року державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Партем Михайлом Богдановичем відкрито виконавче провадження №52575489. ПАТ «Дельта Банк» 26.01.2018 року відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» відповідно до Договору №142/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, згідно якого банк відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників - фізичних осіб, зазначених у Додатку №1, в тому числі до ОСОБА_1 . Ухвалою Пустомитівського районного суду м. Львова від 02.05.2018 року у справі №450/154/14-ц замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2014 року з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Росвен Інвест Україна». Згідно листа Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного від 09.07.2018 року №487/фвс направленого начальнику Пустомитівського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, грошові кошти на підставі виконавчого листа №450/1547/14-ц отримані та перераховані Пустомитівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, заборгованості немає. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2018 року встановлено, що позивачем борг сплачено з врахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, чим фактично виконав вимоги виконавчого документа, тому виконавче провадження підлягає закриттю. Вказаною ж постановою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/1547/14-ц від 14.11.2014 року постановлено закінчити та припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Проте, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 30.11.2020 р. був вчинений виконавчий напис №1889 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості в сумі 36 807,08 грн. згідно до кредитного договору від 22.10.2012 року. В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В., на підставі заяви стягувача ТОВ «Росвен Інвест Україна» №08.12/20-183 від 08.12.2020 року та виконавчого напису нотаріуса №1889 від 30.11.2020 року, 16.12.2020 року відкрито виконавче провадження №63910617 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1889 від 30.11.2020 року. Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. від 16.12.2020 року у виконавчому провадженні №63910617 звернено стягнення на доходи боржника. Позивач та його представник вважають даний виконавчий напис №1889 від 30.11.2020 року неправомірним, та просять суд визнати його таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просять суд відшкодувати понесені судові витрати.

Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.03.2021 р. відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», за участі третіх осіб: Приватний нотаріус Григорян Д.Г., ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.03.2021 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», за участі третіх осіб: Приватний нотаріус Григорян Д.Г., ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 30.11.2021 р. зареєстрованого в реєстрі за номером 1889, яким передбачено стягнення 30 578,38 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представником позивача 02.07.2021 року подано до суду заяву про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме належним чином засвідчені копії договору-доручення про надання правової допомоги №1468 від 01.02.2021 року, акту виконаних робіт №1 від 03.03.2021 року, меморіального ордеру №@2PL224824 від 18.03.2021 року. Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на професійну правничу допомогу 13 000 грн.

Представник позивача на судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд такі задовольнити.

Всі інші учасники справи на судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч.2ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивачки щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст. ст.89,263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1ст.13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору є виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. № 1889 від 30.11.2020 року про стягнення суми боргу в розмірі 30 578,38 грн., який знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2014 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитною лінією на загальну суму 36 442,65 грн. На підставі зазначеного рішення видано Пустомитівським районним судом Львівської області 14.11.2014 року виконавчий лист №450/1547/14-ц про стягнення 36 807,08 грн. боргу з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Дельта Банк». На підставі виконавчого листа №450/1547/14-ц від 14.11.2014 року державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Партем Михайлом Богдановичем відкрито виконавче провадження №52575489.

Постановою державного виконавця №52575489 постановлено закінчити виконавче провадження та припинити чинність арешту майна боржника у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 боргу у повному обсязі.

Відповідно до договору №142/К про відступлення прав вимоги за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» відступив, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набув право вимоги за кредитним договором до божника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначав, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги закону, оскільки зазначений виконавчий напис вчинено щодо вимог, які є спірними. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками сторони відповідача, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача. Крім цього, вказана сума заборгованості погашена ним у повному обсязі.

При цьому, як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999року №1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що 01.02.2021 року між Адвокатським обєднанням "Лемеха та партнери " в особі керівника Дмитришин М.П. та Метлінським О.М. укладено Договір про надання правової допомоги №1468. Додатком №1 до данного договору-доручення погоджена вартість правових послуг по даній справі, а саме вартість однієї години роботи адвоката становить 1500 грн. Актом виконаних робіт №1 від 03.03.2021 року підтверджується факт надання адвокатських послуг. Позивачем 18.03.2021 року оплачено юридичні послуги в сумі 13 000 грн. на виконання договору-доручення №1468 від 01.02.2021 року.

Із врахуванням наведеного, а також складністю справи, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн., належним чином підтверджені та обґрунтовані. Вивчивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу є доведеними, сума яких відповідає наданому суду розрахунку, що дає підстави для стягнення таких з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265-279, 280 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», за участі третіх осіб: Приватний нотаріус Григорян Діана Гагіківна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, який вчинено 30.11.2020 року та зареєстровано в реєстрі за №1889 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості на загальну суму 30 578 (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч гривень) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №1889 від 30.11.2020 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6);

Треті особи без самостійних вимог:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, 01021, м. Київ, пров. Липський, 3/3;

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1У, офіс №3.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Суддя: Мартьянова С.М.