Рішення № 10050689, 12.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2007 р.Справа № 16/125-2313 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом: Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості Тернопільського міського центру зайнятості , м. Тернопіль, вул.. Лисенка,1

До відповідача: Приватного підприємства «Барс», м. Тернопіль, вул.. Медова,12А

За участю представників сторін:

Позивача: Іванюк О.В. - начальник юридично-договірного відділу, довіреність № 01/373 від 21.02.07 р.

Відповідача: Мельник О. Й., директор, доручення № 26 від 13.05.2007р.

Прокурора: Шокало А.М. - помічник прокурора міста Тернополя, посвідчення № 57 дійсно до 03.10.2011 року .

Суть справи:

Ухвалою суду від 14.06.2007р. розгляд справи було відкладено на 12.07.2007р. на 09 год. 20 хв. у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України.

Прокурор м. Тернополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості Тернопільського міського центру зайнятості , м. Тернопіль, вул.. Лисенка,1 з позовом до Приватного підприємства «Барс», м. Тернопіль, вул.. Медова,12А про стягнення 4380 грн. 53 коп. штрафу за порушення законодавства України про зайнятість населення, мотивуючи позовні вимоги п. 5 ст. 20 Закону “Про зайнятість”, та порушенням, що допустив відповідач при вивільненні працівника Савкова В.Г. з роботи без повідомлення про таке вивільнення центру зайнятості та без надання списків фактично вивільнених працівників (Савкова В.Г.).

В судовому засіданні представник прокуратури заявлений позов підтримав. Також позивач попросив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечує, вважаючи їх безпідставними, мотивуючи тим, що звіт про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН та звіт про фактичне вивільнення працівників були надіслані до центру зайнятості своєчасно, про що свідчать записи в журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 33 від12.10.2006р. та № 39 від 13.12.2006р.відповідно а також копії направлених в центр зайнятості звітів від 12.10.2006р. та 12.12.2006р. відповідно, а отже, як стверджує відповідач, ним не було порушено вимоги ст..49-2 КзПП та п.5 ст.20 Закону України«Про зайнятість населення».

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення" (надалі –Закон про зайнятість) № 803-ХІІ від 1 березня 1991 року (з наступними змінами) на підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності та на їх службових осіб покладено обов'язок по сприянню проведення державної політики зайнятості.

Частиною п’ятою статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” на підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, серед іншого, покладено обов’язок повідомляти державну службу зайнятості в письмовій формі не пізніше ніж за два місяці про вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, а в десятиденний строк після вивільнення - направляти списки фактично вивільнених працівників.

У разі ненадання або порушення строку подання вищезгаданих даних, стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника, який зараховується до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників (ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”).

Пунктом 6 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” передбачено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.

У відповідності до п. 1 ст. 40 Кодексу закинув про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як випливає з матеріалів справи, 13.10.2006р. директором ПП. «Барс»Мельник О.Й. видано наказ по підприємству № 17-к про скорочення з посади слюсаря Савкова В.Г. по ст.40 п.1 КзПП України у зв»язку з виробничою необхідністю (скорочення посади слюсаря) і відпрацюванням 2-х місячного терміну та 13.12.2006р. відповідачем, згідно наказу № 19-к від 13.12.2006р. звільнено працівника Савкова Василя Григоровича згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з виробничою необхідністю за скороченням посади слюсаря. Проте, повідомлення в письмовій формі про очікуване звільнення працівника та список про фактично вивільненого працівника не було надіслано відповідно не пізніше як за два місяці та в десятиденний строк службі зайнятості. Таким чином, відповідачем допущено порушення норм Закону України “Про зайнятість”, а саме пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”, за що позивачем правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, яка згідно довідки ПП «Барс»становить 4380 грн. 53 коп.

Дане порушення виявлене під час проведення перевірки начальником юридично-договірного відділу Тернопільського міського центру зайнятості Іванюк О.В. відповідача щодо виконання вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», про що складено акт без номера від 23.02.2007 р., в якому зафіксовані порушення відповідачем зазначених вище вимог Закону, а саме неповідомлення в письмовій формі центр зайнятості про наступне та фактичне вивільнення 1 працівника Савкова В.Г..

В даному акті зазначено про те, що за порушення порядку інформування служби зайнятості на відповідача накладено штраф у розмірі 4380 грн. 53 коп. та запропоновано відповідачу в 10-ти денний строк перерахувати дану суму штрафу в добровільному порядку.

Зазначений вище акт перевірки, на якому відсутній підпис представника ПП «Барс»був надісланий відповідачу поштою (доказ направлення, а саме квитанція пошти № 531/52382 знаходиться в матеріалах справи).

Вищезазначений акт не оскаржено відповідачем у встановленому порядку, однак, штрафні санкції добровільно не сплачені.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем на обґрунтування своїх тверджень не представлено суду належних доказів, які б підтверджували надіслання ( вручення) центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників форми 4-ПН та звіту про фактичне вивільнення працівників позивачу, а позивачем не подано доказів отримання таких звітів від ПП «Барс». Посилання відповідача на записи в журналі реєстрації вихідної кореспонденції не є належними доказами надіслання (вручення) таких документів позивачу в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України, а отже не мають доказової сили.

Отже, оскільки, як стверджує позивач, ним не отримано від відповідача необхідних відомостей, а відповідач не надав аргументованих доводів щодо настання негативних наслідків (ненадходження інформації до центру зайнятості) з причин, що не залежали від нього, то відповідачем не виконано передбаченого пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»обов»язку повідомлення державної служби зайнятості в письмовій формі не пізніше ніж за два місяці про вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та направлення списків фактично вивільнених працівників ( Савкова В.Г.) в десятиденний строк після вивільнення.

Беручи до уваги, що штрафні санкції застосовані за правопорушення, відповідальність за яке визначена Законом України «Про зайнятість населення»; позивач при здійсненні перевірки та застосування штрафу діяв у межах компетенції, визначеної Законом України „Про зайнятість населення" та законодавчими актами, що визначають компетенцію центру зайнятості; відповідач не сплатив у добровільному порядку суму штрафних санкцій, тому позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не суперечать чинному законодавству.

За таких обставин справи, згідно Закону України „Про зайнятість населення”, Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою КМУ від 24.06.1991р. № 47, підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 4380 грн.53 коп. на рахунки, зазначені у акті перевірки без номера від 23.02.2007 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Барс», вул. Медова, 12А м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14049116 - на користь Тернопільського міського центру зайнятості вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 124029303 - 4380 грн. 53 коп. штрафу.

          Видати наказ.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Барс», вул. Медова, 12А м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14049116:

- 102 грн. 00 коп. державного мита в доход Державного бюджету України ;

-118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області МФО 838012 ЄДРПОУ 23588119 Одержувач: УДК у м. Тернополі.

          Видати накази.

4.Рішення надіслати сторонам по справі та прокурору, який брав участь по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття(підписання).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання ) рішення.

Дата підписання: 18.07.2007р.

Суддя