Постанова № 10050767, 21.05.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2007 р.Справа № 15/40-727

12 год. 10 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Шевченка, 15, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області

до Військової частини А 3200, вул. І.Франка, 10, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 16 360,67 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Стефінів Ж.А. - довіреність№ 22 від 10.01.07 р.

відповідача: не з'явився.

Військової прокуратури Тернопільського гарнізону: прокурор Кіт О.Є. –посвідчення № 37 від 20.11.2006р.

Суть справи:

Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція, м. Бережани звернулася у господарський суд з позовом про стягнення з Військової частини А 3200, вул. І.Франка, 10, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок його активів в сумі 16 360,67 грн., що становить 15518,18 грн. –по податку з власників транспортних засобів, 157,41 грн. –по земельному податку, 80,99 грн. штрафних санкцій по комунальному податку, 604,09 грн. –по збору за забруднення навколишнього середовища (зокрема, 543,02 грн. боргу та 61,07 грн. пені).

Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду клопотання №1/940 від 04.05.2007р., ухвалою господарського суду від 04.05.2007р. до участі у справі № 15/40-727 залучено Військову прокуратуру Тернопільського гарнізону в порядку представництва інтересів держави на стороні відповідача - Військової частини А 3200.

У судовому засіданні 15.05.2007р. о 11.30 год. оголошено перерву до 21.05.2007р. на 12:00 год.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 52, 59 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 16 360,67 грн. податкового боргу, обґрунтовуючи позов тим, що в порушення норм податкового законодавства, зокрема Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач не сплатив узгоджені суми податкового зобов'язання, що призвело до виникнення податкового боргу; заперечення відповідача позивач вважає необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства.

Прокурор та представник відповідача у судовому засіданні вважають заявлені позовні вимоги безпідставними, не обґрунтованими, задоволення яких не передбачено кошторисними призначеннями за попередні і на поточний роки та може спричинити загрозу національній безпеці, водночас зазначають, що помилково заповнені Військовою частиною А 3200 розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельного податку, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища підлягають анулюванню та поверненню, а сума заборгованості по сплаті вищевказаних податків та зборів підлягає списанню з відповідача, у зв’язку з наступним:

- відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, платниками даного виду податку є юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні, згідно із чинним законодавством, власні транспортні засоби; так як військова частина А3200 не є власником транспортних засобів то законних підстав для сплати зазначеного податку не існує. Згідно із вимогами частини першої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХП, встановлення і скасування податків до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх робітникам здійснюються Верховною Радою України відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", інших законів про оподаткування. Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні особи, на яких, згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

- згідно із вимогами частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

- відповідно до вимог законодавства України було внесено зміни у статтю 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", а саме скасовано пільги на податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для установ та організацій Міністерства оборони України, у відповідності до вимог частини першої статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

- згідно із вимогами підпункту 4.4.1. пункту 4.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111, у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, та виникає факт наявності протиріч у законодавстві та "конфлікту інтересів" рішення приймається на користь платника податків.

- з вище зазначеного вбачається те, що навіть якщо б у військовій частині А3200 і існувало право власності на майно, яке перебуває у військового підрозділу на праві оперативного управління, в зв’язку з конфліктом інтересів, на підставі вимог підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про сплату податків повинно було б бути прийняте на користь військової частини.

- відповідно до пункту 3 статті 12 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ заклади, установи, та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету звільняється від сплати земельного податку.

- згідно із статтею 15 "Декрету про місцеві податки" - комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій. Крім цього, військовій частині А3200 невідоме рішення від 29.07.2005 року №0004281630 про призначення комунального і розрахунку комунального податку на 2005 рік частина не подавала. Фінансування (виділення коштів) на сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища проводиться за бюджетною програмою КПКВ - 2101170 „Відновлення боєздатності, утримання, експлуатація, ремонт озброєння та військової техніки", КЕКВ -1135 „Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів". На 2007 рік та попередній 2006 рік на ці видатки кошторисні призначення не надавалися та фінансування не проводилось. Згідно із вимогами статті 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V - Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов’язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням. Кошторисних призначень (фінансування) на 2007 рік на сплату податку з власників транспортних засобів, земельного податку, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища для військової частини А3200 головним розпорядником коштів не передбачено, тому військова частина не може взяти на себе фінансові зобов’язання по сплаті вищевказаних податків, штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, у зв’язку з наступним:

Військова частина А 3200, вул. І.Франка, 10, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області зареєстрована в Єдиному державному реєстрі як юридична особа державної форми власності (ідентифікаційний код 07955920) Міністерством оборони України 30.10.2001р. за № 115/1/6619; водночас, як структура Збройних Сил України, знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні Міністерства оборони України, її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, дозволеними видами господарської діяльності військової частини є зв'язок, діяльність автомобільного вантажного транспорту, здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення, що підтверджується Свідоцтвом Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних силах та довідкою Головного організаційно-мобілізаційного управління генерального штабу Збройних Сил України № 582 від 30.10.2001р.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Військова частина А 3200 є державною неприбутковою установою, органом управління якої є Міністерство оборони України.

Відповідач як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) перебуває на обліку у податковій інспекції та подає податкові декларації.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Органи державної податкової служби, у відповідності до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (із наступними змінами та доповненнями), здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно підпункту 2.1.4, 2.3.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону № 2181 та п. 11 ст. 10, п. 8 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби надано право звертатись до суду з позовами про примусове стягнення з платника податкового боргу.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як свідчать матеріали справи, податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, комунальному податку, земельному податку, збору за забруднення навколишнього середовища самостійно визначені платником податків (відповідачем у справі) в розрахунках, поданих до податкового органу, а тому згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 вважаються узгодженими з дня їх подання.

В порушення норм Закону № 2181-III відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, що призвело до виникнення податкового боргу.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (п. 1.10 ст. 1 Закону України № 2181).

У зв’язку з викладеним, державною податковою інспекцією було надіслано Військовій частині А 3200 першу податкову вимогу від 12.11.2001р. № 1/74 та другу податкову вимогу від 13.12.2001р. №2/275 та прийнято рішення про застосування заходів погашення податкового боргу за рахунок стягнення його активів від 15.07.2002р. за № 31/24-11.

На час розгляду справи податковий борг відповідача становить 16 360,67 грн., з яких 15518,18 грн. –по податку з власників транспортних засобів, 157,41 грн. –по земельному податку, 80,99 грн. штрафних санкцій по комунальному податку, 604,09 грн. –по збору за забруднення навколишнього середовища (зокрема. 543,02 грн. боргу та 61,07 грн. пені), що підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а саме: розрахунками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, поданими відповідачем 14.03.2000р., 04.03.2002р., 09.03.2004р.; податковими розрахунками земельного податку на 2004 - 2005 роки; актом про результати невиїзної документальної перевірки узгодженої суми податкового зобов’язання від 29.07.2005р. № 95/15-03; корінцями податкових повідомлень-рішень від 29.07.2005р. №№ 0004281630, 0004301630/0; податковими розрахунками збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004 –2005 роки; корінцями першої та другої податкових вимог відповідно № 1/74 від 12.11.2001р. та № 2/275 від 13.12.2001р.; рішенням про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів від 15.07.2002р. № 31/24-11.

Факт отримання 29.07.2005р. Військовою частиною А 3200 податкових повідомлень-рішень від 29.07.2005р. №№0004281630, 0004301630/0 підтверджується підписом головного бухгалтера зазначеної установи на їх корінцях. Зазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем, а відтак зобов’язання слід вважати узгодженим.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вищевказаного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду (господарського суду).

Пункт 1.6 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Отже, підпунктом 2.3.1 статті 2 та пунктом 1.6 статті 1 зазначеного Закону та статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільським, селищним, міським радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закон України "Про Збройні Сили України" не є спеціальним законом щодо оподаткування, а передбачені статтею 14 даного закону пільги щодо оподаткування не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати податку, оскільки відповідні зміни до законів про оподаткування не внесені.

Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норми у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Твердження представника відповідача та прокурора про те, що відповідач не є платником податку з власників транспортних засобів, у зв'язку з чим податковий орган та суд повинен взяти до уваги подані ним з нульовими показниками уточнюючі декларації спростовується наступним.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 №1963-ХІІ (із змінами та доповненнями), у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91 №1963-ХІІ (із змінами та доповненнями) платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в ст.2 цього Закону, як об’єкт оподаткування.

Частиною 2 ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України”, ст. 3 Закону України „Про правовий статус майна у Збройних силах України” передбачено, що майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

За таких обставин, оскільки платниками вказаного податку є підприємства, організації і установи незалежно від форми власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст.4 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” кола осіб, які звільняються від сплати даного податку, застосоване в ст.1 цього Закону поняття „власні транспортні засоби” нарівні з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

Узгоджене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону –тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. (п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181).

У запереченні № 235 від 30.03.2007р. відповідач просить прийняти до уваги, що після порушення провадження у даній справі Військовою частиною А 3200 подано у Бережанську міжрайонну державну податкову інспекцію уточнений розрахунок на розрахунок, поданий відповідачем від 01.03.2004р., суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 30.03.2007р. та довідку від 30.03.2007р. про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, зокрема у 2004 році, згідно яких заборгованість військової частини по зазначеному податку відсутня, у зв’язку з тим, що вона не є власником транспортних засобів. Представник позивача заперечив дані уточнюючі розрахунки, оскільки не вважає їх поданими належним чином, просить суд не враховувати їх як доказ у справі та наполягає на стягненні з відповідача 16360,67 грн. податкового боргу.

Долучені відповідачем до матеріалів справи уточнюючі розрахунки, на думку суду, подані податковому органу з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема строків та враховуючи підстави їх подання, та з метою уникнення від сплати податків.

Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строкудавності,визначеного у пункті 15.1цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

З урахуванням наведеного податковий борг відповідача, який виник у період 2000 - 2005 роки, підлягає сплаті протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 14.02.2007р., тобто більше, ніж через 1095 календарних днів від дня узгодження спірної суми податкового зобов'язання, позивачем частково пропущено граничний строк стягнення податкового боргу, встановлений Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 9389,18 грн. боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що виник станом на 2004 рік позивачу слід відмовити.

Щодо уточнення позивачем позовних вимог в частині стягнення податкового боргу за рахунок активів відповідача, суд вважає його правомірним і таким, що базується на вимогах чинного законодавства, у зв’язку з наступним.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 2181 є будь-які активи платникаподатків (його філій, відділень, іншихвідокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, атакож іншими законами.

Разом з тим, статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21.09.1999р. № 1076-XIV встановлено, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

У відповідності до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21.09.1999р. № 1075-XIV, військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, право вилучення якого належить виключно Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки i збори в порядку i розмірах, встановлених законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт несплати Військовою частиною А 3200 податкового боргу, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами частково в сумі 6971,49 грн., з яких 6129 грн. боргу по податку з власників транспортних засобів, 157,41 грн. –по земельному податку, 80,99 грн. штрафних санкцій по комунальному податку, 604,09 грн. –по збору за забруднення навколишнього середовища правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення; в частині стягнення 9389,18 грн. боргу по податку з власників транспортних засобів - відмовляє у зв’язку з пропуском строку давності.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України та беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судових витрат, останні з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 18, 69, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 181 та п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 3200, вул. І.Франка, 10, м. Бережани Бережанського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 07955920) 6129,00 грн. податку з власників транспортних засобів, 157,41 грн. земельного податку, 604,09 грн. боргу по збору за забруднення навколишнього середовища, 80,99 грн. штрафних санкцій по комунальному податку на р/р 33214801600462 в УДК Тернопільської області, МФО 838012, ідентифікаційний код 34035041.

3. В решті позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «20»липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя