Постанова № 10051369, 02.11.2007, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" листопада 2007 р.Справа № 14/167-3987

16 год. 30 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер", проспект. С. Бандери, 15, м. Тернопіль           

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль           

про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000131504/0 від 18.07.2007 р. та № 0000131504/1 від 10.08.2007 р.

За участю представників сторін:

          Позивача: Іванкевич О.Я. - представник, довіреність № 1 від 12.09.2007 р.;

          Відповідача: Темчишин Г.П., довіреність № 66490/7/10-015 від 10.10.2007 р.;

                              Ковальська З.В., довіреність №61300/7/10-015 від 13.09.2007 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер" м. Тернопіль звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції м. Тернопіль про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000131504/0 від 18.07.2007 р. та № 0000131504/1 від 10.08.2007 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер" єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер", код за ЄДРПОУ 33091021 з питань правильності застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, посадовими особами контролюючого органу 05.07.2007р. складено акт за №6387/7/15-04/33091021. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 27.08.2004 року по 01.04.2007 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727 (надалі Указ) внаслідок чого йому донараховано за 2004р. - 837 грн., за 2005р. - 5318 грн., за 2006р. - 4907 грн., за 2007р. -747 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 18.07.2007р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000131504/0/49234 визначено податкове зобов'язання по єдиному податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в розмірі 17724 грн. (в т.ч. 11809 грн. за основним платежем, 5915 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове-повідомлення рішення №0000131504/0/49234 від 18.07.2007р. залишено без змін, а скаргу без задоволення, натомість прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131504/1/54168 від 19.08.2007р. з тими самими сумами та з новим терміном сплати.

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як слідує із матеріалів справи, донарахування сум, що визначені у оспорюваних суб'єктом господарювання правових актах індивідуальної дії, здійснені посадовими особами контролюючого органу за наслідками перевірки поданих ТОВ "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер" звітів платника єдиного податку, книги обліку доходів і витрат, касових документів. виписок банку, платіжних доручень.

Поряд із іншим, висновки суб'єкта владних повноважень щодо порушення товариством вимог законодавства з питань оподаткування, ґрунтуються на неоподаткуванні позивачем по справі єдиним податком сум поворотної фінансової допомоги отриманої ним у 2004-2007 роках.

На думку податкового органу, наведена поворотна фінансова допомога повинна була бути включена платником податків до об'єкта оподаткування єдиним податком, як це передбачено приписами статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

В той же час, на переконання суду наведені висновки фактичним обставинам та правовим нормам, що регламентують спірні правовідносини не відповідають.

Так, поворотна фінансова допомога відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 334/94) - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Тобто, це сума коштів, яка передається платнику податку згідно з договором, що передбачає обов'язкове повернення таких грошових коштів.

Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727 (із змінами та доповненими) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 1.31 статті 1 Закону № 334/94 визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Під продажем результатів робіт (послуг) розуміють будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Таким чином, операції з надання зворотної (поворотної) фінансової допомоги не можуть розглядатися як операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З огляду на зазначене, зворотна (поворотна) фінансова допомога повинна бути повернена платником єдиного податку позикодавцю у повному обсязі (що і було передбачено у відповідних правочинах, копії яких наявні у справі і мало місце у спірних правовідносинах на умовах вказаних вище угод), а тому вона не може вважатись ані доходом підприємця - платника єдиного податку, ані виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

З приводу відображення зворотної (поворотної) фінансової допомоги у Книзі обліку доходів і витрат суб'єктів малого підприємництва суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України у редакції від 12.10.99 № 554, юридичні особи - платники єдиного податку ведуть Книгу обліку доходів і витрат, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

В свою чергу, у пункті 5 вищезазначеного Порядку встановлено, що у графі 5 "Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації" відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

При цьому, вирішуючи спір по суті суд враховує, що наведений вище Порядок визначає виключно облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком.

Натомість пунктом 3 Указу визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (наведена ставка податку у спірний період обрана позивачем по справі).

Пунктами 4-5 Указу передбачено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, і при цьому несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

В свою чергу, в наказі ДПА України від 28 лютого 2003 року N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за № 221/7542), яким встановлені форми податкової звітності, ані поворотна фінансова допомога, інші позареалізаційні доходи, чи виручка від іншої реалізації ніж та що передбачена Указом, у складі бази оподаткування єдиним податком не згадуються.

З наведеного в сукупності суд дійшов до висновку про те, що у відповідності до приписів статті 3 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" єдиний податок нараховується на суму виручки отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не на всі суми фактично отриманої суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу.

При цьому слід зазначити, що з наведеним погодився і Верховний суд України відмовивши у порушенні касаційного провадження у справі №29/521/а (копія постанови ВГСУ від 23.06.05 року в матеріалах справи): аналогічна позиція з приводу спірних відносин викладена і Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (копії листів у справі).

Поряд із цим, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог законодавчих актів зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги в частині скасування оспорюваних правових актів індивідуальної дії, якими позивачу визначені зобов'язання по сплаті єдиного податку за наслідками оподаткування поворотної фінансової допомоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити.

Щодо донарахування оспорюваними рішеннями решти сум єдиного податку (через неоподаткування у спірні періоди виручки від надання послуг, тощо) то суд зважаючи на відсутність обґрунтувань позовних вимог з даного приводу та відповідність здійснених контролюючим органом донарахувань сум єдиного податку фактичним обставинам та приписам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, не вбачає підстав для скасування оспорюваних правових актів індивідуальної дії в цій частині, а відтак і підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000131504/0 від 18.07.2007 р. та № 0000131504/1 від 10.08.2007 р. в частині визначення ТОВ "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер" податкового зобов'язання в сумі 17356,32 грн., в тому числі основного платежу - 11563,88 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 5792,44 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська туристична компанія Тур-Сервер" проспект Степана Бандери,15, м. Тернопіль, р/р 2600047084 в ЛКТ СКБ "Дністер" в м. Тернополі, код 33091021) - 1 (одна) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя