Ухвала суду № 100508507, 12.10.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 4-с/712/70/21

Справа № 712/7058/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ГАПОНЕНКО О.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), стягувач: АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1Д), суб`єкт оскарження: Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 50) на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що вона є власником 48/100 частини блоку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини блоку від 20 листопада 2007 року. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 07 травня 2012 року реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт на вищевказане нерухоме майно. Підставою обтяження зазначено постанову державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Ястремської О.В. про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2011 року ВП 30393946.

Листом від 21 квітня 2021 року Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси було повідомлено, що згідно облікових даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2 у відділі перебувало виконавче провадження № 30393946 з примусового виконання постанови № 2н-943 від 24.12.2008 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 3 065,48 грн., яке відкрите 14.11.2011, та завершене 15.05.2012 на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вказані матеріали виконавчого провадження знищені.

Наявність вказаного арешту порушує її право як власника майна на розпорядження ним, тому просить поновити пропущений строк на звернення зі скаргою до суду, визнати бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не знятті арешту, неправомірною та зобов`язати державного виконавця зняти арешт нерухомого майна, а саме: квартири, блоку, частки – 48/100, адреса: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 та її адвокат Хмельницька Л.М. в судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала та просила відмовити у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 30393946 з примусового виконання постанови № 2н-943 від 24.12.2008 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 3 065,48 грн., яке відкрите 14.11.2011.

В межах даного виконавчого провадження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2011 року державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме на: 48/100 частин блоку № 301-308, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

З листа Придніпровського відділу ДВС від 21 квітня 2021 року встановлено, що вищевказане виконавче провадження завершене 15.05.2012 на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження знищене. При цьому, вказаний арешт не скасовано.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України «При виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону).

Відповідно до статті 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з приписами статті 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Отже, завершуючи виконавче провадження № 30393946 (в рамках якого було накладено арешт на майно заявника), арешт з майна скаржника (боржника) підлягав зняттю, проте державним виконавцем цього зроблено не було.

При цьому, в судовому засіданні державний виконавець послався на ту обставину, що на даний на виконанні у відділ перебуває виконавче провадження № 55604406 з примусового виконання виконавчого листа № 711/10349/16-ц виданого 13.11.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно ВП «Черкаська ТЕЦ» боргу в сумі 36 366,88 грн., в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості щодо часткової або повної сплати заборгованості боржником. Тому підстави для зняття арешту відсутні. Однак, з такою позицією державного виконавця суд не погоджується, оскільки арешт був накладений в межах іншого виконавчого провадження, яке вже завершене, та не має жодного відношення до наявного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, стороною виконавчого провадження скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скаржник зазначає, що про порушення її прав їй фактично стало відомо з листа Придніпровського відділу ДВС від 21 квітня 2021 року. В подальшому вона зверталася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, однак ухвалою суду від 04 червня 2021 року у відкритті провадження відмовлено з роз`ясненням права звернення до суду з даною скаргою у порядку виконання судового рішення. Дані, які б спростовували вказані обставини у суду відсутні, а тому суд вважає за можливе поновити заявнику строк для подачі скарги.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, суд вважає, що порушене право ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом зобов`язання органів ДВС зняти арешт з нерухомого майна скаржника.

Разом з тим, щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця суд приходить до наступного.

На думку суду, дійсна мета даної скарги, обґрунтована заявником – це зобов`язання державного виконавця зняти арешт нерухомого майна, досягнута шляхом задоволення судом в цій частини вимог скарги, а тому визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, не призведе до більш ефективного захисту прав скаржника.

Таким чином в задоволенні цієї частини вимог скарги суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_3 процесуальний строк для подання скарги.

Скаргу задоволити частково.

Зобов`язати державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт нерухомого майна, а саме: квартири, блоку, частки – 48/100, адреса: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_4 , який було накладено на підставі постанови державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Ястремської О.В. про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2011 року ВП 30393946, у зв`язку з закінченням виконавчого провадження на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст ухвали проголошено 21 жовтня 2021 року.