Рішення № 100509046, 21.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9674/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №5831-5628/Є-02/8-1500/21 від 13.04.2021р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №3572-11.1-33 від 02.11.2020р та скасувати обмеження коефіцієнту заробітної плати, починаючи з 01.01.2021р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській здійснити розділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на календарний рік виконання такої роботи для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2021 року згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №3572-11.1-33 від 02.11.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що управління має розраховувати заробітну плату для обчислення пенсії позивача за вислугу років, шляхом розділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи з урахуванням усіх складових заробітної плати, на календарний рік виконання такої роботи (12 місяців) згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №3572-11.1-33 від 02.11.2020р., починаючи з 01.12.2020 року.

Також позивач наголошує на тому, що заробітну плату за період роботи з 1985 по 1989 р. взято з архівної довідки.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 11.06.2021 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.07.2021 р. за вхід.№ЕП/18339/21 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначено, що до грудня 2020 року пенсія позивача обчислювалась з урахуванням довідки про заробітну плату № Е-2836 від 25.11.2005 р. за період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 р. в ЧПОРП «Антарктика». Головне управління здійснило перевірку відповідності зазначеної довідки первинним документам, про що було складено Довідку № 7939 від 15.10.2020.

В ході перевірки було встановлена, що довідка про заробітну плату позивача № Е-2836 від 25.11.2005 р. не відповідає первинним документам.

Головне управління здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі нової довідки №3572-11.1-33 від 02.11.2020 р.

Ухвалою суду від 09.08.2021 р. витребувано у ГУ ПФУ в Одеській області копію пенсійної справи позивача та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 21.10.2021 р. провадження по справі поновлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області з 06.01.2006 року та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія позивачу призначена згідно наданої заяви від 04.01.2006 р. та долучених документів, зокрема, архівної довідки №Е-2836 від 25.11.2005 р. за період роботи 1985-1989 роки.

Головне управління здійснило перевірку відповідності довідки №Е-2836 від 25.11.2005 р. первинним документам, про що було складено відповідну довідку № 7939 від 15.10.2020 року.

В ході перевірки було встановлена, що довідка про заробітну плату позивача №Е-2836 від 25.11.2005 р. не відповідає первинним документам.

На запит Головного управління, Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради надіслав нову довідку №3572-11.1-33 від 02.11.2020 р. про заробітну плату позивача у період 1985-1989 років.

На підставі даних нової довідки про заробітну плату позивача Головним управлінням здійснено перерахунок його пенсії.

У квітні 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про відновлення розміру пенсії.

Листом від 13.04.2021 р. №5831-5628/Є-02/8-1500/21 пенсійний орган повідомив про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки. Також зазначив, що надміру виплачена сума пенсії підлягає поверненню відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Одночасно листом позивача проінформовано, що копії документів направлено відділом обслуговування громадян № 11 (сервісним центром) на поштову адресу позивача листом від 12.04.2021 р. №97544.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058 (який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 1 п. 2 ст. 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1064 від 13.07.1998 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів», встановлено максимальну величину фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Так, відповідно до постанови КМУ від 20.04.2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.

Відповідно до п. 8 Порядку, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

Пунктом 1 вищезазначеного Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць:

- тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування;

- творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).

Згідно Списку сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, до сезонних робіт відноситься робота на підприємствах сезонних галузей рибного господарства.

Окрім того, Порядком встановлюється, що він поширюється на тих осіб, які до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць.

В даному випадку позивач до 01.07.1998 року працював на суднах акціонерної рибопромислової компанії «Антарктика» та його робота мала рейсовий характер, що не заперечується і відповідачем по справі.

Отже, у трудовій діяльності позивача, як у особи, яка працювала рейсово, наявні періоди роботи, які оплачені сукупно більше ніж за один календарний місяць, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач має право на розрахунок заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у визначений Порядком № 306 спосіб, тобто шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

Таким чином, виходячи з аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок зарахувати заробітну плату позивача за період знаходження в рейсах з 1985 року по 1989 рік, шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати призначення пенсії.

Саме за таким принципом у довідці від 25.11.2005 р. року №Е-2836 було визначено заробіток позивача та, відповідно, було здійснено розрахунок його пенсії.

Між тим, в грудні 2020 року відповідач не застосовував пункт 8 Порядку № 306 для визначення заробітної плати (доходу) позивача, що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а призначив пенсію, розрахувавши розмір пенсії на загальних підставах згідно зі статтями 40 та 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заробітної плат

Так, з вказаного розрахунку заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, встановлено, що у місяцях оплати роботи по закінченню рейсів відповідач обмежив враховану заробітну плату у зв`язку з тим, що вона перевищувала максимальний розмір 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, а в інші місяці роботи в рейсах - обчислив заробітну плату, виходячи з розміру 0,00000, що призвело до безпідставного зменшення нарахованої пенсії.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1985 року по 1989 рік, шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати призначення пенсії, є протиправними.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право має бути захищено у такий спосіб, що відповідає змісту права, зокрема в постанові від 01.10.2019 р. у справі №910/3907/18.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що мета, з якою особа звертається до адміністративного суду - це захист її прав, який може бути досягнений лише остаточним вирішення спору, який виник між особою та суб`єктом владних повноважень.

В даному випадку пенсіонер звернувся до суду з метою захисту його права на пенсію у належному розмірі, тобто відновлення передбаченої законом гарантії на соціальне забезпечення.

У спорах щодо призначення/перерахунку належної особі пенсії ціллю, з якою ініціюється судовий процес, є отримання соціальної виплати у розмірі, на який у особи виникло право у відповідності до норм чинного законодавства.

Лише декларування права у особи на соціальні виплати у відповідному розмірі не може вважатися вирішенням спору у справі та свідченням про відновлення порушеного права особи, за захистом якого вона звернулась.

Поновлення прав позивача буде ефективним виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1985 року по 1989 рік шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії;

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, яка викладена у листі №5831-5628/Є-02/8-1500/21 вiд 13.04.2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом розділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи з урахуванням усіх складових заробітної плати, на календарний рік виконання такої роботи (12 місяців) згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №3572-11.1-33 від 02.11.2020p.

В той же час, при розгляді даної адміністративної справи суд враховує, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка викладена у листі №5831-5628/Є-02/8-1500/21 вiд 13.04.2021 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст.5 КАС України, а отже не підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-9, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1985 року по 1989 рік шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, яка викладена у листі №5831-5628/Є-02/8-1500/21 вiд 13.04.2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом розділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи з урахуванням усіх складових заробітної плати, на календарний рік виконання такої роботи (12 місяців) згідно довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №3572-11.1-33 від 02.11.2020p.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька