Рішення № 100509818, 21.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 жовтня 2021 року № 520/15060/21

Харківським окружним адміністративним судом у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 прикордонного загону (м. Харків) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 4 прикордонного загону (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 01.08.2021 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум;

- зобов`язати 4 прикордонний загін (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, а саме з 14 липня 1999 року по 01 серпня 2021 року.

В обґрунтування позову позивачем вказано на обставини допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати йому в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню належних звільненому працівникові сум, а саме сум грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, а саме з 14 липня 1999 року по 01 серпня 2021 року. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Також представником відповідача вказано, що на виконання норм постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" на підставі рапорту позивача з урахуванням розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 року №13 “Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації”, було здійснено розрахунок коштів, що підлягають до виплати замість належного до видачі речового майна за період проходження служби. Отже, відповідачем з огляду на зазначене позивачу відповідно до довідки розрахунку №94 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно було нараховано компенсацію у розмірі 37511,59 грн, з урахуванням сплати всіх передбачених законом податків та зборів. У зв`язку з відсутністю коштів, позивача було повідомлено про те, що після їх надходження буде виплачена зазначена компенсація, що свідчить про відсутність підстав вважати, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність. Отже позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу з липня 1999 року по серпень 2021 року в лавах Державної прикордонної служби України на різних посадах, в тому числі, з березня 2017 року по серпень 2021 року в Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.

Позивачем вказано, що військовослужбовці Східного регіонального управління перебувають на речовому забезпеченні в 4 прикордонному загоні (м. Харків) (військова частина 9951).

Наказом від 28.07.2021 року №387-ос начальника Східного регіонального управління позивача було звільнено з військової служби з 01.08.2021 року.

При цьому, позивачем у позовній заяві наголошено на обставинах того, що він 29.07.2021 року звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.

Водночас, позивачем вказано, що вказану компенсацію не було йому виплачено відповідачем, що свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» на підставі рапорту ОСОБА_1 , з урахуванням розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29,01.2021 року №13 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації було здійснено розрахунок коштів, що підлягають до виплати замість належного до видачі речового майна за період проходження служби.

Відповідно до довідки-розрахунку №94 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби полковником ОСОБА_1 дана сума складає 37511,59 грн. (зазначена сума включає в себе податок на доходи фізичних осіб та військовий збір).

Представником відповідача у відзиві на позов вказано, що примірник зазначеної довідки позивач отримав особисто під підпис, будь-яких заперечень у останнього не виникало. При цьому, зазначено, що на момент звернення позивача із рапортом на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби відповідні кошти були відсутні, у зв`язку з чим йому було роз`яснено, що відвідна виплата буде нарахована після виділення та надходження відповідних коштів. Оскільки відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки. Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Однак, позивачем вказано, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня 2021 року (рік виплати компенсації за неотримане речове майно), тобто, компенсація повинна була бути виплачена, чого відповідачем здійснено не було.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-XII (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із положеннями ст.ст. 1-2 Закону № 2011 військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із ч.1 ст. 9-1 Закону № 2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом справи встановлено, що на виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Порядком №178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З аналізу вищевказаних норм слід дійти висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Крім того, суд зазначає, що п.4 Порядку № 178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.

Також, суд зазначає, що відповідно до абз 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) (далі – Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.

Судом під час розгляду справи встановлено, що адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 “Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”, якими затверджено додатки №1 “Вартість належних до видачі предметів речового майна” відповідно.

Відповідно до довідки – розрахунку № 94 від 23.07.2021 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу нараховано 37511,59 грн.

Однак, як встановлено судом, зазначену компенсацію відповідачем виплачено не було із посиланням на відсутність бюджетних асигнувань.

Суд, враховуючи вищевикладені норми та обставини справи, зазначає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки норми п. 5 Постанови № 178 визначають обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити таку грошову компенсацію, виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

При цьому, зі змісту наданого до суду відзиву на позов, встановлено доводи представника відповідача стосовно того, що виплата спірної у даній справі компенсації буде здійснена після надходження бюджетних асигнувань на зазначену мету.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, з огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що оскільки право на виплату позивачу компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження військової служби передбачено нормами діючого законодавства та було дотримано вимоги порядку нарахування такої компенсації. При цьому, посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати зазначеної компенсації порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення виплати відповідачем спірної компенсації.

Відтак, враховуючи обставини справи та те, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби відповідачем виплачено не було, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності 4 прикордонного загону (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 01.08.2021 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум.

Таким чином, враховуючи обставини справи та встановлення судом обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання 4 прикордонного загону (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, а саме з 14 липня 1999 року по 01 серпня 2021 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 4 прикордонного загону (м. Харків) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Клочківська, буд. 228, а/с 3326, м. Харків, 61045) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 4 прикордонного загону (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 01.08.2021 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум.

Зобов`язати 4 прикордонний загін (м. Харків) (військова частина 9951) Східного регіонального управління виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, а саме з 14 липня 1999 року по 01 серпня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.