Рішення № 10050805, 24.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2007 р.Справа № 7/82-2578 Господарський суд Тернопільської області

          У складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за позовом: Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Борщів, вул. Кондри, 5, Тернопільської області, 48700

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства „Гуштинське”, с. Гуштин, Борщівського району, Тернопільської області, 48714

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділення державного казначейства в Борщівському районі, м. Борщів, вул. Шевченка, 20а, Тернопільської області, 48702

за участю представників сторін:

позивача          Брик Віталій Григорович –довіреність № 43 від 10.01.07р.;

Суть спору:

Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася з позовом про стягнення з Приватного агропромислового підприємства „Гуштинське” 700 грн. безвідсоткової фінансової допомоги та 215 грн. пені.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштовим відділенням зв’язку кореспонденції.

Учаснику господарського процесу роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Відповідач та третя особа, без поважних причин, не подали витребуваний судом відзив на позов.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановлено:

- на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998р. № 1953 від 10.12.1998р. „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально –технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році” між відділенням Державного казначейства у Борщівському районі та КСП „Гуштинське”, правонаступником прав та обов’язків якого є згідно статуту Приватне агропромислове підприємство „Гуштинське”, укладено 13.04.1999р. договір №20, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- відділення зобов’язалося надати фінансову допомогу в сумі 700,00 грн. для забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999р., а підприємство повернути її в строк до 01.10.1999р..

Строк дії договору визначено сторонами в п. 4.1 договору до повного виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.06.1963р., далі ЦК України) сторони повинні належним чином та у встановлений законом чи договором строк виконувати взяті на себе зобов’язання.

Приймаючи до уваги, що відносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 року (далі Кодекс) і продовжують діяти після набрання ним чинності (з 01.01.2004р.), тому відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до даних правовідносин застосовуються норми даного Кодексу.

Як випливає із матеріалів справи, Відділення Державного казначейства на виконання даного договору надало підприємству фінансову допомогу в сумі 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 14.04.1999р..

Відповідач свої зобов’язання не виконав, і станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість по даному договору в сумі 700 грн..

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” органи державної податкової служби України у 2007 році визнано органом стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення 700 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і не оспорені відповідачем відповідно до ст. 527 Кодексу, яка передбачає обов’язок боржника повернути кошти.

В частині стягнення 215 грн. пені в позові відмовляється, оскільки відповідно до положень ст. 611 Кодексу та ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. правові наслідки у формі стягнення неустойки (пені) за невиконання зобов’язань, настають у випадку, якщо вони передбачені договором або Законом.

Позивач не довів правомірність нарахування пені ні договором, ні Законом.

Державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства „Гуштинське”, с. Гуштин, Борщівського району, Тернопільської області, код 30811613:

- в доход Державного бюджету України 700 грн. безвідсоткової фінансової допомоги та 102 грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України, р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: УДК у м. Тернополі –118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

3.В частині стягнення 215 грн. пені відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “08” серпня 2007р., через місцевий господарський суд.

          Суддя